7.8 Організація і технологія виконання ізоляційно-укладальних робіт в умовах пустель

Ізоляційно-укладальні роботи в умовах пустельної місцевості проводяться за суміщеною схемою при якій на трубопровід наноситься ізоляційне покриття і одночасно укладається у влаштовану траншею. При цьому в умовах сипучих пісків доводиться переміщувати трубопровід у горизонтальній площині на значні відстані ніж в нормальних умовах.

При ширині траншеї (5-7) м необхідний великий виліт стріли трубоукладача, тим самим збільшується момент перекодування трубоукладача. Відповідно для забезпечення надійної роботи ізоляційно-укладальної колони необхідне більше число трубоукладачів у колоні або трубоукладачі великої вантажопідйомності.

Розташування трубоукладачів та необхідна їхня кількість для виконання ізоляційно-укладальних робіт у кожному конкретному випадку залежить від діаметра трубопроводу, ширини траншеї, фізико-механічних властивостей ґрунту (піску), умов проходження траси та інше.

Основні елементи технологічної схеми виконання ізоляційно-укладальних робіт практично не відрізняються від проведення даних робіт в нормальних умовах.

Однак, необхідно враховувати деякі особливості пустель, складених із барханних пісків. Вперед колони, вздовж напрямку руху, обов’язково необхідно проводити мікропланування ґрунту, так як навіть після ретельного загального планування до моменту підходу ізоляційно-укладальної колони дорога вздовж траншеї становиться нерівною, так як розпушений пісок при роботі монтажної колони вітром насипається в пагорби або видувається і тим самим приводить до утворення ям та інше.

Ізоляційно-укладальна колона, яка працює в пісках повинна мати на один трубоукладач більше. Його використовують при подоланні найбільш складних ділянки, при ширині траншеї більше 6 м.

В сипучих пісках колесо очисної машини застрягає в пісок і не може самостійно переміщуватися вздовж трубопроводу. В даному випадку, колесо припіднімають за допомогою резервного трубоукладача і супроводжує очисну машину через дану дільницю. В інших випадках резервний трубоукладач замінює трубоукладач у колоні, який потребує профілактичний ремонт.

Якщо ізоляційно-укладальна колона працює в сипучих пісках то деякі трубоукладачі пробуксовують, тим самим зариваються в пісок, то тоді необхідно в склад колони ввести трактор, котрий допомагав би подолати такі ділянки.

7.9 Зворотна засипка трубопроводів

Засипку траншей необхідно проводити зразу після укладання його на дно траншеї. Перед засипкою траншеї перевіряється проектне положення трубопроводу та якість нанесення ізоляційного покриття. Результати перевірки оформляються актом після чого технагляд замовника видає письмовий дозвіл на право проведення робіт із засипки трубопроводу.

Засипку траншеї здійснюють, в основному, бульдозерами (Д-493А, Д-686, Д687, Д347 та інші) одним із способів: прямолінійними, паралельними, косопоперечними, косо пере-хресними, та іншими проходами (рис.7.13).

а - прямолінійними проходами; б - косопоперечними проходами; в - косоперехрестними проходами; г - комбінованим способом

Рисунок 7.13 – Схеми засипки укладеного в траншею трубопроводу за допомогою бульдозера

Для засипки траншей також використовують траншеєзасипачі (ТР-2А).

Засипку криволінійних ділянки трубопроводу починають із середини криволінійної ділянки в напрямках до її кінців.

При засипці траншеї, що розташована паралельно діючим трубопроводам, згідно вимог техніки безпеки, необхідно використовувати тільки траншнєзасипачі так, як при їхній роботі виключається можливість наїзду на діючий трубопровід.

Якщо в ґрунті міститься крупний гравій та інші крупні тверді включення, то для збереження цілісності ізоляційного покриття, перед засипкою необхідно провести підсипку із пухкого ґрунту товщиною не менше 0,2 м, або зафутеровати трубопровід дерев’яними чи солом’яними щитами, а вже потім засипати розроблюваним ґрунтом.

В скельних ґрунтах дно траншеї представляє собою нерівномірну поверхню із гострими виступами, котрі можуть пошкодити ізоляційне покриття. З метою захисту ізоляції від механічних пошкоджень на дні траншеї влаштовують підстилку із м’якого ґрунту товщиною (0,1-0,15) м, а також присипають трубопровід зверху мінеральним ґрунтом товщиною (0,2-0,25) м, після чого бульдозером проводять кінцеву засипку траншеї трубопроводу.

Із ґрунту, що залишився після засипки формують за допомогою бульдозера валик в місцях де не проводиться рекультивація смуги.

А при проведенні робіт із рекультивації будівельної смуги валик не формується.

В місцях переїздів й перетину траншеї із дорожніми полотнами засипку здійснюється пісковим ґрунтом з поливанням та ретельним пошаровим ущільненням.