Диф. Ψ 12. Визнач-ня характерологічних типологій в диф.Пс. Конкретні приклади характерол-х типологій.

Характеролог-ні типології: Фрейд, Лоуен…

На прикладі Лазурського.

Основна його мета, скласти повну класифікацію характерів. Виступав за природній експеримент. У праці 1912 ствердж. що темпер. і характ. складають ендопсихічну (вроджену) сторони, а екзопсихічна характеризує ставлення до оточ. дійсності., що стало кроком вперед порівняно з механістичним уявленням провплив середовища. Екзопсихічні прояви: позитивне, негативне, утилітарне.

В основі його класифікації - принцип активного пристосування особистості до навколишнього середовища, містить не тільки речі, природу, Л, а й ідеї, духовні блага, естетичні, моральні та релігійні цінності.

Чисті типи:

1. нижчий рівень – розсудливі, афективні, активні;

2. середній рівень – непрактичні теоретики-ідеалісти (вчені, художники, релігійні споглядачі), практики-ідеалісти (альтруїсти, гром працівники, владні, гсподарі);

3. вищий рівень – альтруїзм, знання (індукція, дедукція), краса, релігія, суспільство, зовнішня д-ть та ініціатива, система і організація, влада і боротьба.

Комбіновані: науково-практичні, науково-суспільні, художньо-практичні, релігійно-адміністративні.

Спотворені: 1) нижчий – пасивні (апатичні. безвільні), розважливі егоїсти, афективні спотворені, активні спотворені (безладні та зосереджено-жорстокі гвалтівники);

2) середній рівень – невдахи (непристойні мрійники, афективні невдахи, енергійні і розлючені), успішні (лицеміри, владні спотворені).

Диф. Ψ 13. Функціональна асиметрія півкуль гол.Мозку. Історія розробки і значення для диф.Пс.

У дослідженнях І. П. Павлова і були встановлені загальні типи ВНД, Прагнучи пояснити відмінність між вищою нервовою діяльністю людини і тварини, Павлов підкреслював, що в психіці людини має місце "надзвичайний додаток" - мова. Із його точки зору по переважанню люди можуть бути розділені на три спеціальні типи: "художній", "розумовий" і "середній".

В кінці XІХ і на початку XX сторіччя, дослідники знайшли варіанти порушень і розладів окремих властивостей вищих психічних функцій (сприйняття, пам'яті, мови, мислення, інтелекту, особових властивостей). Факти показали, що в лівій півкулі зосереджені центри мови, а права півкуля забезпечує образне віддзеркалення об'єктів навколишнього світу. Напрям таких досліджень одержав назву "нейропсихологія". Одним із засновників цього напряму був професор Лурія А. Р.

Внесок в розуміння функцій правої і лівої півкуль внесли спостереження за пацієнтами в умовах нейрохірургічного втручання. Для проведення операцій використовувався метод гальмування функцій однієї з півкуль головного мозку. При загальмованості однієї півкулі, друга півкуля починала працювати в режимі максимуму власних функціональних можливостей. Учені приходили до висновку, що в кожній л-ні знаходяться два типи: лівопівкульний (ЛП) і правопівкульний (ПП).

Сприймання у ЛП дискретне, аналітико-розумове то у ПП цілісне, емоційно чуттєве;

Переробка інформації у Л.П повільна, словесно-знакова, логічна, а у П.П. жвавіша, в образах, інтуїтивна;

Мовлення у Л.П. центр мови і мовлення, читання, лічби, писання, а у П.П.інтонаційний бік, міміка та жестикуляція, наслідування;

Свідомість у Л.П. центр свідомості та контролю, у П.П. центр безсвідомого;

Пам'ять у Л.П. на цифри, формули, слова та послідовність подій, довільна, у П.П. на образи та іформацію про минуле, спонтанна.

Мислення у Л.П. логічне, оперування цифрами та математичними формулами чи іншими знаковими системами, індуктивне, пов’язане з конкретними життєвими ситуаціями, у П.П. інтуїтивне, спонтанне, використання відчутів, здогадок, передбачення, уявлень, метафоричних життєвих прикладів, казок, міфів, дедуктивне;

Обробка інфо: ЛП – індуктивна, ПП – дедуктивна.

Комунікація: ЛП – вербальна, ПП – невербальна.

ДИФ.14. ФУНКЦ-НА АСИМЕТРІЯ МОЗКУ. В ЧОМУ ПРОЯВЛ-СЯ. ПРИКЛАДИ.

У дослідженнях І. П. Павлова і були встановлені загальні типи ВНД, Прагнучи пояснити відмінність між вищою нервовою діяльністю людини і тварини, Павлов підкреслював, що в психіці людини має місце "надзвичайний додаток" - мова. Із його точки зору по переважанню люди можуть бути розділені на три спеціальні типи: "художній", "розумовий" і "середній".

