- •Поняття мпп.
- •2. Предмет мпп.
- •3. Терміни мпп
- •4. Колізія права
- •7. Приватноправові відносини з іноземним елементом.
- •8. Норми мпп.
- •9. Місце мпп в юридичній системі.
- •10. Мпп і міжнародне право.
- •11. Історія науки мпп.
- •12. Jus gentium – історичний попередник мпп.
- •13. Школа глосаторів та пост-глосаторів.
- •14. Голландська школа мпп.
- •15. Теорія Савін’ї.
- •17. Сучасна наука.
- •18. Джерела мпп.
- •19. Джерела мпп в Україні.
- •20. Закон як джерело мпп.
- •21. Торгові звичаї та узвичаєння.
- •22. Закон зарубіжної країни в області мПрП.
- •23. Міжнародний договір як джерело мпп.
- •24. Конвенція оон 1980р. Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •Глава I. Сфера применения
- •Глава II. Общие положения
- •25. Принципи міжнародного комерційного договору “Унідруа”.
- •Глава 1. Общие положения
- •Статья 1.10. Определения
- •26. Інкотермс – 2000. Fob (Free on Board), cif (Cost, Insurance and Freight).
- •27. Судова практика в мпп.
- •28. Поняття колізійної норми.
- •29. Основні формули прикріплення.
- •30. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави.
- •31. Lex voluntatis – автономія волі.
- •32. Принцип найбільш тісного зв’язку.
- •33. Конфлікт кваліфікацій.
- •34. Кваліфікація lex fori.
- •35. Кваліфікація legi causa
- •36. Автономна кваліфікація.
- •37. Встановлення змісту іноземного права.
- •37. Встановлення змісту іноземного права.
- •39. Інтерлокальні колізії.
- •40. Інтерперсональні колізії.
- •42. Взаємність у міжнародному праві.
- •44. Застереження про публічний порядок.
- •45. Імперативні норми в мпп.
- •46. Уніфікація приватного права (рецепція, проксімація, адаптація).
- •49. Фізична особа як суб’єкт мпп.
- •50. Юридичні особи як суб’єкти мпп.
- •52. Міжнародні організації.
- •53. Держава як суб’єкт мпп.
- •54. Види імунітету держави.
- •55. Власність в мпп.
- •56. Зовнішньоекономічні контракти.
- •57. Позадоговірні зобов’язання в мпп.
- •58. “Lex mercantoria” – теорія.
- •Доктрина lex mercatoria
- •59. Спадкові відносини в мпп.
- •60. Міжнародне приватне сімейне право (коротка характеристика).
- •61. Міжнародний цивільний процес.
- •62. Документарний акредитив.
- •63. Вексель і чек.
- •64. Міжнародний комерційний арбітраж.
21. Торгові звичаї та узвичаєння.
Звичай — це правило, яке склалося давно, систематично застосовується, хоч і не вимагає своєї фіксації у певній правовій формі. Звичаї поділяються на міжнародні й торговельні.
Міжнародні звичаї засновані на послідовному й тривалому застосуванні певних правил. Обумовлені суверенітетом і рівністю держав, міжнародні звичаї стають обов'язковими для них. Тому в міжнародному приватному праві застосовується принцип: "рівний над рівним не має юрисдикції"; заборонено дискримінацію іноземних громадян тощо.
Якщо міжнародний звичай не грунтується на засадах суверенітету й незалежності держав, але спрямований на регулювання окремих питань, наприклад, колізій між законами, то він обов'язковий для держави тільки в таких випадках: по-перше, якщо такий звичай застосовується у практиці держави; по-друге, якщо держава прямо визнала його в законі чи дипломатичному акті. Тобто, міжнародний звичай повинен бути визнаний державою у певній формі.
Різновидом міжнародних звичаїв є звичаї торговельні, які широко використовуються у міжнародній торгівлі й торговельному мореплавстві. Вони є обов'язковими для застосування, якщо: 1) норми законодавства безпосередньо відсилають до них; 2) сторони під час укладення контракту дійшли згоди регулювати свої відносини певним звичаєм. Якщо ж відносини між сторонами не врегульовані законодавством та умовами контракту, суд, вирішуючи спірне питання, може також застосовувати торговельні звичаї. Зазначене закріплено, зокрема, в ч. 4 ст. 28 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 р.1
Застосування міжнародних звичаїв іноді викликає питання про те, чи є вони джерелом колізійного права. Ті з них, що грунтуються на принципі суверенітету та рівності державі мають значення для колізійного права. Інші тільки у небагатьох випадках колізій законів можна вважати джерелом права. Наприклад, принцип місцезнаходження речі, особливо нерухомої, є загальновизнаним та застосовуваним у міжнародній практиці.
Від міжнародних звичаїв слід відрізняти узвичаєння, зокрема міжнародного торговельного обігу, тобто практику міжнародної торгівлі. Ці правила хоч і виражають волю учасників правовідносин та використовуються у міжнародній торгівлі, банківській справі, в морських перевезеннях, у морських портах, проте вони не є правовими нормами. Узвичаєння можуть регулювати взаємовідносини лише в тих випадках, коли сторони в якійсь формі визнали за необхідне застосувати певне правило поведінки. Вони можуть використовуватися для тлумачення юридичних угод. Загалом, узвичаєння не є джерелом міжнародного приватного права.
22. Закон зарубіжної країни в області мПрП.
