Висновки до розділу і

1. Проблема становлення індивідуального стилю спілкування виникла у 80-х роках ХХ століття, та є мало дослідженим аспектом ефективності міжособистісної взаємодії.

2. Поняття індивідуального стилю спілкування виникло в рамках особистісного підходу до аналізу стилів спілкування і визначається як цілісна система операцій спілкування, характер яких обумовлюється як чисто об’єктивними умовами, так і властивостями індивідуальності, а саме: темпераментом, характером та здібностями. Це гнучка система способів спілкування, яка виявляється в умінні особистості ефективно спілкуватися у суб’єкт-суб’єктних відносинах, у професійній сфері, пристосовуючи особливості своєї індивідуальності до нормативних та ситуативних чинників спілкування, і надає особистості можливість досягти високих результатів у певній діяльності.

3. За Мерліним В.С. індивідуальний стиль спілкування має дві складові: психофізичну та психічну. Основу психофізичної складової індивідуального стилю спілкування складають властивості темпераменту, характеру та здібності. Існує три концептуальні підходи до вивчення стилю спілкування: нормативний, ситуативний та особистісний. В рамках особистісного підходу поняття індивідуальний стиль спілкування вивчається в двох напрямках: індивідуально-типологічному та суто індивідуальному. Індивідуально-типологічний напрям передбачає вивчення індивідуально-типологічних детермінант стилів, їх диференціації, системоутворюючі характеристики.

Індивідуальний стиль спілкування є стабільною формою організації комунікативної поведінки людини, що, зокрема, проявляється в прийомах організації міжособистісної взаємодії. Виокремлюють директивний, колегіальний, номінальний стилі спілкування.

4. Властивості темпераменту та риси характеру відіграють важливу обумовлюючу роль у становленні власного, індивідуального стилю спілкування.

Розділ 2 . Емпіричне дослідження індивідуально - типологічних особливостей індивідуального стилю спілкування

2.1. Організація роботи та методи дослідження

На першому етапі дослідження, ми здійснили теоретичний аналіз поняття «індивідуальний стиль спілкування».

Визначили, що стиль як самостійне явище вказує на те, як людина взаємодіє з оточуючими. У сфері спілкування стиль виступає константним, та являється способом, за допомогою якого людина будує свої відносини з іншими в тій чи іншій діяльності.

У кожної людини свій, характерний тільки для неї індивідуальний стиль спілкування з людьми. Він дещо змінюється в залежності від партнера і характеру діяльності, але в той же час зберігає свої сутнісні риси, які формуються паралельно із психічними явищами, що відбивають неповторність та унікальність особистості. При цьому індивідуальний стиль спілкування відображає специфіку взаємин між людьми, які, у свою чергу, висловлюють різноманітну і в той же час неповторну сутність особистостей, включених в спілкування. 

Так, під стилем спілкування розуміють усталену систему способів та прийомів, які використовує особистість під час взаємодії з людьми. Визначений індивідуальний стиль спілкування говорить про досягнутий даною людиною рівень комунікативної майстерності.

Саме темперамент, характер впливають на формування індивідуального стилю.

Так, у своєму формуванні характер тісно пов’язаний з темпераментом. Останній представляє динамічну сторону характеру.

Характер і темперамент являються достатньо стійкими та мало змінними психологічними властивостями.

Вслід за Мерліним С.В. та іншими, на нашу думку, на основі індивідуально-типологічних особливостей закладається формування та розвиток індивідуального стилю спілкування.

Ми поставили перед собою мету – виявити індивідуально-типологічні характеристики особистості, зокрема акцентуації характеру та властивості темпераменту, що впливають на формування індивідуального стилю спілкування особистості. Наша задача полягала у дослідженні особливостей характеру та властивостей темпераменту як індивідуально-типологічних характеристик особистості індивідуальних стилів спілкування у студентів.

Дослідження було проведено серед студентів Навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ. Всього в дослідженні приймало участь 40 осіб. Серед досліджуваних було 20 студентів ІІ курсу юридичного факультету, за спеціальністю «Юрист» та 20 студентів ІІ курсу факультету правового забезпечення підприємницької діяльності та психології, за спеціальністю «Психологія», віком від 17 років до 19 років.

Дослідження в нашій роботі організовано на основі системного підходу.

Розгорнуте визначення системного підходу полягає в тому, що це підхід, при якому будь-яка система (об'єкт) розглядається як сукупність взаємозв'язаних елементів (компонентів), що має вихід (ціль), вхід (ресурси), зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотній зв'язок. Це найбільш складний підхід. Системний підхід є формою накладення теорії пізнання і діалектики з дослідженням процесів, що відбуваються в природі, суспільстві, мисленні. Його суть полягає в реалізації вимог загальної теорії систем, згідно якої кожен об'єкт в процесі його дослідження повинен розглядатися як велика і складна система і, водночас, як елемент більш загальної системи.

Практично всі сучасні науки побудовані за системним принципом. Важливим аспектом системного підходу є вироблення нового принципу його використання – створення нового, єдиного і більш оптимального підходу (загальної методології) до пізнання, для застосування його до будь-якого пізнаваного матеріалу, з гарантованою метою отримати найбільш повне і цілісне уявлення про цей матеріал.

