26.Основи фінансів підприємств та засади їх організації.

Фінанси господарських суб'сктів — це система грошових відносин, які відображають формування, розподіл та використання фондів грошових ресурсів на макроекоиомічному рівні. Це відносно самостійна сфера фінансових відносин, яка має свої принципи функціонування та специфіку організації та реалізації притаманних фінансам функцій.

Фінанси суб'єктів господарювання, як складова частина фінансової системи, функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється національний доход - основне джерело фінансових ресурсів.

Фінансова діяльність підприємств відображається у грошових потоках, які характеризують різноманітні та різносторонні відносини. Сфера фінансових відносин підприємств включас в себе відносини:

-між підприємством і його засновниками (власниками) з приводу формування статутного фонду

-між підприємством і державою ;

-між підприємством і банками

-між підприємством та його постачальниками і покупцями

-усередині підприємства

-з приводу розподілу прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати податків і обов'язкових платежів.

-між підприємством в цілому та його підрозділами

- між підприємством і його працівниками з приводу створення фонду оплати праці.

Усі вищезгадані відносини базується на формуванні і русі фінансових ресурсів підприємств, їх ефективному використанні.

Організація і функціонування фінансів підприсмницьких структур грунтується на відповідних принципах.

В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок, притаманний ринковій економіці. Його метою є одержання максимального прибутку при найменших витратах та мінімальному можливому ризику.

Комерційний розрахунок базується на таких основних принципах:

1) Господарська і фшансова незалежність .

2) Самоокупність .

3) Самофінансування,

4) Фінансова відповідальність ,

5) Контроль за фінансово-господарського діяльністю .

Господарська і фінансова незалежність підприємств гарантується законодавством України. Кожний суб'єкт господарювання має право самостійно, але тільки в рамках чинного законодавства, приймати рішення з питань виробничої і фінансової діяльності.

Самоокупність означає покриття витрат за рахунок отриманих власних доходів. Самофінансування передбачає покриття витрат на розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку.

Фінансова відповідальність полягає в тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності. Контроль за фінансово-господарською діяльністю включає контроль за дотриманням фінансової дисципліни, контрольно-аналітичну роботу. Контроль за окремими сторонами діяльності підприємства здійснюють державні фінансові, податкові, митні та інші органи відповідно до законодавства України.

Підприємства, незалежно від організаційно-правової форми підприємницької діяльності та форми власності, функціонують як юридичні особи - суб'єкти цивільно-правових відносин, які визначені фінансово-правовими нормами держави.

28. . Фінансові ресурси підприємств

Діяльність суб'єктів господарювання значною мірою залежить від забезпеченості фінансовими ресурсами, що у свою чергу визначається обсягом отриманих доходів і рівнем їх вилучення та надходження через систему фінансових відносин.

Вплив фінансів на ефективність господарювання визначається тим, наскільки активно вони стимулюють зростання рентабельності, продуктивності праці, ефективне використання основних і обігових коштів, зниження витрат, підвищення якості продукції. Вплив фінансів на ефективність господарювання виявляється насамперед у процесі формування фінансових ресурсів.

Фінанси підприємницьких структур — це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються на цілі здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг в різних галузях економіки.

Фінансові ресурси підприємства являють собою кошти, акумульовані підприємством з різних джерел, які знаходяться у господарському обігу і призначені для фінансування його потреб.

Грошові кошти постійно надходять на рахунки підприємств у вигляді виручки від реалізації, вкладів на депозитні рахунки, лізингових операцій, операцій з цінними паперами: акціями, облігаціями тощо.

Не всі кошти, які надходять від реалізації, належать підприємству. Так, податок на додану вартість, акцизний збір, мито, які хоч і включаються в ціну товару, не належать підприємству, і як непрямі податки, надходять до бюджету.

Підприємством може бути використана тільки сума виручки за мінусом перерахованих податків.

До грошових фондів, які формуються на підприємстві, відносяться:

1) статутний фонд, який використовується для інвестування в основні та оборотні фонди ;

2) фонд оплати праці, який використовується для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам;

3)амортизаційний фонд, який використовується для фінансування капітальних вкладень та капітального ремонту;

4) фонд розвитку виробництва;

5) фонд соціального призначення;

6) фонд матеріального стимулювання;

7) резервний фонд;

8) спеціальні фонди.

Кошти цих фондів, а також грошові кошти у вигляді дотацій, субсидій, кредиторської заборгованості усіх видів, банківських кредитів, являють собою фінансові ресурси підприємства.

За джерелами формування фінансові ресурси підприємства поділяють на власні та залучені. До власних відносяться статутний фонд, амортизаційні відрахування, виручка, прибуток. До залучених відносяться майнові внески, кошти, мобілізовані на фінансовому та кредитному ринках.

У структурі фінансових ресурсів підприємств визначальне місце мають власні кошти, підвищення питомої ваги яких позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.

Підприємства вирішують завдання з визначення виробничих витрат, використання фінансових ресурсів, застосовуючи прогресивні форми і методи контролю та управління. Побудова ефективної системи розроблення І прийняття управлінських рішень за всіма аспектами формування і розподілу фінансових ресурсів на підприємстві є визначальною для забезпечення ефективності його господарської і фінансової діяльності.