- •1. Державне управління як суспільне явище.
- •2. Методи дослідження та види державного управління.
- •1. Загальні методи дослідження явищ і процесів управління;
- •3. Цілі державного управління та забезпечення їх реалізації.
- •4. Принципи державного управління та його функції.
- •5. Особливості державного управління та його відмінність від приватного.
- •7. Держава як суб’єкт управління суспільними процесами.
- •8. Теорії виникнення держави та їх суспільна значимість. Основні риси держави.
- •9.Типологія держави, її устрою та вплив на управління
- •1. За формою правління держава:
- •2. За формою державного облаштування (устрою) :
- •3. По діючому державному (політичному) режиму:
- •75. Конституція України про державний устрій
- •12. Наукові школи та теорії державного управління.
- •Теорія «клієнталістської моделі» державного управління
- •10. Суспільні функції держави та їх еволюція.
- •71. Визначення пріоритетів стабілізації розвитку економіки та державне управлінське забезпечення.
- •15.Японська модель державного управління.
- •11. Економічна культура та її складові.
- •13.Інституційні чинники та моделі державного управління.
- •14.Американська модель державного управління.
- •32. Характеристика державних цільових програм економічного, соціального та інноваційного розвитку.
- •16.Європейська бюрократична модель державного управління.
- •17.Конституційно-правові засади розмежування гілок влади в Україні та їх реалізація.
- •77. Класифікація та види державного управління
- •18. Законодавча влада та державне управління.
- •19. Інститут Президента та його вплив на процес державного управління.
- •37. Контрольна влада у системі управління, її органи та форми діяльності.
- •20. Організаційна структура, функції та єдність виконавчої влади.
- •104.Стратегічне управління та формування програми діяльності органів державної влади.
- •39. Управління природними ресурсами та державними підприємствами.
- •31. Програмування як елемент державного управління: суть, методи, технологічні етапи та види.
- •26. Громадянин в державному управлінні. Взаємовідносини громадян і органів державного управління.
- •21. Судова влада та забезпечення законності в державному управлінні.
- •22. Регіональні особливості та регіональне управління: суть, цілі та специфіка.
- •23. Інституційно-правові, організаційні, фінансово-економічні та соціально-психологічні важелі регіональної політики держави.
- •49. Основні напрями соціальної політики держави щодо економічно активного населення.
- •24. Місцеве самоврядування: суть, основні ознаки, принципи та моделі управління.
- •25. Особливості здійснення самоврядування в містах Києві та Севастополі.
- •27. Планування – вихідна ланка управлінської діяльності.
- •28. Прогнозування: суть, функції, принципи та класифікація.
- •30. Характеристика параметрів прогнозу соціально-економічного розвитку України на коротко- та середньостроковий періоди.
- •47. Державне регулювання аграрного сектору економіки та торгівлі.
- •33. Субординація в організаційній структурі державного управління: підпорядкованість, підконтрольність та підзвітність.
- •84. Місцеве самоврядування в Україні
- •34.Реординаційні зв’язки та координація в державному управлінні.
- •59. Складові менеджменту органу державної влади.
- •35. Управлінська діяльність: загальні риси, методи та технології.
- •46. Інноваційно-інвестиційна політика держави, методи та інструменти.
- •36. Процес прийняття рішень в державному управлінні та мотивація.
- •101.Державне регулювання аграрного сектору: суб’єкти, об’єкти, цілі, завдання, інструменти впливу
- •38. Роль самоврядування, громадських організацій та органів масової інформації в забезпеченні контролю.
- •48. Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.
- •93.Управління державними фінансами та грошовою масою
- •41. Управління доходами та видатками держави.
- •42. Управління борговими зобов‘язаннями та забезпечення стабільності в суспільстві.
- •50. Діяльність держави щодо вразливих верств населення
- •43. Державне регулювання економіки, цілі, функції, методи та межі.