Застосування (або незастосування) іноземного права поставлено в безпосередню залежність від загальних правил щодо дії колізійної норми, які знайшли відображення у згаданих законах (закони перелічені у пит №20): застосування правопорядку з кількома правовими системами, зворотне відсилання й відсилання до права третьої країни, застереження про публічний порядок, взаємність, принцип найтіснішого зв'язку, дії в обхід закону (іn fraudem legis) тощо.
Однією з головних умов застосування іноземного права є дотримання публічного порядку країни, де це право підлягає застосуванню. При цьому застереження про публічний порядок можна поділити на дві категорії: одні вимагають, щоб саме застосовуване іноземне право було суголосним з вимогами публічного порядку (наприклад, ст. 5 закону Туреччини), інші приписують не застосовувати іноземне право, якщо наслідки такого застосування суперечили б основам оrdrе рublіс (наприклад, ст. 6 закону ПНР, ст. 17 закону Швейцарії). На наш погляд, останній підхід є доцільнішим, оскільки навіть у випадку несумісності іноземної норми з місцевим порядком, наслідки її застосування можуть і не порушувати оrdrе рublіс. Це, зокрема, залежить від того, в якій країні підлягатиме виконанню відповідне судове рішення. В цьому зв'язку закон Угорщини містить логічну норму (ч. 2 ст. 7), яка говорить, що не слід не застосовувати іноземний закон лише тому, що суспільно-економічна система іноземної держави відрізняється від угорської.
Застереження про публічний порядок у тій чи іншій формі містять усі закони про міжнародне приватне право. Серед інших умов незастосування іноземного права вказується на зворотне відсилання (наприклад, ст. 4 ч. 1 польського закону), застосування lех fоrі на прохання сторін або lех voluntatis, якщо це дозволяє закон (ст. 9 угорського Закону), неможливість встановлення змісту іноземного права (ст. 4 ч. 2 закону Австрії). Ст. 6 закону Румунії передбачає застосування іноземного права на умові взаємності, а ст. 8 вказує на необхідність дотримання публічного порядку й забороняє шахрайський обхід закону.
В першу чергу слід згадати Закон про міжнародне приватне право Австрії 1978 р. Цей законодавчий акт характеризується тим, що має досить детальну систему колізійних норм з питань, пов’язаних з регулюванням договірних відносин. Він вперше ввів таке поняття “найбільш тісного правового зв’язку”. Нерідко в праві використовують таке явище, як “обійти закон”. Мова не йде про порушення закону, а про створення можливості обійти діючої норми права задля отримання вигоди.
Справа в тому, що для настання цивільно-правової відповідальності необхідно наявність порушення, наявність спричиненої шкоди, зв’язок між цією особою та спричиненою шкодою, а також про відношення людини до цієї шкоди.
Уявімо, що є колізійна норма, яка говорить, що якщо заподіяна шкода при виконанні договору, то необхідно застосовувати право країни місця укладання угоди.
Угорщина. Закон 1979 р. Фактично регулює колізії в усіх сферах – від особистого приватного стану людини і закінчуючи процесуальними нормами.
Китай. В 1985 р. був прийнятий Закон про міжнародні господарські договори. В 1986 р. був прийнятий документ “Загальні положення цивільного права Китаю”.
Сьогодні у цій країні виникають дуже складні колізії у зв’язку з тим, що до Китаю приєднаний Гонконг, де ведеться найбільш активний бізнес у Південно-Східній Азії. Спочатку було домовлено, що там залишатиметься незмінна система (і не вводитиметься китайська планова система). Тому в Китаї виникають колізії всередині держави. Тому, укладаючи угоди з китайськими контрагентами, слід брати до уваги його місцезнаходження.
Польща. Ще в 1965 р. в Польщі був прийнятий Закон про міжнародне приватне право. Найбільша його особливість – цей закон при вирішенні всіх особисто-правових відносин людей (питання авторського права, шлюбно-сімейні відносини) використовує принцип громадянства особи, що ставить питання особисто-правового статусу (тобто сюжди не відносяться майнові відносини).
Чехословаччина. Закон про міжнародне право і процес 1963 р. Цей закон повністю діє в Чехії та з невеликими змінами і корективами – у Словаччині. Головною його ознакою є те, що він регулює не лише колізійні питання, але й процесуальні.
Югославія. У 1982 р. був прийнятий закон про вирішення колізій між законами і нормами іноземного права. Цей закон складається з 309 детальний статей. Цей закон діє в Сербії, Чорногорії, Словенії, та з невеликими змінами – в Хорватії.
Взагалі в МПрП існує проблема визнання і виконання іноземного судового рішення. Уявімо, таку ситуацію. Сім’я проживала на території України. Мати з дітьми залишилася в Україні, а батько поїхав на заробітки до Чехії. Батько попрацювавши 3 місяці, вирішив одружитися другий раз і там залишився. Суд в Чехії виніс рішення про стягнення з нього аліментів. Однак чоловік гроші не перераховує. Якби рішення було прийняте на Україні, то існують способи його впровадження примусово. Але у Франції, де цей чоловік зараз знаходиться, немає правових способів це зробити.
Головна заслуга закону Югославії в тому, що детально розписано, як повинні визнаватися і виконуватись іноземні рішення на території Югославії і навпаки.
1986 р. в Німеччині був прийнятий закон “Про нове регулювання міжнародного приватного права”. До цього часу в Німеччині діяв вводний закон до BGB (1896 р.). Справа в тому, що німецька правова система досить довго дотримувалася принципу нерівності між чоловіками і жінками в сфері особистих відносин. І зараз відбувається реформа цього принципу.
Закон про міжнародне приватне право Швейцарії (1987 р.). Цей закон врахував основні правові засади континентальної і англо-американської систем права.