80. Поняття і види політичного режиму.

Державно-правовий (політичний) режим – визначає форми і методи здійснення державної влади, і перш за все, рівень реального впливу громадян на управління справами держави і суспільства, а також зміст, об’єм і реальність прав і свобод громадян. Існує 2 основних види державно-правових режимів: 1. демократичні режими, при яких громадяни реально впливають на управління справами держави і суспільства та володіють широкими, демократичними та реальними правами і свободами. 2. антидемократичні режими, при яких громадяни реально не впливають на управління справами держави і суспільства і не володіють широкими демократичними, реальними правами і свободами.

81. Демократичний державно-правовий режим.

Державно-правовий режим — система прийомів, методів і спо­собів здійснення державної влади. Ця категорія форми держави є ви­значальною для характеристики соціальної сутності держави, її при­значення, спрямованості розвитку до соціальної та правової чи, на­впаки, до кланової, антисоціальної тощо.

Державно-правовий режим пов'язаний не тільки з формою органі­зації влади, а й з її змістом, спрямованістю і діяльністю. Саме державно-правовий режим визначає характер функціонування механізму держав­ної влади. Державно-правовий режим характеризується мірою участі населення в механізмах формування державної влади і способах тако­го формування, ступенем захисту і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, врахуванням інтересів окремих соціальних груп, місцем і роллю окремих недержавних структур у політичному житті суспіль­ства, методами, інтенсивністю використання ресурсів влади, ідеоло­гічного тиску і силових структур.

Залежно від рівня участі народу в здійсненні державної влади державно-правові режими традиційно поділяються на демократичні і авторитарні.

Демократичний режим являє собою стан політичного життя суспільства, при якому державна влада здійснюється на основі прин­ципів широкої і реальної участі громадян та їх об 'єднань у формуван­ні державної політики, створенні та діяльності державних органів, додержанні прав і свобод людини.

Демократичний режим характеризується такими ознаками.

1. Народ залучається до формування і здійснення державної влади як безпосередньо (референдум), так і через своїх представників.

2. Держава додержується принципів виборності і змінюваності центральних і місцевих органів державної влади, розвитку місцевого та інших видів самоврядування.

3. Держава сприяє розвиткові структур громадянського суспільства і правової держави, організації управління на основі принципу реаль­ного здійснення поділу влади.

4. Прийняттям усіх важливих для суспільства рішень в інтересах більшості з урахуванням прав меншості

5. Державна влада є легітимною — діє в інтересах всього населен­ня і спирається на його довіру.

6. Реальне забезпечення державою прав і свобод людини і грома­дянина.

7. Організація суспільного життя на засадах політичного і ідеоло­гічного плюралізмів.

Авторитарні режими характеризують стан політичного жит­тя суспільства, при якому мають місце часткове чи повне відсто­ронення народу від державної влади, обмеження і порушення фор­мально проголошених прав і свобод людини і громадянина. Залежно від пануючої ідеології та рівня відсторонення народу від влади, по­рушення його прав і свобод авторитарні політичні режими поділя­ються на тиранічні, фашистські, расистські, військово-диктаторські та ін.

Усі вони характеризуються:

1)   вузькою соціальною базою державної влади;

2)   надмірної централізацією і концентрацією влади, відсутністю її поділу;

3)   застосуванням неправових (свавільних) засобів здійснення влади;

4)   порушенням прав і свобод людини;

5)   домінуванням в управлінні командних методів.

Авторитарні методи управління часто-густо застосовуються в умо­вах перехідних періодів від тоталітарного до демократичного і від демократичного до тоталітарного режимів. Це досить добре видно у багатьох державах колишнього СРСР, де вибір між демократією і авторитаризмом за відсутності розвинутого громадянського суспіль­ства лежить у руслі політичного курсу правлячої еліти.

