- •Диференціальні рівняння з частинними похідними першого порядку. Звязок з системою звичайних диференціальних рівнянь у симетричній формі.
- •Класифікація диференціальних рівнянь з частинними похідними іі порядку для випадку двох і багатьох незалежних змінних.
- •Види топологічних просторів. Топологія, індукована метрикою.
- •Поняття метричного простору. Простір ізольованих точок. Метричні простори r1, r(n), c[a,b].
- •Граничні точки, точки дотику, замикання множини. Сепарабельні простори. Послідовність в метричному просторі. Границя послідовності.
- •Стискаючі відображення, їх неперервність. Теорема Банаха, її геометричне тлумачення.
- •Поняття лінійного простору. Приклади. Лінійна залежність і лінійна незалежність елементів. Нескінченно - вимірні простори. Підпростори.
- •Означення і приклади нормованих просторів. Означення евклідових просторів. Нерівність Буняковського - Коші.
- •Означення і приклади лінійних операторів. Неперервність і обмеженість. Норма операторів. Сума і добуток операторів. Обернений оператор, оборотність.
- •Бінарні відношення. Рефлексивні, симетричні, транзитивні бінарні відношення. Класи еквівалентності, фактор–множина.
- •Бінарні відношення порядку, його властивості. Мінімальні та максимальні елементи. Впорядковані множини.
- •Групи. Приклади груп. Основні властивості груп.
- •Ізоморфізм та гомоморфізм груп. Його властивості.
- •Кільце, приклади кілець. Основні властивості кілець. Ізоморфізм та гомоморфізм груп
- •Поле. Приклади полів, основні властивості полів. Ізоморфізм та гомоморфізм полів.
- •Поле комплексних чисел. Комплексні числа, алгебраїчна форма комплексних чисел.
- •Неперервні відображення топологічних просторів і їх властивості. Гомеоморфізм.
- •Теорема Ейлера для многогранників.
- •Суть сучасного аксіоматичного методу. Основні вимоги до системи аксіом. Поняття про інтерпретацію системи аксіом.
- •Точково–векторна аксіоматика Вейля трьохвимірного евклідового простору і її несуперечливість.
- •Вимірювання многокутників. Площа многокутника і її аксіоми. Теорема існування і єдиності.
- •Рівноскладеність і рівновеликість многокутників і многогранників.
- •Аксіоматика площини Лобачевського. Абсолютна геометрія. Паралельні напрямлені прямі на площині Лобачевського і їх властивості.
- •Взаємне розміщення прямих на площині Лобачевського. Теорема про існування розбіжних прямих і наслідки з неї. Критерій розбіжності двох прямих.
- •Трикутники на площині Лобачевського.
- •Незалежність аксіоми паралельності від решти аксіом д. Гільберта.
Види топологічних просторів. Топологія, індукована метрикою.
Топологічні простори є хаусдорфовими, компактними, зв’язними чи незв’язними.
Топологічний простір наз. хаусдорфовим, якщо виконується наступна аксіома:
А: Для будь-яких 2-х різних точок простору R існують околи, які містять ці точки не перетинаються.
Наприклад, хаусдорфовим є метричний простір. Дійсно, нехай а і b різні точки, а . Кульовий окіл і очевидно не перетинаються – не мають спільних точок.
Підпростір хаусдорфового простору є хаусдорфовим простором.
Топологічний простір R наз. незв’язним, якщо існує 2 непорожні множини M і N таких, що M N= і M N=R. Простір R наз. зв’язним, якщо він не є незв’язним.
Із цього означення випливає, що кожна з множин і є доповненням до іншої, тому кожна із них є одночасно відкритою і замкненою множиною.
Непорожня відкрита зв’язна множина М R наз. областю.
1. Властивість топологічного простору бути зв’язним є топологічним інваріантом.
2. Властивість множини Х топологічного простору бути зв’язною є топологічним інваріантом.
Т:. Сегмент є зв’язним топологічним простором.
Довед. (від супротивного). Припустимо, що існують відкриті множини U і V, які задовольняють умовам U V=І, U V= .
Розгл. скалярну ф-цію скалярного аргументу f: , яка визначається так: f(x)=1, якщо х U і f(x)=-1, якщо х V. Ф-ція f(x) неперервна на І ф-ція. Справді, нехай х0 будь-яка точка відрізка, припустимо, що х0 U. Так як U область, то за означенням існує окіл (кругова область) , що цілком належить множині U. Звідси слідує, що у всіх точках інтервалу значення ф-ції дорівнює 1, тобто ф-ція неперервна в точці х0. Ми дійшли до суперечності з теоремою Коші про проміжне значення.
