- •62. Облік довгострокової дебіторської заборгованості
- •63. Облік дебіторської заборгованості, забезпеченої векселями
- •64. Облік дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги
- •65. Облік розрахунків за виданими авансами
- •66. Облік розрахунків з підзвітними особами.
- •67. Облік розрахунків за нарахованими доходами
- •68. Облік розрахунків за претензіями
- •69. Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків
- •70. Облік розрахунків з іншими дебіторами
- •71. Облік резервів сумнівних боргів
- •72.Особливості обліку коштів та розрахунків в іноземній валюті
- •73. Поняття та облік витрат майбутніх періодів
- •74.Облік фінансових інвестицій
- •76. Власний капітал та його складові
- •77.Облік статутного капіталу, вилученого та неоплаченого капіталу
- •78.Облік додаткового капіталу
- •79.Облік резервного капіталу
- •80.Облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків)
- •81.Сутність зобов'язань, їх види, порядок визнання та оцінки
- •82.Облік зобов’язань за розрахунками з банками та іншими позиками
- •83.Облік зобов’язань за розрахунками з постачальниками
- •84.Облік векселів виданих
- •85.Облік розрахунків з бюджетом
- •86.Облік розрахунків з учасниками та засновниками
- •87.Облік зобов’язань за облігаціями
- •88. Облік інших зобов’язань
- •90.Облік забезпечення зобов’язань та цільового фінансування
- •91.Заробітна плата: поняття, види та форми
- •Види заробітної плати:
- •Форми оплати праці
- •92.Облік особового складу, використання робочого часу та виробітку
- •94.Порядок нарахування виплат за середнім заробітком
- •95.Утримання із заробітної плати
- •96. Аналітичний і синтетичний облік заробітної плати
- •Порядок розрахунків по заробітній платі з робітниками і службовцями та облік депонованої заробітної плати.
- •Облік розрахунків зі страхування
- •Витрати діяльності: визнання, оцінка, класифікація
- •101.Формування та облік собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
- •102.Облік адміністративних витрат
- •103.Облік витрат на збут
- •104.Облік інших операційних витрат та облік інших витрат
- •105.Облік фінансових витрат та втрат від участі в капіталі
- •Облік податку на прибуток
- •108.Доходи підприємства: визнання, класифікація та оцінка
- •109.Загальний порядок обліку доходів
- •111.Облік інших доходів від операційної діяльності
- •112.Облік доходів від фінансових операцій та облік інших фінансових доходів
- •113.Облік інших доходів
- •115.Поняття фінансових результатів, порядок їх формування та обліку
- •116.Склад, призначення та загальні вимоги до фінансової звітності
- •117.Організація роботи перед складанням фінансової звітності
- •118.Порядок заповнення Балансу підприємства (п(с)бо 2)
- •119.Порядок заповнення Звіту про фінансові результати (п(с)бо 3)
- •120.Порядок заповнення Звіту про рух грошових коштів (п(с)бо 4)
- •121.Порядок заповнення Звіту про власний капітал (п(с)бо 5)
- •Примітки до фінансової звітності.
73. Поняття та облік витрат майбутніх періодів
Витрати майбутніх періодів - це витрати, які здійснені у звітному періоді, але відносяться до наступного (або наступних) облікових періодів.
До витрат майбутніх періодів відносяться :
витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості;
з освоєнням нових виробництв та агрегатів;
сплачена авансом орендна плата;
наперед сплачена страховка;
передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.
Для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах, використовується рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів".
За дебетом рахунка 39 "Витрати майбутніх періодів" відображаються понесенні витрати майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу відповідних витрат звітного періоду.
Витрати на підготовку й освоєння нових видів продукції збираються за дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» із кредиту рахунків 20 «Виробничі запаси»» 23 «Виробництво», 66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхуванням», 13 «Знос необоротних активів», 68 «Розрахунки за іншими операціям»» на суму витрат, пов'язаних із науковими та дослідно-експериментальними роботами.
74.Облік фінансових інвестицій
Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.
Методологію обліку фінансових інвестицій і порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 12 “Інвестиції”(опрацювати самостійно ).
Прикладом інвестицій є грошові внески, паї, облігації, акції тощо.
Фінансові інвестиції поділяються на: довгострокові фінансові інвестиції, поточні фінансові інвестиції, еквіваленти грошових коштів.
Довгострокові фінансові інвестиції - це фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.