- •51. Національна безпека та її вплив на інститути держави
- •44. Регуляторна політика у сфері малого та середнього підприємництва.
- •67. Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.
- •45. Державне регулювання ринку фінансових послуг та зовнішньої економічної діяльності.
- •53. Управління енергетичними ресурсами та ризики підприємництва.
- •52. Державне управління і сфера особистого життя людини.
- •83. Типи та форми держави
- •54. Державне страхування в системі державного управління.
- •60. Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади.
- •55. Гуманітарна сфера та державна політика. Види політики та їх цілі.
- •94.Державне управління малими та середніми підприємствами: об’єкти, суб’єкти, завдання, інструменти та методи.
- •56. Специфіка управління сферами культури, ідеології та формування суспільної свідомості.
- •63. Ресурсне, правове та інформаційне забезпечення діяльності органу державної влади.
- •57. Державне управління розвитком науки, освіти, туризму та спорту.
- •58. Вплив держави на розвиток охорони здоровя, молодіжної політики та інформаційного простору.
- •68. Раціоналізація державного управління.
- •61. Організаційна структура органу державної влади.
- •62. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади.
- •64. Державна служба: організація, види функції та мотивація.
- •65. Державна кадрова політика.
- •69. Концептуальні засади реформування державного управління в Україні.
- •88. Різниця між державним та приватним управлінням
- •95.Конституційні засади безпеки життєдіяльності людини
- •70. Державне та регіональне управління в контексті трансформаційних та кризових явищ.
- •Криза управління.
- •91. Конституційні засади державної служби України
- •72. Запровадження режиму економії в діяльності органів державної влади.
- •96.Ресурсне, інформаційне та правове забезпечення органів державної влади.
- •90.Соціальна політика: необхідність, сутність, об’єкти, суб’єкти.
- •73. Створення сучасного нормативно-правового, наукового та інформаційного забезпечення системи державного управління.
- •76. Особливості західноєвропейської бюрократичної моделі
- •74. Конституційні засади прав та обов'язки людини. (це 2 розділ Конституції)
- •78. Держава, її особливості та причини виникнення.
- •79. Засади виконаввчої влади в Укр. (Кабінет міністрів ( конституція).
- •89.Державне управління державними підприємствами: суб’єкти, об’єкти, принципи, інструменти.
- •97. Приватний сектор
- •85. Теорії та школи ду
- •86. Засади законодавчої влади в Україні.
- •92.Функціональний аналіз і контролінг управління органів державної влади
- •98.Управління енергетичними ресурсами та ризики підприємництва
- •100.Державна служба:функції, види, організація, мотивація.
- •102.Національна безпека: суб’єкти, визначення, принципи, складові.
- •103.Конституційні засади охорони здоров’я, фізичної культури, спорту.
- •29. Вплив методів прогнозування на вибір пріоритетів державного управління.
37. Контрольна влада у системі управління, її органи та форми діяльності.
Контроль у державному управлінні здійснюється з метою перевірки дотримання і виконання поставлених завдань, прийнятих рішень, тобто фактично після здійснення інших функцій управлінської діяльності. Метою такої оцінки є приведення діяльності у відповідність із чинними правовими нормами та прийнятими згідно з ними управлінськими рішеннями.
Суб’єктами контролю є всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Об’єктами контролю можуть бути всі сторони процесу державного управління: цілі, програми і плани, суспільні функції, стратегічні та поточні завдання, управління рішення, дотримання законності, забезпечення прав і свобод громадян.
Види державного контролю
А) залежно від місця суб'єкта (що здійснює контроль) в системі державного управління виділяють такі види контролю:
1) контроль з боку органів законодавчої влади (парламентський контроль);
2) контроль з боку Президента України та його апарату (президентський контроль);
3) контроль з боку Кабінету Міністрів України (урядовий контроль);
4) контроль з боку органів центральної виконавчої влади;
5) контроль з боку місцевих органів, органів державної виконавчої влади;
6) контроль з боку органів судової влади;
7) контроль з боку органів місцевого самоврядування;
8) контроль з боку громадськості (громадський контроль).
