![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Дати характеристику морфо-фізіологічним пристосування птахів до польоту.
- •2. Особливості розмноження птахів.
- •3. Характеристика екологічної групи чагарниково-лісових птахів.
- •4. Характеристика екологічної групи водяних птахів.
- •5. Характеристика екологічної групи хижих птахів.
- •6. Сезонні міграції птахів, їх значення.
- •7. Характеристика польоту птахів як локомоторної функції.
- •8. Характеристика шкіри ссавців та її похідних.
- •9. Особливості будови і функції системи травлення жуйних ссавців.
- •10. Характеристика підкласу сумчастих, їх розмноження.
- •11. Характеристика підкласу яйцекладних ссавців, їх розмноження.
- •12. Характеристика ряду ластоногих, їх розмноження.
- •13. Характеристика ряду китоподібних, їх особливості фізіології та розмноження.
- •14. Характеристика екологічної групи наземних ссавців, підгрупи мешканців відкритих просторів.
- •15. Характеристика екологічної групи підземних ссавців.
- •16. Дати порівняльну характеристику будови шкіряних покровів амфібій, рептилій і ссавців.
- •17. Дати порівняльну характеристику будови кровоносної системи рептилій і ссавців.
- •18. Дати порівняльну характеристику будови кровоносної системи риб і амфібій.
- •19. Дати порівняльну характеристику будови дихальної системи рептилій і птахів.
- •20. Дати порівняльну характеристику будови видільної системи амфібій і рептилій.
- •22. Екологія і систематика плазунів: Ряд Крокодили, Ряд Черепахи – поширення, вимоги до середовища, особливості здобування їжі, розмноження на прикладі представників.
- •23. Тип Членистоногі (Arthropoda). Клас Павукоподібні. Особливості зовнішньої та внутрішньої морфології. Фізіологія та розвиток. Значення у житті людини.
- •24. Тип Молюски (Mollusca). Систематика. Головні ознаки типу. Значення у житті людини.
- •25. Тип Голкошкірі (Echinodermata). Систематика. Головні ознаки типу. Значення у житті людини.
- •26. Гідробіологія як наука. Предмет, метод і задачі гідробіології. Історія виникнення і розвитку гідробіології. Місця мешкання гідробіонтів. Методика гідробіологічних досліджень.
- •27. Рух гідробіонтів. Сприйняття середовища та орієнтація руху. Активні рухи гідробіонтів. Пасивні рухи гідробіонтів.
- •28. Автотрофне живлення гідробіонтів. Фотосинтез. Хемосинтез. Мінеральне живлення автотрофних організмів.
- •29. Гетеротрофне живлення гідробіонтів. Форми живлення та їжа гетеротрофних гідробіонтів.
- •30. Дихання гідробіонтів. Адаптація гідробіонтів до газообміну.
- •31. Загальна характеристика типу «Молюски». Підтип Раковинні (Conchifera). Клас Черевоногі молюски (Gastropoda). Морфологія, фізіологія, розвиток
- •32. Підтип Боконервні (Amphineura). Клас Панцирні, або Хітони (Loricata, Polyplacophora). Морфологія, фізіологія, розвиток
- •33. Підтип Раковинні (Conchifera). Клас Моноплакофори (Monoplacophora). Морфологія, фізіологія, розвиток.
- •35. Підтип Раковинні (Conchifera). Клас Головоногі (Cephalopoda). Морфологія, фізіологія, розвиток.
- •Клітина та її морфологія. Клітинна оболонка
- •Мембранні органели загального призначення: мітохондрії, лізосоми, пероксісоми, епс, комплекс Гольджи.
- •3. Немембранні органели загального призначення: рибосоми, мікрофіламенти, мікротрубочки, клітинний центр.
- •Включення цитоплазми: жирові, глікогенові, пігментові, секреторні, білкові.
- •Ядро клітини: оболонка, каріоплазма, ядерце, хроматин.
- •Поділ клітини. Фази клітинного циклу. Хромосоми.
- •Запліднення, імплантація, дроблення.
- •9.Ембріогенез птахів. Утворення провізорних органів. Препарати: тотальний розріз курячого зародку.
- •Провізорні органи ссавців. Вивчення препаратів: амніоні стична оболонка плода людини , поперечний розріз пуповини, ворсинка хоріону.
- •11. Епітеліальні тканини.
- •Багатошаровий епітелій.
- •Власне сполучна тканина.
- •Хрящова тканина.
- •Кісткова тканина.
- •Розвиток кісткової тканини.
- •М’язові тканини.
- •Нервова тканина.
- •Анатомо-фізіологічна характеристика вікових періодів розвитку дитячого організму. Вікова періодизація за а.А. Маркосяном.
- •Ріст та розвиток організму. Закономірності.
- •Анатомо-фізіологічні та вікові особливості опорно-рухового апарату.
- •1. Скелет и его возрастные особенности
- •2. Развитие мышечной системы
- •24. Анатомо-фізіологічні та вікові особливості серцево-судинної системи.
- •3. Возрастные особенности системы кровообращения :
- •4. Возрастные особенности реакции сердечно-сосудистой системы на физическую нагрузку
- •Анатомо-фізіологічні та вікові особливості органів дихання.
