38. Фінансові послуги комерційних банків

Вклад (депозит) – це гр кошти (у готівковій або безгот формі, в нац. або інозем. валюті

Ппредані в банк їх власником для зберігання на певних умовах. Операції, пов’язані із залученням гр коштів на вклади, назив депозитними. Для банків це осн вид їх пасив операцій і головний ресурс для про-ведення актив кредитних операцій.

За строками депозити поділ на депозити до запитання (тобто депозити, які сплачуються за певною вимогою вкладника без попереднього повідомлення) та депозити на строк (які сплачуються через певний час після внесення коштів на рахунок).

Депозити до запитання (безстрокові) дають можливість вкладнику отримати готівку за першою вимогою та здійснювати платежі за допомогою чеків. Гроші на такі рахунки зараховуються та знімаються як частково, так і повністю. Перевага – висока ліквідність, можливість використати їх в ролі засобу платежу. Недолік – відсутність нарахування % або дуже малий %. Внески до запитання можуть бути вилучені вкладником або переведені іншій особі переказом за вимогою власника.

Строкові вклади – це гр кошти, що зарахов на депоз рахунки на жорстко обумовлений термін з виплатою %. Ставка залеж від розміру та терміну вкладу. Не призначені для розрахунків з третіми особами.

Чек є письмове розпорядження чекодавця банку, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану в чеку суму коштів.

Депозитний сертифікат – це пис свідоцтво про депо-нування в анку певної досить великої суми грошей, у якому вказуються термін його обов’язкового зворотного викупу банком і розміру виплаченої надбавки. Видаються лише юр.особам. може бути іменний або на пред’явника.

Ощад депозити – це нечекові вклади, що приносять % і які можна терміново вилучати. Існують: рахунки на ощадних книжках; рахунки з випискою стану ощадного вкладу (власник має справу з банком через пошту без застосування ощадних книжок); депозитні рахунки грошового ринку.

39.Банківські кредити (споживчий і іпотечний)

Банківський кредит – позичковий капітал банку у гр формі, що передається в тимчасове користування на умовах належного заб-ня, повернення у визнач строк, оплати та цільового характеру викор-ня. Він відображає екон відносини між суб’єктами кред-ня: кредитором – банком, який надає кредит, позичальником – суб’єктом кредитних відносин, який отримує в тимчасове користування кредитні кошти.

Процес кред-ня передбачає безумовне додержання принципів кр-ня. Принцип терміновості означає, що кредит повинен погашатися у визначений термін. Принцип цільового х-ру припускає вкладення позич коштів у конкретні господарюючі процеси, на чітко визначені цілі, операції, техніко-екон експертиза яких свідчить про їх достатю дохідність. Принцип платності означає, що позичальник повинен внести в банк визначену плату за користування кредитом. Принцип забезпечення кред-ня означає наявність у позичальника юр оформ документів, що гарантують своєчасне оформлення кредиту.

споживчі кредити- кредит, який надається тільки в нац.валюті фіз.особам –резидентам на придбання споживчих товарів та послуг і який погашається поступово. Призначення СК – задоволення споживчих потреб широких верств населення);

Нерухомість – це земельна ділянка, будівля або споруда, котрі на стільки міцно пов’язані із землею, що не можуть бути відокремлені від неї без суттєвого збитку. Застава нерухомого майна для забезпечення грошової вимоги кредитора—заставотримача до боржника називається іпотекою. Застава підприємства також є іпотекою. Кредити під заставу нерухомості називається іпотечними, а банки, що їх надають іпотечними банками