На другому етапі дослідження, ми визначили блок методик, які допомогли виявити індивідуально-типологічні особливості індивідуального стилю спілкування.

Для нашого дослідження був підібраний такий комплекс методів дослідження:

• Опитувальник нейротизму Г. Айзенка;

• Діагностика темпераменту В.М. Русалова (ОСТ);

• Характерологічний опитувальник К.Леонгарда-Шмішека;

• Визначення міжособистісного стилю взаємодії С.В. Максимова та Ю.А.Лобейко;

• Опитувальник формально-динамічних властивостей індивідуальності (ОФДСИ) В.М. Русалова.

Методики дослідження:

1. Опитувальник Г. Айзенка направлений на визначення темпераменту. Має на меті визначення рівня екстраверсії-інтроверсії, емоційної стабільності – нейротизму.

В основі опитувальника – тест, що містить запитання, на які треба надати відповідь «Так» чи «Ні». Всього в опитувальнику наявні 57 питань, з яких 24 направлені на визначення екстраверсії-інтроверсії, 24 – на оцінку емоційної стабільності та нейротизму, останні 9 запитань складають контрольну групу, направлену на визначення відношення досліджуваного до дослідження та перевірка щирості отриманих даних.

Форма проведення може бути як індивідуальна, так і групова, але в групі, яка містить не більше ніж 15 чоловік.

Матеріали: бланк із запитаннями, ручка чи олівець.

Процедура проведення методики полягає в наступному: експериментатор пред’являє досліджуваному список запитань, на які останній повинен дати відповідь «так» чи «ні», виявляючи згоду чи незгоду із запитаннями. На бланку навпроти номеру запитання, досліджуваний має поставити позитивну «+» чи негативну «-» позначку, яка символізуватиме погодження чи відхилення запитання.

Опитувальник містить три шкали: шкала екстраверсії-інтроверсії, шкала нейротизму – емоційної стабільності та шкала брехні. Відповіді, що співпадають з «ключем» по даній шкалі, оцінюються в 1 бал. Отримані бали по кожній шкалі підсумовуються окремо, результати співставляються із середнім балом по шкалі і виводиться даний показник.

За допомогою цієї методики, ми зможемо чітко визначити домінуючу вісь екстраверсії-інтроверсії, нейротизму – стабільності серед досліджуваних, що стане одним з головних показників індивідуально-типологічних показників особистості.

2. Діагностика темпераменту В.М. Русалова (ОСТ) використовується у нашому дослідженні з метою діагностики властивостей «предметно-діяльнісного» і «комунікативного» аспектів темпераменту. Опитувальник темпераменту В.М.Русалова володіє високою ретестовою надійністю та валідністю.

Опитувальник містить 105 запитань. Питання направлені на виявлення стилю поведінки у суспільстві. На запитання дається відповідь у вигляді «+» - погодження, «-» - не погодження з твердженням.

ОСТ містить наступні шкали:

1. Предметна ергічність – відображає загальну активність людини, а саме: вираження потреби у засвоєнні предметного світу, наявність чи відсутність прагнення до діяльності, до розумової і фізичної праці;

2. Соціальна ергічність – пов’язана з потребою в соціальному контакті, з бажанням досліджувати соціальні форми діяльності, з прагненням до лідерства, спілкування.

3. Пластичність – виражається в швидкості переключення з однієї діяльності на іншу, переходу з одного виду мислення на інше, в процесі взаємодії з предметним середовищем, прагнення одноманітності чи різноманітності форм предметного середовища.

4. Соціальна пластичність – містить питання, які направлені на визначення ступеню легкості чи тяжкості переключення в процесі спілкування від однієї людини до іншої.

5. Темп – включає питання про швидкість виконання моторно-рухових операцій при предметній діяльності.

6. Соціальний темп – швидкість розмовно-рухових актів під час спілкування.

7. Емоційність – оцінка емоційності, чутливості до невдач на роботі.

8. Соціальна емоційність – питання відносяться до емоційної чутливості в комунікативній сфері.

9. «К» - контрольна шкала, визначає щирість відповідей.

Форма проведення може бути як індивідуальна, так і групова, але в групі, яка містить не більше ніж 15 чоловік.

Матеріали: бланк із запитаннями, ручка чи олівець.

Форма проведення методики зберігається по аналогу проведення попередньої методики: пред’явлення бланку із запитаннями досліджуваному, в якому навпроти відповідного номеру запитання треба надати позитивну чи негативну відповідь, яка фіксується у даному бланку, у вигляді «+» чи «-».

Обробка результатів по ОСТу проводиться шляхом порівняння відповідей досліджуваного з «ключем». Кожне співпадіння відповіді з «ключем» оцінюється в 1 бал. Кількість балів сумується окремо по кожній шкалі.

Якщо кількість балів сягає від 9 до 12 – це являється високим показником (ВЗ), 4-8 балів – середній показник, від 0 до 3 балів – низький показник (НЗ).

Методика ОСТ В.М. Русалова визначає високий, середній чи низький рівень «предметно-діяльнісного» і «комунікативного» аспекту темпераменту має досліджуваний, що характеризує якість адаптації у суспільстві та взаємодії з людьми.