Висновки

Індивідуальний стиль спілкування має дві складові: психофізичну та психічну. Основу психофізичної складової індивідуального стилю спілкування складають властивості темпераменту, характеру та здібності. Існує три концептуальні підходи до вивчення стилю спілкування: нормативний, ситуативний та особистісний. В рамках особистісного підходу поняття індивідуальний стиль спілкування вивчається в двох напрямках: індивідуально-типологічному та суто індивідуальному. Індивідуально-типологічний напрям передбачає вивчення індивідуально-типологічних детермінант стилів, їх диференціації, системоутворюючі характеристики.

Індивідуальний стиль спілкування є стабільною формою організації комунікативної поведінки людини, що, зокрема, проявляється в прийомах організації міжособистісної взаємодії. Виокремлюють директивний, колегіальний, номінальний стилі спілкування. В стилі спілкування багато що визначається вродженими особливостями людини, такими як темперамент, неординарність, діяльність ендокринної, гуморальної, кровотворної систем. Ми розглядали, який відбиток на формування стилю спілкування накладає темперамент та характер.

Індивідуальний стиль спілкування не походить від темпераменту, він також визначається іншими причинами, включаючи вміння і навички, які сформувалися під дією життєвого досвіду. Індивідуальний стиль спілкування можна розглядати як результат адаптації вроджених властивостей нервової системи і динамічних особливостей організму, у чому, власне, і проявляється темперамент. Ядро індивідуального стилю спілкування визначається комплексом вже наявних у людини властивостей нервової системи.

Пріоритетною функцією для вирішення професійних задач соціономічних професій є комунікативна, вона є константою для загального предмету класу професій і для кожної окремої професії, що входить в цю групу, до того ж вона виступає засобом і інструментом для даного класу професій та критерієм визначення класу задач за професійними функціями. Тому задачі на соціальну взаємодію за функціями можна визначити як комунікативні.

Ми досліджували індивідуальний стиль спілкування студентів в рамках індивідуально-типологічного напрямку, що передбачав вивчення індивідуально-типологічних детермінант індивідуального стилю спілкування.

Список використаних джерел

1. Аргентова, Т. Е. Стиль общения как фактор эффективности совместной деятельности [Текст] / Т. Е. Аргентова // Психологический журнал. – 1984. – Т.5. №6. – С. 130–133

2. Батаршев, А.В. Психодіагностика здатності до спілкування, або як визначити організаторські та комунікативні якості особистості/ О.В. Батаршев, - М.: ВЛАДОС, 1999. - 174 с.

3. Бодалев А.А. Психология общения./ Бодалев А.А. – М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО <МОДЭК>, 1996. – 256с. – С. 230-232, 235-240.

4. Буркова Л. В. Основи класифікації навчальних професійних задач у галузі соціономічних професій. [Електронний ресурс], 2009. — Режим доступу до статті.: http://books.br.com.ua/themes/313/314

5. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 22 (209), Ч. ІІІ, 2010

6. Взаємозв'язок характеру і темпераменту в структурі індивідуальності. «Психологічний журнал» том 26, № 3, травень - червень 2005 р, 65 с.

7. Герасименко С.С. Статистика / Герасименко С.С., Головач А.В., Єріна А.М. – за ред.. д-ра.екон. наук – 2-ге вид., перероб і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 467с.