19.Особливості екстраординарного процесу.

у римському праві розгляд приватних позовів у порядку надзвичайної юстиції. Ця форма цивільного процесу широко практикувалася у Давньому Римі за часів принципату. Екстраординарний процес поступово витіснив формулярну систему судочинства і врешті-решт призвів до її скасування.Екстраординарний процес уже не поділявся, як формулярний процес, на дві стадії; від початку і до завершення справа велася одним і тим самим суддею. То вже був не обраний та незалежний у своїй діяльності магістрат, а чиновник самодержця-імператора (принцепса). Суддя ніс перед монархом особисту відповідальність.

Екстраординарний процес означав, що правосуддя почало здійснюватися виключно органами держави. Процес будувався уже не на угоді сторін і не на засадах третейського розгляду, а на принципі власного рішення органів державної влади. Виклик до суду здійснювався офіційно з участю представника влади. Скарга позивача заносилася до протоколу судової установи, і про це офіційно повідомляли відповідача. Після з'ясування суті спору суддя починав розгляд справи і постановляв своє рішення. Сторонам надавалася можливість апеляції на рішення судів у різні інстанції, аж до імператора. Цивільний процес зберігав змагальну форму і диспозитивність; справа починалася за скаргою позивача, суд сам не збирав доказів, не присуджував більше, ніж просив позивач, тощо. Однак зазнав обмеження принцип гласності. Суд відбувався не з участю усіх бажаючих, а в закритому приміщенні. Процес перестав бути безоплатним: сторони мали вносити суд. мито на покриття усіх витрат. Отже,екстраординарний процес набув бюрократичних рис, став менш демократичним, ніж формулярний процес. Водночас удосконалювалася техніка ведення процесу.

20.Поняття та види зобов'язань.

Зобов'язання в Римі позначалися терміном obligatio. зобов'язання -це такі юридичні відносини між двома особами, коли одна особа - боржник -зобов'язана вчинити або утриматися від вчинення певної дії, а інша - кредитор - має право вимагати від першої виконання покладеного на неї обов'язку, що випливає з договору або з інших підстав на свою користь.

Зміст зобов'язання може полягати в: -обов'язку передати кредитору якусь річ(dare); -щось робити або неробити (facere|non facere); -щось надати (praestare); -відшкодувати заподіяну шкоду майну. Усе те,що можливе і несуперечить закону,може бути предметом зобов'язань.

Односторонні зобов'язання:кредитор мав тільки права,а боржник тільки обов'язки(позика).

Двосторонні зобов'язання-договір найму речей,купівлі-продажу,доручення.

У випадку добровільного невиконання може бути реалізоване в примусовому порядку шляхом пред'явлення кредитором відповідного позову до боржника.

Зобов'язання виникають з певних юридичних фактів(події-природа,дії-воля осіб,правомірна і неправомірна).

Види:

-Натуральні-не користувалися позовним захистом.Батько сплатив борг за підвладного сина.

-подільне і неподільне-подільне-виконання зобов'язання було можливе частинами.

-неподільне-поділ такого зобов'язання або виключав би досягнення його мети,або привів би донаслідків,які порушували б інтереси

кредитора.

-альтернативне-коли боржник неплатоспроможний,то він передає кредитору раба.Право вибору може належати кред.,борж. або третій особі.

-видові і родові-видові-об'єктом зобов'язання є індивідуально визначена річ.

-родові-річ,визначена родовими ознаками:гроші,зерно.

-часткові(долеві) і солідарні-часткові-боржник несе відповідальність тільки за свою частину боргу.

-солідарні-кожен кредитор міг вимагати від кожного боржника повного задоволення своїх інтересів.

а)корелярні-єдине зобов'язання з кількома суб'єктами з боку боржника і кредитора.

б)солідарні-сукупність зобов'язань,що дорівнюють кількості учасників.

-активні-декілька кредиторів.

-пасивні-декілька боржників.