В кінці XІХ і на початку XX сторіччя, дослідники знайшли варіанти порушень і розладів окремих властивостей вищих психічних функцій (сприйняття, пам'яті, мови, мислення, інтелекту, особових властивостей). Факти показали, що в лівій півкулі зосереджені центри мови, а права півкуля забезпечує образне віддзеркалення об'єктів навколишнього світу. Напрям таких досліджень одержав назву "нейропсихологія". Одним із засновників цього напряму був професор Лурія А. Р.

Внесок в розуміння функцій правої і лівої півкуль внесли спостереження за пацієнтами в умовах нейрохірургічного втручання. Для проведення операцій використовувався метод гальмування функцій однієї з півкуль головного мозку. При загальмованості однієї півкулі, друга півкуля починала працювати в режимі максимуму власних функціональних можливостей. Учені приходили до висновку, що в кожній л-ні знаходяться два типи: лівопівкульний (ЛП) і правопівкульний (ПП).

Сприймання у ЛП дискретне, аналітико-розумове то у ПП цілісне, емоційно чуттєве;

Переробка інформації у Л.П повільна, словесно-знакова, логічна, а у П.П. жвавіша, в образах, інтуїтивна;

Мовлення у Л.П. центр мови і мовлення, читання, лічби, писання, а у П.П.інтонаційний бік, міміка та жестикуляція, наслідування;

Свідомість у Л.П. центр свідомості та контролю, у П.П. центр безсвідомого;

Пам'ять у Л.П. на цифри, формули, слова та послідовність подій, довільна, у П.П. на образи та іформацію про минуле, спонтанна.

Мислення у Л.П. логічне, оперування цифрами та математичними формулами чи іншими знаковими системами, індуктивне, пов’язане з конкретними життєвими ситуаціями, у П.П. інтуїтивне, спонтанне, використання відчутів, здогадок, передбачення, уявлень, метафоричних життєвих прикладів, казок, міфів, дедуктивне;

Обробка інфо: ЛП – індуктивна, ПП – дедуктивна.

Комунікація: ЛП – вербальна, ПП – невербальна.

ДИФ. Ψ 15. ЯВИЩЕ ЛІВОРУКОСТІ. ЯКІ ІСНУЮТЬ ПОЯСНЮВАЛЬНІ ТЕОРІЇ ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ?

Ліворукість – домінування лівої руки, внаслідок домінування правої півкулі гол.мозку.

Ліворуких л-й 5-20 %. З віком відсоток ліворуких дітей знижується, що пояснювалось переучуванням у школі. Ліворук-ть частіше проявл-ся у чоловіків, а також у гомосексуалістів, транссексуалів. Це поширене явище серед людей, що зайняті фізичною працею, а також артистів і художників. Ліворукі мають переваги у емоційному і інтелектуальному розвитку, краще адаптуються до кліматичних умов. Вони більш креатині, в них яскравіше виражені художні, просторові здібності (серед геніів часто є лівші).

Теорії:

1. генетичні (спадковість явища);

2. цитоплазматичні;

3. культурні (праворукість як наслідок соц-культ.вихов-ня, досвіду, умов життя);

4. патологічні (прояв ліворук-ті як наслідок пологової травми або вродженої патології мозку).

Сьогодні більшість вчених схиляється до генетичної теорії походження ліворукості. Щоправда, ген ліворукості досі не знайдено. Отож справа не тільки у генах. Причиною, скажімо, може стати пологова травма, коли права півкуля бере на себе функції лівої.

ДИФ. Ψ 16. СТАТЕВІ РОЗРІЗЕННЯ В АСИМЕТРІЇ ПІВКУЛЬ ГОЛ.МОЗКУ. ЯК ЦЕ ВПЛИВАЄ НА ВІДМІННОСТІ У ПОВЕДІНЦІ ПРЕДСТАВНИКІВ ПЕВНОЇ СТАТІ?

Психологічні дослідження, що продовжувалися протягом багатьох років виявили дві головні здатності, якими розрізняються між собою хлопчики і дівчатка, чоловіки і жінки. В середньому жінки перевершують чоловіків по вербальним здібностям і поступаються їм відносно математичних і «просторових» здібностей. Відмінності невеликі, і вони не обов'язково припускають різницю в здібностях між будь-якими двома представниками обох статей. Дівчатка навчаються говорити і читати раніше, ніж хлопчики, і набагато рідше стикаються з труднощами при навчанні читанню. Серед дітей, що опинилися нездібними до читання, хлопчиків в чотири рази більше, ніж дівчаток. У чоловіків значно вище, ніж у жінок, такі хар-ки, як довірливість і егоцентризм, аналітична і критичність мислення, значно нижче такі хар-ки, як тривожність і відчуття провини.