- •Анатомо-фізіологічні та вікові особливості органів травлення.
- •Анатомо-фізіологічні та вікові особливості органів виділення.
- •Анатомо-фізіологічні та вікові особливості ендокринної системи.
- •3. Влияние гормонов на рост организма
- •4. Роль гормонов в адаптации организма к физическим нагрузкам
- •Анатомо-фізіологічні та вікові особливості нервової системи.
- •Фізіологія внд дітей та підлітків.
- •Головний комплекс гістосумісності. Гени гкгс.
- •Система компліменту. Лізини.
- •Запалення – етапи, роль, білки гострої фази.
- •Антигени. Класифікація антигенів. Рецептори лімфоцитів, розпізнавання антигенів.
- •Імунна пам`ять, клітини пам’яті.
- •Цитокіни. Номенклатура цитокінів. Функції цитокінів (інтерферонів, інтерлейкінів).
- •Загальні імунологічні феномени: протиінфекційний імунітет (відповідь на бактеріальні, паразитарні та вірусні інфекції, вакцини); алогенні реакції. Аутоімунні захворювання.
- •Неадекватні реакції імунної системи: анафілаксія і алергія, антитіло-залежна клітинна цитотоксичність.
- •Групи крові. Резус фактор.
- •Фізіологія дихання. Поняття про дихання. Газообмін. Транспорт газів кров’ю. Регуляція дихання.
- •Травлення в ротовій порожнині. Слиновиділення. Склад слини. Ферменти. Нервова та гуморальна регуляція роботи слинних залоз.
- •Травлення в кишечнику. Секреторна функція підшлункової залози. Печінка та її роль в травленні. Всмоктування продуктів травлення.
- •Залози внутрішньої, зовнішньої та змішаної секреції.
- •Функції гормонів. Функціональна класифікація гормонів.
- •Характеристика гіпофізу. Гормони гіпофізу.
- •Гормон паращитовидних залоз. Гіпо- і гіперфункція паращитовидних залоз.
- •Розташування і будова статевих залоз. Загальна характеристика гормонів статевих залоз, їх функції та регуляція. Гіпо- і гіперфункція статевих залоз.
- •Розташування і будова підшлункової залози. Загальна характеристика гормонів підшлункової залози, їх функції та регуляція. Гіпо- і гіперфункція підшлункової залози.
- •Розташування і будова епіфізу. Загальна характеристика гормонів епіфізу, їх функції та регуляція. Гіпо- і гіперфункція епіфізу.
- •Прооксидантно-антиоксидантна система організму (пас).
- •1.1.3. Система ферментов глутатиона.
- •Класифікація антиоксидантів.
- •Перекисне окиснення ліпідів (пол). Активні форми кисню.
- •Вільно радикальне перекисне окиснення. Джерела активних форм кисню.
- •Серологічні дослідження (ргАд, ргга, рн, рзк). Використання цих реакцій на практиці.
- •Механізми дії радіаційного опромінення.
- •Дози радіо опромінення. Летальні та тривалі.
- •Основні еколого-токсикологічні чинники на Україні.
- •Детоксикація в печінці.
- •Захист людини від надмірного опромінення.
- •Поняття про консорції. Характеристика типів консорцій.
- •Роль ґрунтових водоростей в природі.
- •Характеристика планктонних водоростей.
- •Класифікація трофічних груп грибів.
- •Лишайники як симбіотичні організми.
- •Морфологічні типи будови талому водоростей.
- •Характеристика грибів-герботрофів.
- •Загальна характеристика відділу Квіткові рослини (Magnoliophyta). Основні ознаки квіткових рослин. Квітка. Суцвіття. Цикл розвитку покритонасінних.
- •Загальна характеристика відділу Зостерофілофіти (Zosterophyllophyta). Основні представники (зостерофілум, гослінгія). Філогенетичне значення відділу.
- •Загальна характеристика відділу Риніофіти (Rhyniophyta). Основні представники (куксонія, ринія, псилофіт). Філогенетичне значення риніофітів.
- •Структура, хімічний склад і функції атф в рослинній клітині.
- •Дихання, енергетичний баланс. Взаємозв’язок з іншими процесами.
- •1. Інтродукція рослин як ботанічна наука.
- •2. Теоретичні основи інтродукції рослин.
- •3. Екологічні групи рослин по відношенню до трофності субстрату.
Захист людини від надмірного опромінення.
Водка выводит из организма свободные радикалы, возникающие при воздействии ионизирующего излучения. Таким образом, она уменьшает воздействие радиации на организм.
Екологія водоростей та грибів
Мікориза як тип симбіотичної взаємодії гриба та рослини.
МИКОРИЗА (от греч. mykes — гриб и rhiza — корень), грибокорень, совокупность окончаний корней высших растений и мицелия гриба, находящихся в симбиозе. М. была открыта и впервые описана в 1879 рус. ботаником Ф. М. Каменским. Термин «М.» предложен нем. учёным А. Б. Франком.
