Диф.Ψ 6. Еволюція вчення про типи вищої нервової системи в вітчизняній диференціальній психофізіології (і.П. Павлов, б.М. Теплов, в.Д. Небиліцин).

Вітчизняна Ψ зосередилась на пошуках теоретичної концепції як основи наукової Д Ψ. Завдання полягає у з’ясуванні об’єктивних біологічних основ психологічної індивідуальності людини. За таку основу стало вчення ПАЛОВА про властивості і типи нервової системи (це вроджені характеристики нервової тканини, які регулюють основні процеси: збудження ті гальмування).

ТЕПЛОВ в 1956р. організував лабораторію з вивчення типологічних особливостей ВНД. Були виділені 10 первинних (серед яких – сила, лабільність, рухливість, динамічність, сконцентрованість) та 5 вторинних власт-й нервової системи та феномен парціальності (власт-ті диференціюються за різними аналізаторами).

У 1969 р. НЕБИЛІЦИНИМ запропонована назва напрямку вивчення природних основ індивідуальних розрізнень – Д. психофізіологія, предметом якої є досконале вивчення властивостей НС людини та з’ясування їх ролі в детермінації стійких індивідуально- Ψ розрізнень між людьми.

Темперамент завжди пов‘язувався з фізіологічними особливостями організму, бо якості темпераменту є найсильнішими психічними якостями, що приманні людині від народження.

СЛАБКИЙ → Меланхолік

СИЛЬНИЙ → неврівноважений → Холерик

→ врівноважений → рухливий → Сангвінік

→ інертний → Флегматик

Диф.Ψ 7. Сучасні погляди на типологію психофізіологічних основ індивідуальності людини (мерлін, бєлоус, русалов).

МЕРЛІН та БЕЛОУС– автори інтегральної теорії індивідуальності – це цілісна характеристика індивідуальних властивостей людини, яка складається з таких рівнів:

1. система індивідуальних властивостей організму (підсистеми: біохімічні, загально соматичні, нейродинамічні);

2. система соціально – Ψ індивідуальних власт-й (соц. ролі в соц.групі та в соціально – історичних спільнотах - народ);

3. система соціально – Ψ індивідуальних психіч-х власт-й (психодинамічні – власт-ті темпераменту, психічні вл-ті особистості).

БЕЛОУС виділяє 2 типи темпераменту: «А» - сильне збудження в ньому поєднується з екстравертованістю, безтурботністю, пластичністю; «Б» - слабке збудження поєднується з інтроверсією, ригідністю та тривожністю.

РУСАЛОВ доводить, що в основі індивідуально-Ψ властивостей лежать характеристики не окремої, часткової біологічної підсистеми, а загальна конституція людського організму: сукупність біологічних власт-й індивіда, які відображені у спадковому апараті. Тому разом із загальною теорією інтегральної індивідуальності потрібна і спеціальна теорія індивідуальності (предметом якої є специфіка та закономірності формування інд-психол. розрізнень під впливом стійких біол. факторів). Запропонував трирівневу класифікацію властивостей нервової системи, до якої входить: 1) загальні системні властивості (які охоплюють весь мозок людини); 2) комплексні вл-ті (які проявляються в особливостях роботи окремих «блоків» мозку); 3) найпростіші елементарні вл-ті (які співвідносяться з роботою окремих нейронів).