Висновки до розділу іі

1. Проведено емпіричне дослідження індивідуально-типологічних особливостей індивідуального стилю спілкування студентів. Досліджено: рівень нейротизму, темпераментальні особливості, акцентуації характеру та формально-динамічні властивості особистості.

2. Виявлено, що студенти мають високий рівень нейротизму, що зумовлено професійною спрямованістю. Студенти емпатійні, емоційні, з легкістю встановлюють нові контакти, але не відкриваються, зберігають спокій перед аудиторією та авторитетними особами, з легкістю входять в новий колектив, мають потребу у нових соціальних контактах, швидко переключаються з однієї справи на іншу, при цьому застосовуючи різновид комунікативних програм. Особливість спілкування студентів полягає у клієнтцентрованості, ставленні цінностей клієнта понад усе, їм притаманна відкритість та чесність. Особливості спілкування студентів, а саме критичність, об’єктивність, спрямованість на справу, а не на емоції, перекладання відповідальності на партнера по спілкуванню характеризує показник наявності інтровертованих особистостей серед студентів та низького рівня емоційного переживання подій.

3. Продіагностувавши нейродинамічну основу студентів через диференційовану оцінку властивостей ергічності, пластичності, швидкості та емоційності та їх прояви у психомоторній, інтелектуальній та комунікативній сферах, ми виявили, що студенти є соціально активними, мають високу потребу у спілкуванні, високий темп психомоторної поведінки. Показники мають переважно середній рівень, що характеризує прояви властивостей моторної, інтелектуальної та комунікативної сфери у межах норми. Це підтверджують показники загальної активності та адаптивності, що становлять майже 100%.

4. У 50% студентів домінуючою акцентуацією характеру виявилася гіпертимність, яка визначає риси працівників професій типу «Людина-Людина», що володіють високою комунікативністю, надмірною жестикуляцією, яскравою мімікою.

5. Відштовхуючись від отриманих результатів дослідження індивідуально-типологічних особливостей та проведення методики «Визначення стилю міжособистісної взаємодії» С.В. Максимова, Ю.А. Любейко, виявили, що у студентів домінуючим індивідуальним стилем спілкування є колегіальний стиль. Він характеризується встановленням партнерських стосунків, збільшенням кількості нових контактів. Це стиль заохочення, ініціативи, за якого враховуються думки і, по можливості, побажань. Що дозволяє виявляти лідерські якості, бути соціально активним та постійно збільшувати коло спілкування, розширювати зв’язки.

Колегіальному стилю у застосуванні поступається стиль невтручання (на 5% менше проявляється у студентів). Індивідуальний стиль спілкування як невтручання, проявляється у відкритості, поінформованості, перекладанні відповідальності на одного з особистостей, в свою чергу інший співбесідник погоджується з прийняттям рішення.

Таким чином, на формування колегіального стилю спілкування впливає така структура темпераменту як: високий показник соціальної ергічності, пластичності, сукупність середніх показників соціальної пластичності, соціального темпу та соціальної емоційності. Це характеризує прагнення до лідерства, встановлення все нових контактів, легке переключення з одного виду діяльності на інше. Проявляється легкість входження до нового колективу та співпраці у ньому. Яскраво виражається соціальна активність. Сформований набір комунікативних програм надає можливість включитися у соціальний зв’язок. При появі проблем чи невдач, емоційні реакції є мінімальними, що відображає впевненість у собі, володіння ситуацією та раціональний підхід до вирішення проблеми.

Структура темпераментальних особливостей стилю спілкування невтручання формується з високого показника соціального темпу та середніх показників соціальної ергічності, соціальної пластичності. Це характеризує високу комунікативну здібність, постійне застосовування мовного апарату, дає можливість легко встановлювати нові контакти та контролювати емоційні реакції, виявляє достатню комунікативну імпульсивність, що контролюється; легке переключення у процесі спілкування з однієї справи на іншу.

У діловому стилі спілкування виявилася така структура темпераменту: високі показники ергічності; сукупність середніх показників соціальної пластичності, пластичності та соціальної ергічності. Це свідчить про високу загальну активність, прагнення до розумової, фізичної праці, виявляє ступінь легкості переключення в процесі спілкування та високу потребу у спілкуванні та взаємодії з людьми.

Структуру темпераменту при директивному стилі спілкування ми не визначили, адже серед вибірки не було виявлено студентів із домінуючим директивним стилем спілкування.

Отже, на основі отриманих результатів, ми встановили, що індивідуально-типологічні особливості особистості впливають на формування індивідуального стилю спілкування.