Тоталітарний режим є найбільш жорсткою формою недемокра­тичного режиму, що характеризується крайніми проявами автори­таризму, а саме:

1)   народ повністю відсторонюється від державної влади, яка фор­мується без фактичної участі народу і не контролюється ним;

2)   держава прагне до глобального панування над усіма сферами суспільного життя, державного контролю в економіці, політиці, куль­турі, засобах масової інформації, особистому житті тощо;

3)   особистість знецінена, вона виступає як засіб для досягнення державних цілей;

4)   пануванням принципу «дозволено тільки те, що прямо перед­бачено законом»;

5)  ідеологічною одноманітністю, застосуванням засобів соціальної демагогії;

6)  відкритим застосуванням державою збройного примусу віднос­но суспільства.

Тоталітарний режим є крайньою формою недемократичного по­літичного режиму. Як показала практика, в сучасних умовах під впли­вом внутрішніх і зовнішніх чинників він незаперечно руйнується. Саме такою була доля нацистського режиму в Німеччині і сталінсько­го — в СРСР.

82. Складна за устроєм держава.

Складні держави — це такі держави, які об'єднались (утворились) з окремих державних утворень, що мали всі ознаки держави, в тому числі і суверенітет, але певну частину своїх суверен­них прав, як правило, добровільно передали вищим централь­ним органам союзної держави. Це, по суті, постійний чи тимча­совий союз суверенних держав. До складних держав належать федерація, конфедерація і імперія.

Федерація — це постійний союз окремих суверенних держав, які утворили єдину державу на добровільній основі і передали певну частину свого суверенітету (прав) центральним федераль­ним органам. Федерація відрізняється від інших державних утворень тим, що вона має єдину спільну територію, спільну конституцію і систему законодавства, єдиний уряд, спільні збройні сили, подвійне громадянство, єдину грошово-фінансову систе­му Федерація є суб'єктом міжнародних відносин, а складові частини федерації позбавлені таких прав. Федерації можуть бути різні: централізовані, відносно централізовані, децентралізовані.

Вони можуть бути формально (юридичне) визнаними, а фак­тично втратити певні свої суверенні права. До федерацій відно­сяться США, Російська Федерація, ФРН. До останнього часу в світі існувало 18 федерацій, три з них розпались: СРСР, Чехословаччина, Югославія.

Конфедерація — це такий союз держав, які добровільно об'єд­нались для досягнення певних спільних цілей в політичній, еко­номічній і військових сферах. Суб'єкти конфедерації зберігають усі свої суверенні права держави. Вони не мають спільної тери­торії, конституції і єдиного законодавства, громадянства. Пра­вовою основою конфедерації є союзний договір. Конфедерація не має єдиної податкової системи і бюджету і існує на внески її суб'єктів. Центральні конфедеративні органи приймають рішення за згодою всіх її суб'єктів. Конфедерація — це, як правило, тим­часовий союз держав. Згодом вона переростає в федерацію або розпадається на унітарні держави. Історія знає мало таких дер­жавних утворень: США в 1776—1786 рр.; колишній СРСР з 1917 по 1922 рр., до об'єднання в СРСР.

Імперія — це така складна і велика держава, яка об'єднує інші держави або народи в результаті завоювань, колонізації та інших форм експансії. Імперія тримається на насильстві, на державно­му примусі. Коли зникає примус, імперія розпадається. Наприк­лад, Римська імперія, імперія Олександра Македонського, Ро­сійська імперія.

83. Поняття та класифікація завдань і функцій держави.

Функції держави – це основні напрями діяльності держави, в яких знаходять свій вираз її сутність, завдання і цілі. Види ф-цій держави поділяються:

1. За соціальним призначенням: А) основні. Це такі напрями діяльності держави, без здійснення яких вона не може нормально функціонувати та розвиватись (ф-ції оборони країни, захисту правопорядку, законності, охорони прав і свобод громадян). Б) неосновні ф-ції держави, які є складовими елементами основних ф-цій.

