81. Поняття та основні принципи функціонування єс.

Європейський Союз є: (1) суб'єктом міжнародного права — міжнародною організацією, (2) членами котрої є деякі європейські держави, (3) побудованою в жодному разі не за класичними методами міжнародної спів­праці, але за принципом наднаціональної інтеграції, котра є «парасоль­кою» для Європейського Співтовариства,Євратома (обидва співтовариства на­ділені правосуб'єктністю) та співпраці між державами-членами в сфері зовні­шньої політики і політики безпеки, а також в галузі юстиції і правоохоронній сфері в кримінальних сфері в кримінальних питаннях.

Принципи функціонування ЄС.

1.Принцип лояльної співпраці (ст. 10 ДЄСп; ст. 11/2 та 23/1 ДЄС) означає, що держави-члени зобов'язані зробити все для ефективності європейського права, зокрема мусять вживати усіх заходів для забезпечення здійснення своїх обов'язків, що випливають з ДЄСп чи секунда­рного права (позитивне зобов'язання) та утриматися від будь-якої дії, що може загрожувати досягненню цілей ДЄСп (негативне зобов'язання).

2. Солідарність між державами-членами (ст. 2 ДЄСп) проявляється, зок­рема в різниці поміж розмірами внесків до європейського бюджету та корис­тання з нього (так звані «чисті контрибутори» та «чисті реципієнти»). Найкраще цей принцип сформульовано в статті 10 [5] Римського Договору: „Країни-члени вживатимуть усіх заходів загального чи приватного характеру, щоб забезпечити виконання зобов'язань, що випливають з цього Договору чи з дій, виконаних інституціями Спільноти. Ці країни будуть сприяти виконанню завдань Спільноти. Принцип солідарності з одного боку означає, що країни-члени не можуть не виконувати права Спільнот, думаючи про свої національні інтереси, а з іншого - мусять робити все можливе, щоб постанови права Спільнот реалізувати якнайкраще.

3. Заборона дискримінації з підстав державної приналежності — походження: означає, що в відносно рівні ситуації не можуть бути оцінювані по-різному, а відносно різні — однаково, хіба якщо це має об'єктивне об­грунтування Тобто діє міжнародно-правовий принцип рівного ставлення. Значення, од­наче, цього принципу є для ЄС вкрай важливим; наприклад область віль­ного руху товарів чи осіб.

4. Принцип Субсидіарності .Принцип субсидіарності окреслює поділ повноважень між країнами-членами та Спільнотою, що є сформульовано в ст. 5 [3b], доданій до Римського Договору Маастрихтським Договором: Спільнота діє в рамках своїх повноважень, визначених цим договором, та поставленими тут перед нею цілями.Принцип субсидіарності означає, що справи, до яких Спільнота не має виключної компетенції, не можуть реалізовуватися , поки країна-член може самостійно досягти дану ціль, принаймні так само добре, як би це могла зробити Спільнота.

82.Основні підходи до інтеграції єс.

Інтеграція- це вихід за межі співробітництва у формі створення єдиної структури, яка відрізняється наднаціональними (наддержавними) рисами.

До інтеграції в європейському просторі науковцями, політичними та державними діячами застосовуються декілька основних підходів:

1.Федералістський. Прибічники цього підходу виступають за створення союзної загальноєвропейської держави з відповідними правовими наслідками: федеральною системою державних органів, визначенням компетенції суб'єктів федерації. Умовно кажучи, Європа представниками цього підходу в результаті інтеграційного процесу вбачається чимось на зразок Сполучених Штатів Європи, (намалювати схему.

2.Функціональний. Сутність цього підходу полягає у використанні моделі міжнародної .міжурядової організації. Прибічники цього підходу виступають за тісне співробітництво європейських держав в економічній, інколи у військово-політичній, однак рішуче виступають проти федералізації. Причинами несприйняття федеративної моделі є побоювання втрати державного суверенітету шляхом створення наднаціональних утворень. Міжнародні організації необхідно створювати на окремих ділянках інтеграції, де для цього виникли необхідні передумови. Слід відзначити, що однією з причин несприйняття федерації, є особливі позиції тієї, чи іншої країни в міжнародних відносинах, європейському регіоні, (навести приклад Великобританії: зовнішня політика та валютна).

3.Конфедералістський. Європейський союз вбачається як союз держав, які зберігають власну незалежність та самостійність і переважно співробітничають одна з одною в економічній сфері. Рішення за такої організації союзу повинні прийматися на засадах рівноправності та одностайності ( приклад Союзу Білорусі та РФ).

Створення Європейського Союзу , його формування та розвиток представляють собою складний та багатоетапний процес, який триває і зараз,тому не можна говорити про те, що перемоги у в спорах про шляхи та моделі інтеграції отримали прибічники того чи іншого підходу.На даний момент можна говорити, що в основу сучасної моделі Європейського Союзу покладена компромісна позиція, яка допускає об'єднання елементів як державно-правової так і міжнародно-правової організації. Тобто, ця позиція представляє собою поєднання першого та другого підходів (федералістського та функціонального). Саме ця позиція і відображена в установчих актах, які є правовою основою Європейського Союзу.