Б) залежно від належності суб'єкта до державних або громадських структур виділяють:
1) державний контроль; 2)громадський контроль.
В) залежно від адміністративно-правової компетенції суб'єкта виділяють: 1) загальний контроль;2) відомчий контроль; 3) надвідомчий контроль.
Г) залежно від управлінської стадії, на якій здійснюється контроль, виділяють: 1) попереджувальний контроль; 2) поточний контроль; 3) наступний контроль;
Д) Залежно Від Спрямованості Контролю Виділяють
1) зовнішній контроль;
2) внутрішній контроль;
Е) залежно від призначення контролю виділяють:
1) загальний, що охоплює всі сторони діяльності суб'єкта, що контролюється;
2) цільовий контроль окремого напряму роботи.
20. Організаційна структура, функції та єдність виконавчої влади.
Виконавча влада - система центральних і місцевих державних органів та установ, що здійснюють владно-політичні і адміністративно-управлінські функції. Своєрідною верхівкою виконавчої влади є уряд - орган, якому належить політична виконавча влада.
До виконaвчої гiлки влaди відносяться й силові (примусові) структури державного управління: aрмiя, полiцiя (мiлiцiя), cлужбa держaвної безпеки, розвiдкa i контррозвiдкa, в'язницi. По cутi, це оcобливi види держaвних оргaнiзaцiй. Вони знaчною мiрою поcилюють виконaвчу влaду.
Організаційно-правовою формою здійснення виконавчої влади в Україні виступає Кабінет Міністрів (Уряд) України.
Конституція України (ст. 113) визначає Кабінет Міністрів (Уряд) України як вищий орган у системі органів виконавчої влади".
2.2.1 .Формування та структура Кабінету Міністрів.
Формування Кабінету Міністрів відбувається таким чином;
1) Президент призначає Прем’єр-міністра за згодою більше ніж половини конституційного складу Верховної Ради (не менше ніж 226 депутатів);
2) Прем’єр-міністр подає Президентові кандидатури до складу Уряду: першого віце-прем'єра, трьох віце-прем'єрів, міністрів;
3) Президент приймає рішення про призначення кандидатур, поданих Прем'єр-міністром, на відповідні посади в Уряді.
Кабінет Міністрів припиняє свої повноваження у разі: обрання нового Президента; заяви про відставку Прем'єр-міністра; ухвалення парламентом резолюції недовіри Урядові.
Президент України має право в будь-який момент звільнити з посади будь-якого члена Уряду (окрім голови Фонду державного майна).
Структурно Кабінет Міністрів складається із Прем'єр-міністра, першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів та міністрів. Міністр та усі його заступники призначаються указом Президента за поданням Кабінету Міністрів. Такий склад Уряду визначається конституційно. До виконавчої влади окрім Уряду як її вищого органу, належить державні комітети, агентства, міжвідомчі комісії тощо, а також обласні і районні державні адміністрації.
Функціонально Кабінет Міністрів виконує цілу низку завдань (ст.116 Конституції). Ці завдання можна поділити на:
• загальні: здійснює внутрішню і зовнішню політику держави, виконує Конституцію, закони, укази Президента;
• внутрішньополітичні, забезпечує дотримання прав і свобод людини, громадського порядку; здійснює заходи щодо боротьбі зі злочинністю, підтримання належного стану обороноздатності і національної безпеки,
• економічні: забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах зайнятості, праці і соціального захисту; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності та митної справи;
• бюджетні, розробляє проект закону України про Державний Бюджет, забезпечує виконання ухваленого Верховною Радою Закону про Державний Бюджет та подає Парламентові звіт про його виконання;
• гуманітарні та екологічні: забезпечує проведення політики у сфері науки, освіти, культури, охорони довкілля і природокориситування;
• адміністративно-організаційні. спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.