2. за сферами діяльності держави: внутрішні і зовнішні

3. з точки зору тривалості здійснення у часі: А) постійні ф-ції, що здійснюються протягом всього часу існування держави (оборона країни, ...) Б) тимчасові, що здійснюються лише протягом певного періоду існування держави (у перші роки існування Радянської держави – придушення опору пануючих раніше класів).

84. Внутрішні функції держави.

Ф-ції держави – це основні напрямки діяльності держави, в яких знаходять свій вираз її сутність, завдання, цілі. Внутрішні функції держави здійснюються в межах даної держави і в яких виражається її внутрішня політика.

- Регулювання економічних відносин.

- Організація суспільної праці.

- Охорона правопорядку, законності, прав і свобод громадян

- Соціальний захист населення

- Охорона й раціональне використання природних ресурсів.

85. Поняття та види органів держави.

. Орган держави – це особа чи група осіб, які виступають від імені держави й наділені владно-державними повноваженнями, в тому числі правом застосувати засоби державного примусу і здійснювати державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції відповідно до свого призначення. Види держ. органів:

1. за місцем у системі держ. апарату органи держави бувають:

- первинні (створюються виборами (Верх. Рада, Президент)).

- похідні (створюються первинними (Каб. Мін., судові органи)).

2. за характером і змістом діяльності: органи законодавчої влади; органи виконавчої влади; органи судової влади.

3. за способом створення: виборні (В.Р.); призначувані (місцеві держ. адміністрації).

4. за часом функціонування: постійні, тимчасові.

5. за територією, на яку поширюються їхні повноваження: загальнодержавні (Каб. Мін.); місцеві (місцеві держ. адміністрації, міський суд).

6. за персональним складом: одноособові (Президент); колегіальні (Верховна Рада).

86. Зовнішні функції держави.

Ф-ції держави – це основні напрямки діяльності держави, в яких знаходять свій вираз її сутність, завдання, цілі. Зовнішні ф-ції держави – це функції, які забезпечують здійснення зовнішньої політики держави.

- Оборона країни.

- Підтримання міжнародного миру.

- Підтримання економічного співробітництва.

87.Форми та методи реалізації функцій держави.

Функції держави здійснюються у визначених формах і визначених методах. Форми здійснення функцій характеризують зв'язок держави з правом як одним з основних засобів володарювання. Через право держава проводить у життя свої функції, свої економічні, політичні, ідеологічні задачі. В одних випадках держава видає юридичні норми, в інші - організує їхнє виконання, у третіх - забезпечує, охороняє їх. У залежності від цього і розрізняють три основні форми здійснення функцій: 1. Правотворча - державна діяльність, що виражається в розробці і прийнятті юридичних норм, у яких закріплюються програми діяльності людей. Вона полягає у виданні нормативних актів, тобто актів, що встановлюють нові норми, чи змінюють скасовують старі. 2. Правовиконавча - державна діяльність, що виражається у вживання заходів по виконанню норм права. Вона складається головним чином у виданні владних індивідуальних актів, тобто актів, розрахованих тільки на даний, індивідуальний випадок (наприклад, видання разового планового акта по будівництву, призначення громадянина на посаду.) 3. Правозабезпечувальна (правоохоронна) - державна діяльність, що виражається головним чином у контролі і нагляді за дотриманням і виконанням норм , а також у застосування примусових мір до їхніх порушників. У процесі здійснення даної функції зважуються юридичні справи, зв'язані з застосуванням юридичних санкцій, суперечками між окремими особами і т.д. Методи здійснення функцій можна розділити на правові і неправові (організаційні). Правовий метод реалізується за допомогою трьох вищезгаданих форм, а з числа неправових варто виділити: економічні (дотації, держзамовлення, кредитування, регулювання цін і ін.); політичні (узгодження позицій різних політичних плинів, міжнародні переговори й ін.); ідеологічні (звертання до населення, заклики і т.д.); власне організаційні (планування, програмування, контроль і ін.). Важливо, що неправові методи нерідко реалізуються через правове регулювання (напр., твердження плану наказом, нормативне закріплення цін і т.д.).