М. известна у большинства многолетних растений разл. экологич. групп, за исключением водных. У однолетних растений встречается сравнительно редко. Большинство древесных пород образует М. с разл. видами базидиальных грибов: гименомицетов и гастеромицетов. Иногда аскомицеты (напр., виды родов Tuber, Elaphomyces и др.) и зигомицеты (виды рода Endogone) также вступают в микоризный симбиоз с древесными растениями: дубом, буком, яблоней и др. Различают неск. типов М.
При эндотрофной М. мицелий гриба развивается в межклетниках и клетках коровой паренхимы корня, почти не выходя из него наружу. В клетках образуются скопления гиф, к-рые частично перевариваются растением. Внеш. вид корней не изменяется. Имеются нормально развитые корневые волоски. Наиболее типично эндотрофная М. выражена у орхидных и вересковых.
При эктотрофной М. вокруг сосущих корней образуется плотный чехол из переплетённых гиф гриба. Корневые волоски отсутствуют. Их заменяют многочисл. свободные гифы, к-рые отходят от наружних слоев чехла в окружающую почву. При этом типе М. мицелий, проникающий внутрь корня, распространяется только в межклетниках первичной коры и не заходит в глубжележащие ткани. Эктотрофная М. свойственна в осн. древесным растениям. В её формировании участвуют гл. обр. грибы порядка агариковых.
При экто-эндотрофной М. окончания корней также покрыты мицелиальным чехлом, от к-рого в почву отходят гифы, но мицелий обильно разрастается как в межклетниках первичной коры, так и в коровой паренхиме корня. В полостях клеток, остающихся живыми, гриб образует клубки гиф и древовидные разветвления (арбускулы), а в межклетниках — пузыревидные вздутия (везикулы). По мере увеличения массы внутриклеточного мицелия он частично переваривается. Экто-эндотрофная М. наиболее характерна для большинства древесных пород и встречается чаще, особенно на богатых гумусом лесных почвах. Её образуют в осн. шляпочные грибы порядка агариковых (белый, подберёзовик, подосиновик, маслёнок, рыжик, груздь, сыроежка, мухомор и др.). Многие из них — облигатные мико-ризообразователи и вне симбиоза с деревьями не дают плодовых тел (поэтому попытки их искусств, разведения пока безуспешны). Мицелий этих грибов может расти в почве и без М. В таёжной зоне Европ. части СССР на древесных породах выявлено более 200 видов микоризообразующих грибов.
Степень специализации по отношению к растениям у разл. микоризообразующих грибов неодинакова. Так, белый гриб образует М. с берёзой, осиной, дубом, буком, грабом, елью, сосной и др. древесными породами. Со многими лиственными и хвойными деревьями образует М. мухомор, с различными хвойными — рыжик. В то же время сосна, ель, бук, берёза, лещина, липа и др. растения способны вступать в симбиоз со многими грибами (напр., сосна — с неск. десятками видов). Подберёзовик и подосиновик, наоборот, связаны гл. обр. с берёзой и осиной, разные виды маслёнка — с определёнными хвойными породами. Узкая специализация характерна для грибов, образующих эндотрофную М. орхидных и вересковых.
В результате развития М. сосущие окончания корней видоизменяются, часто сильнее ветвятся, благодаря чему увеличивается их поглощающая поверхность. По форме различают простые, клубневидные, чётковидные, извилистые, вильчатые, коралловидные, кистеобразные, гроздевидные М., по характеру поверхности — гладкие, волосистые, щетинистые, по цвету — белые, серые, кремовые, жёлтые, розово-красные, лиловые, оливковые, бурые, чёрные и пр.
Взаимоотношения между высшим растением и грибом, образующими М., сложны и многообразны. При эктотрофной и экто-эндотрофной М. древесных пород они в осн. сводятся к следующему: гриб-симбионт получает от растения безазотистые органич. в-ва (гл. обр. углеводы), жизненно важные аминокислоты, нек-рые витамины, ростовые и др. в-ва, снабжая, в свою очередь, растение водой и элементами минер, питания (фосфором, азотом, калием), т. к. обладает способностью переводить труднодоступные для растений соединения в растворимую форму и поглощать их с помощью свободных гиф из почвы и органич. остатков. Наблюдаемое при экто-эндотрофной М. внутриклеточное переваривание мицелия (по типу фагоцитоза) даёт растению дополнит, питание, а также обеспечивает «мутуалистический симбиоз», т. е. взаимовыгодное равновесие в отношениях партнёров, исключающее проникновение гриба в более глубокие слои коры, камбий и древесину и его переход к паразитизму за счёт растения-хозяина. На характер взаимоотношений между партнёрами, образующими М., могут влиять условия окружающей среды. Напр., при определённых изменениях экологич. факторов возможно превращение эктотрофной М. в эндотрофную.
Свойство высших растений осуществлять питание при участии грибов-микоризообразователей наз. микотрофностью. Высшая степень микотрофности, при к-рой растение получает от гриба все питат. в-ва, включая углерод, характерна для бесхлорофилльных вересковых (напр., подъельника) и нек-рых орхидных. Для растений этих семейств эндотрофная М. обязательна: без заражения микоризным грибом прорастание семян.