7.7.2 Організація і технологія виконання земляних робіт на поливних землях

Будівництво трубопроводів на поливних землях проводиться, як правило, в осінньо-зимовий навігаційний період після збирання врожаю сільськогосподарських культур. Всі роботи із будівництва трубопроводу повинні бути закінчені до початку проведення перших весняних поливів.

Крім загального комплексу робіт, у процесі будівництва трубопроводів, в цих районах проводяться заходи з рекультивації родючого шару в зоні будівельної смуги.

Земляні роботи на поливних землях здійснюють в такому порядку:

• планування будівельної смуги, влаштування переходів через існуючі мережі каналів, ариків та інше;

• зняття родючого шару ґрунту та переміщення його для зберігання в окремий відвал;

• розробка траншеї;

• зворотна засипка укладеного в траншею трубопроводу;

• відновлення родючого шару ґрунту.

При плануванні смуги для проїзду машин через сухі зрошувальні канали і арики за допомогою бульдозерів влаштовують переїзди із місцевого ґрунту.

Після закінчення робіт земляні перемички ліквідовуються, ґрунт при цьому переміщується назад в резерв, де він розроблюється.

Згідно першої схеми проводиться зрізання гребенів барханів із таким розрахунком, щоб зрізаний ґрунт заповнював впадини. В результаті чого отримуємо рівну горизонтальну поверхню (рис. 7.1.а.). При даному способі порушується природній мікрорельєф і при дії вітрів, в деяких випадках, швидко відновлює свою попередню форму. Гребні барханів насипаються, а впадини, що були засипані в процесі планування траси, утворюються заново, тим самим оголюють укладений трубопровід.

Друга схема прокладання трубопроводу передбачає збереження середнього природного профілю (рис. 7.1.б.). Однак, і при такій схемі можливе оголення трубопроводів внаслідок повільного переміщення незакріплених пісків.

Для проїзду машин через канали, колектори, арики, що заповнені водою, повинні використовуватися перекидні металеві містики або залізобетонні труби дорожнього типу, котрі засипаються ґрунтом.

Після виконання планувальних робіт приступають до виконання робіт із зняття родючого шару ґрунту. Товщина шару, що знімається, залежить від величини верхнього родючого шару для даного району. Зняття та переміщення родючого ґрунту в окремий відвал проводять поперечними ходами бульдозерів. Відвал родючого ґрунту повинен розміщуватися від загального відвалу ґрунту, вийнятого з розроблювальної траншеї, на відстані, яка б забезпечувала його від переміщування із мінеральним ґрунтом.

Якщо будівельна смуга в подальшому буде викорис-товуватися для посіву сільськогосподарських культур, тоді траншея повинна розроблюватися на глибину не менше 0,8 м плюс зовнішній діаметр трубопроводу.

Траншеї в ґрунтах нормальної вологості та щільних стійких мінеральних ґрунтах доцільно розроблювати траншею за допомогою роторних траншейних екскаваторів.

Для розробки траншей з відкосами (глибиною до (1,5 - 1,8) м) у вологих ґрунтах повинні використовувати роторні екскаватори, що обладнані відкосниками та спеціальними ковшами з ланцюговими днищами для забезпечення повного розвантаження липкого вологого ґрунту на транспортну стрічку.

Розробка траншей в перезволожених нестійких ґрунтах повинна проводитись за допомогою одноковшового екскаватора із ковшом “зворотна лопата” на розширеному гусеничному ходу.

Укладений в траншею трубопровід засипається за допомогою бульдозерів або траншеєзасипачів.

Після засипки мінеральний грунт повинен бути ущільнений шляхом декількох проходів бульдозера вздовж засипаній траншеї.

Мінеральний ґрунт, який залишився після засипки за допомогою бульдозера розрівнюється рівномірним шаром на всю будівельну смугу та ущільнюється.

Після засипки трубопроводу та розрівнювання мінерального ґрунту проводять відновлення родючого шару. Розробка та переміщення родючого ґрунту із відвалу на будівельну смугу виконують бульдозерами, якими розрівнюють та ущільнюють даний ґрунт.