97. Облік розрахунків зі страхування

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі – Закон про ЄСВ) встановлено, що з 1 січня 2011 року Україна перейшла на систему єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний соціальний внесок, ЄСВ). Це означає, що замість сплати соціальних внесків до чотирьох фондів соцстрахування платіж буде один – до Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України (далі – ПФУ) – орган, уповноважений відповідно до Закону про ЄСВ вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками ЄСВ є страхувальники (названі в п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ) та застраховані особи (названі в пп. 2 – 14 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ).

Страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону про ЄСВ зобов’язані сплачувати єдиний соціальний внесок.

Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Страхові кошти – кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону.

Єдиний соціальний внесок нараховується на:

• заробітну плату найманих працівників, яка включає основну, додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом про оплату праці;

• винагороду фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором (далі – ЦПД);

• оплату перших днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

• допомогу по тимчасовій непрацездатності;

• допомоги або компенсації згідно із законодавством;

• грошове забезпечення.

Єдиний соціальний внесок обчислюється в межах максимальної величини бази, яка дорівнює п’ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб для працездатних осіб (ч. 3 ст. 7 і п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).

Розміри ставок ЄСВ залежно від класу професійного ризику виробництва наведено у ст. 8 Закону про ЄСВ в межах 36,76%-49,7% .

Правила сплати ЄСВ наведено у ст. 9 Закону про ЄСВ. Основні з них такі:

• ЄСВ сплачується в безготівковій формі на рахунки, спеціально відкриті ПФУ в органах Держказначейства;

• днем сплати є день, коли ЄСВ списано з рахунка платника незалежно від строку зарахування коштів на рахунок ПФУ (ч.10 ст.9 Закону про ЄСВ);

• зобов’язання зі сплати ЄСВ повинні виконуватися в першу чергу, крім зобов’язань із зарплати (доходу), у тому числі і перед зобов’язаннями зі сплати податків (ч.12 ст.9 Закону про ЄСВ);

• платники ЄСВ зобов’язані сплачувати ЄСВ не пізніше числа місяця, наступного за базовим звітним періодом (абз.1 ч.8 ст.9 Закону про ЄСВ).

При цьому базовим періодом для ЄСВ є календарний місяць (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ).

Сплачений ЄСВ розподілятиметься за видами соціального страхування (до бюджету ПФУ, ФНВ, ФССТВП та ФБ) пропорційно сумам ЄСВ у відсотках.