Простою дугою називають гомеоморфний образ сегменту.
3. Проста дуга є зв’язним топологічним простором.
Топологічний простір, будь-які 2 точки якого можна з’єднати простою дугою називається лінійно зв’язним.
4. Лінійно зв’язний топологічний простір(множина тополог. просторів)є зв’язним.
Доведення. (від супротивного)
R – лінійно зв’язний топологічний простір, для якого існують непорожні множини M і N, які задовольняють умовам M N=R і M N= . Нехай a M, b N, а L – проста дуга, яка з’єднує ці 2 точки. В силу співвідношень L M N, L M = , L N= , і M N L= , множина L незв’язна, що суперечить властивості 3.
5. Кругове кільце не гомеоморфне кругу Q.
Кругове кільце S є множиною точок евклідової площини ТЕ2, які розміщені між двома концентричними колами С1 і С2. Точки, які лежать на С1 чи на С2 до S не належать. Кола С1 і С2 разом утворюють межу множини S.
Щоб встановити, що множини Q і S не гомеоморфні, міркуємо так: якщо ми з’єднаємо відрізком дві точки, які належать відповідно колам С1 і С2 і лежать на одному і тому ж радіусі, і виключимо з S всі точки цього відрізка, то за властивістю 4 множина залишиться зв’язною. Якщо ж ми в Q з’єднаємо відрізком дві будь-які точки його межі С, то після виключення з Q всіх точок цього відрізка множина розпадеться на дві компоненти. Оскільки зв’язність є топологічним інваріантом, то звідси слідує, що множини Q і S не гомеоморфні.
Відкритим покриттям топологічного простору (R, Ф) називається сукупність множин , якщо .
Топологічний простір R наз. компактним, якщо із всякого його відкритого покриття можна виділити кінцеве відкрите покриття.
Відкритим покриттям множини М топологічного простру R наз. сукупність відкритих множин простору R, якщо М .
Для того, щоб М була компактною множиною, необхідно і достатньо, щоб з будь-якого відкритого покриття множини М в R можна було виділити кінцеве покриття.
Для En необхідною і достатньою умовою компактності множини є її замкнутість і обмеженість.
Властивість топологічного простору бути компактним є топологічним інваріантом.
Важливим класом просторів, в яких легко може бути задана топологія, є метричні простори (R, ).
Покажемо, що метричні простори є окремим випадком топологічних просторів; точніше, покажемо, що задання метрики в множині R дозволяє природним чином визначити топологічну структуру в просторі (R, ). Для цього достатньо в (R, ) ввести поняття відкритої множини так, щоб були виконані аксіоми I-III.
Кульовим r-околом точки а простору (R, ) назвемо множину всіх точок простору (R, ), що задовольняють умову (позначення: U(а,r)).
Відкритою множиною простору (R, ) назвемо або порожню множину, або будь-яку непорожню множину М , що задовольняє умову: для кожної точки а M існує хоч би один кульовий окіл точки а, що цілком належить множині М. Визначена таким чином топологія Ф наз. топологією, що індукується в (R, ) метрикою або просто топологією метричного простору (R, ).
З наведеного визначення випливає, що в топологічному просторі (М, ) порожня множина і сімейство куль {U (а, r )}, де а пробігає все R, а r — всю сукупність додатних чисел, утворює базис простору.
Розглянемо приклади.
1) У метричному просторі (R, ) будь-який кульовий—r - окіл U(а, r) є відкритою множиною. Відкритими множинами будуть також перетини кінцевої безлічі кульових околів і об'єднання будь-якої скінченної або нескінченної множини кульових околів.
2)В евклідовому арифметичному просторі Е1 інтервал (а,в) є відкритою множиною, а сегмент [а, в] не є відкритим множиною.
Останнє твердження виходить з тієї обставини, що будь-який r — окіл точки а (або в) містить точки, що не належать сегменту [а, в].
Введемо поняття підпростору метричного простору (R, ). Для цього відмітимо, що будь-яка множина М метричного простору (R, ) сама є метричним простором (М, ), тому метрикою на (М, ) індукується топологічна структура Ф . Таким чином, розглядаючи простори (R, ) і (М, ) як топологічні простори, можна вважати, що (М, ) є підпростором простору (R, ).