86.Інституційна система єс.

Співтовариства і ЄС мають власну інституціональну систему.

Органи ЄСп/ЄС слід розподілити до наступних груп:

Основні органи — т.зв. базові інституції, учасниці законодавчого процесу: Європейська Рада, Рада ЄС, Євро­пейський Парламент, Європейська Комісія, Суд Європейських Спів­товариств (включно з Судом першої інстанції та спеціалізованими па­латами), Рахункова палата, Європейський омбудсмен та Європейський інспектор із захисту даних; (Кожна інституція є спільною для обох Співтовариств, але додатково ви­конує ще функції в рамках ЄС — II і III «ЄС» (ст. 1/3, 3/1, 5 ДЄС).

Фінансові органи: органи валютного союзу (Європейський центральний банк, Європейська система центральних банків) та Європейський інвестиційний банк;

Консультативними органами, (дорадчі утворення, що консультують Раду і Комісію в певних галузях інтеграції), є Соціально-економічний комітет, Комітет регіонів, Науковий та технічний комітети (ст. 185 ДЄвратом), Політичний комітет (ст. 18/5 ДЄС), Координаційний комітет (32/1 ДЄС), слідча комісія ЄП асі Нос (ст. 193 ДЄСп), а також консультативні органи при основних органах: при Раді — Комітет постійних представників СОКЕРЕК (ст. 207/1 ДЄСп) та особливий комітет (ст. 133/3 та 300/1 ДЄСп), при Комісії — комітет з питань транспорту (ст. 79 ДЄСп) та Комітет Європейського соціально­го фонду (ст. 147 ДЄСп). А також численні дорадчі органи при Раді (групи урядових експертів, комітети співпра­ці), при Комісії (групи експертів ай Нос (неурядові) чи постійні консу­льтаційні комітети) та при ЄП (постійні комітети, тимчасові спеціальні комітети), а також органи, що впливають на нормотворчий процес — нормотворчі та регламентні комітети.

Міжвідомчі органи: Відомство з питань офіційних публікацій ЄС та Відомство ЄСп для відбору персоналу;

Децентралізовані органи — так звані агенції з правосуб'єктністю (натепер 16 для ЄСп, 2 для II і 2 для III «стовпів» ЄС);

Органи II і III «стовпів» — органи, передбачені ДЄС і інші агенції.

87.Принципи побудови та діяльності органів ЄС.

Інституційна система ЄС володіє специфічними, властивими тільки цьому об’єднанню рисами(принципами):

1.суміщення функцій: органи ЄС наділені функціями різного характеру, які не можуть бути чітко пристосовані до традиційного розмежування між законодавчими, судовими та наглядовими органами; (На відміну від класичної теорії поділу влад Монтеск'є, не існує повного кореспондування кожному органові ЄС котроїсь однієї гілки державної влади — ані законодавчої, ані виконавчої — лише судова, що належить виключно СЄСп.)

2.принцип розподілу влади проявляється в наступному: здійснюючи свою владу, законодавчі, виконавчі та судові органи мають бути повністю незалежними один від одного. Інституції Союзу є незалежними один від одного, хоча, як і було зазначено вище виконують змішані функції;

3.поліцентричність структури. Незважаючи на те, що центр ваги інституцій Союзу знаходиться в Брюсселі, його структура поширюється принаймні на три міста: Брюссель, Люксембург та Страсбург. Це може спричиняти деякі перешкоди в управлінні, але надає іншим важливим європейським центрам можливість робити свій внесок у розбудову Європи. Поліцентрична структура була затверджена спеціальним протоколом до Амстердамського договору;

4.збалансований розподіл суверенних прав та повноважень, пропорційність та субсідіарність;

5.принцип колегіальності при прийняті рішень;

6.розширення відкритості та прозорості в діяльності інститутів Союзу

7.збільшення ролі та значення представницьких органів, а також судової влади.