Поточні фінансові інвестиції- це інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).
Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.
Залежно від рівня впливу інвестора на інвестоване підприємство інвестиції поділяються на:
Інвестиції в асоційовані підприємства - інвестиції у підприємство, в якому Інвестору належить блокувальний (більше 25 %) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.
Інвестиції в дочірні підприємства - інвестиції в підприємства, які перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства. Контроль - вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності.
Інвестиції в спільну діяльність - інвестиції для ведення господарської діяльності, зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними. Спільний контроль - розподіл контролю за господарською діяльністю відповідно до угоди про ведення спільної діяльності.
Придбання фінансових інвестицій здійснюється такими шляхами:
▪ за грошові кошти;
▪ шляхом обміну на цінні папери власної емісії;
▪ шляхом обміну на інші активи.
Фінансові інвестиції первісне оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.
Собівартість фінансової інвестиції складається з:
1) ціни придбання;
2) витрат, що безпосередньо пов'язані з придбанням: комісійна винагорода, мито, податки, збори, обов'язкові платежі, інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням даної фінансової інвестиції.
Фінансові інвестиції, первісно зараховані на баланс за собівартістю, на кожну дату балансу відображаються з використанням таких оцінок:
за справедливою вартістю;
за собівартістю з врахуванням зменшення корисності;
за амортизованою собівартістю;
за вартістю, визначеною за методом участі в капіталі.
Застосування того чи іншого методу залежить від мети придбання інвестицій, рівня впливу інвестора на інвестоване підприємство, строку, на який вони були придбані.
Аналітичний облік фінансових інвестицій ведуть за їх видами та об’єктами інвестування.
Синтетичний облік довгострокових фінансових інвестицій ведуть на рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”, а короткострокових – на рахунку 35 “Поточні фінансові інвестиції”. Це активні рахунки, за Д-м яких відображають вартість придбання (надходження) фінансових інвестицій, за К-м – їх вибуття (списання), зменшення вартості.
Синтетичний облік фінансових інвестицій ведеться в Журналі 4 (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 35). Аналітичний облік фінансових інвестицій ведеться у Відомості 4.2 за видами цих інвестицій і окремо відображаються дані про довгострокові і короткострокові фінансові інвестиції.
75.Інвентаризація грошових коштів та дебіторської заборгованості
Інвентаризація дебіторської заборгованості полягає у виявленні за відповідними документами її залишків і ретельній перевірці обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунках. Члени інвентаризаційної комісії встановлюють терміни виникнення дебіторської заборгованості, її реальність, осіб, винних у пропущенні термінів позовної давності, перевіряють вжиті заходи зі стягнення заборгованості.[11]
На рахунках обліку розрахунків із дебіторами повинні залишатися виключно узгоджені суми, відображення в обліку неврегульованих сум не допускається. Реальність даних бухгалтерського обліку про стан розрахунків підтверджується актами звірки.
Перед початком інвентаризації підприємство-кредитор усім дебіторам повинно передати виписки про їх заборгованість, що пред’являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори зобов’язані протягом десяти днів від дня отримання виписок підтвердити заборгованість або надати свої заперечення.
При інвентаризації стану розрахунків із працівниками підприємства перевіряються звіти підзвітних осіб за виданими авансами із врахуванням їх цільового призначення; виявляються невиплачені суми заробітної плати, які підлягають депонуванню, а також суми та причини виникнення пере виплат працівникам; обґрунтованість відображеної в бухгалтерському обліку заборгованості за недостачами та крадіжками.
Особливу увагу інвентаризаційна комісія приділяє перевірці дат виникнення і строків погашення дебіторської заборгованості, простроченій заборгованості, а також оцінці дебіторської заборгованості.
Результати інвентаризації розрахунків оформлюються актом. У ньому перераховуються рахунки, за якими проводилась інвентаризація, зазначаються суми непогодженої заборгованості, безнадійних боргів, а також заборгованості, за якою закінчився термін позовної давності. За цими видами заборгованості до акту інвентаризації розрахунків додається довідка, в якій наводяться назви й адреси дебіторів, сума заборгованості, зазначаються причини її виникнення, з якого часу та на підставі яких документів. За сумою дебіторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності, в довідці зазначаються особи, які винні в пропущенні цих термінів.
Кожний об’єкт інвентаризації має вартісну оцінку, правильне визначення якої є однією з вимог дотримання принципу об’єктивності.