72.Поняття делікту

До позадоговірних зобов'язань належить група деліктних зобов'язань — ex delicto, тобто зобов'язань, що виникали з правопорушень.

Цивільне правопорушення, яке порушує права чи інтереси особи, з якою порушник не знаходиться ні в яких договірних відносинах дістало назву позадоговірного, або деліктного.

Деліктом визнавалися тільки ті правопорушення, що в законі визначалися як: а) кривда (особиста образа); б) крадіжка; в) неправомірне знищення або пошкодження чужого майна.

Для настання деліктної відповідальності вимагалася наявність юридичного складу, до якого входили: а) шкода, заподіяна протиправними діями однієї особи іншій; б) протиправність дій того, хто завдав шкоди; в) кваліфікація цієї дії законом як приватноправового делікту.

Injuria — кривда (особиста образа), посягання на тілесну недоторканність вільної людини, що тягло відповідальність у вигляді штрафів. Посягання на честь і гідність та інші особисті нематеріальні блага вільної людини не охоплювалися поняттям кривди.Преторська практика істотно розширила поняття кривди (особистої образи), включивши до нього честь, гідність та інші особисті нематеріальні блага.

Furtum. Цей термін часто перекладають як «крадіжка». Однак поняття «furtum» не збігається з теперішнім трактуванням крадіжки. Це поняття охоплювало як крадіжку в точному значенні цього слова, так і інші суміжні посягання на чужий майновий інтерес — привласнення, розтрату, шахрайство тощо. Іншими словами, поняття furtum охоплювало низку посягань на присвоєння чужого майна.На відміну від кривди об'єктом посягання furtum були чужі речі, майно, власність, майновий інтерес, необхідним елементом визнання furtum було створення майнової вигоди за допомогою протиправного впливу на чужу річ, тобто animus furandi —намір отримати вигоду протиправним способом і всупереч волі власника. furtum — це будь-яке протиправне корисливе посягання на чужий майновий інтерес.Відповідальність за furtum встановлювалася різними правовими засобами. Можна було подати віндикаційний позов про витребування краденого. Однак цей речево-правовий засіб був незручний тому, що покладав на позивача тягар доведення (onus probandi).Відповідальність при цьому визначалась залежно від характеру порушення: furtum manifestum, furtum пес manifestum. Якщо злодія спіймано на місці злочину або чужу річ в нього знайдено внаслідок спеціального урочистого обшуку, це furtum manifestum, якщо ж його затримано через певний час після крадіжки — furtum пес manifestum.

з furtum виникало два зобов'язання. Перше — на підставі кондикції із furtum, за якою злодій присуджувався до повернення речі з усім її приростом; друге — на підставі позову actio furti, за яким злодій, спійманий на місці злочину, присуджувався до сплати штрафу в розмірі чотирикратної вартості краденої речі, а злодій, не спійманий на місці злочину, — до її подвійної вартості.

Damnum injuria datum (неправомірне знищення або пошкодження чужого майна).Для настання відповідальності за вбивство або поранення раба чи тварини, а також за знищення або пошкодясення чужого майна необхідні були такі умови:

1.Смерть, поранення раба чи тварини, а також пошкодження або знищення чужого мають бути вчинені corpore, тобто безпосередньо діями правопорушника.

2.Шкода мала бути заподіяна согрогі, тобто матеріальним впливом на об'єкт посягання.

3.Наявність вини правопорушника, нехай найлегшої.

За випадкове заподіяння шкоди відповідальність не наставала. Суб'єктом відшкодування збитків був тільки власник.

73.поняття квазіделікту

Позадоговірні цивільні правопорушення, що тягли виникнення шкоди і не підпадали під ознаки делікту, дістали назву ніби делікти (квазіделікти). Це четверта група підстав виникнення зобов'язань.Найпоширенішими серед них були кілька недозволених дій:

-Відповідальність судді за постановлення несправедливого присуду.

-Відповідальність мешканців будинків за викинуте або вилите.

-Небезпечне для пішоходів виставлене, підвішене або вивішене, що може впасти на людей.

-Відповідальність власників готелів, заїжджих дворів і кораблів, які завдавали шкоди майну постояльців і пасажирів.

-Шкода, заподіяна рабом або твариною чужому майну або особі.