- •11.Юридичний позитивізм.
- •12.Теорія природного права.
- •13.Теорія г.Кельзена.
- •14.Історична школа права.
- •15.Соціологічна теорія права.
- •16.Марксистська теорія права.
- •19. Поняття і види принципів права.
- •20. Форми і джерела права: співвідношення.
- •21. Поняття і види форм права.
- •22.Поняття і види законів, їх місце в системі нормативних актів.
- •Юридичнi властивостi закону:
- •Закрiплена в законах обов’язкова послiдовнiсть певних дiй зi створення законiв називаеться законоданчим процесом.
- •Види підзаконних нормативно-правових актів в Україні:
- •Система права — це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних юридичних норм певної держави.
- •37. Зміст правовідносин.
- •38. Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •39. Поняття, структура правосвідомості.
- •1) За суб'єктом прийняття: акти представницьких органів державної влади; глави держави; акти органів виконавчої влади; суду; контрольно-наглядових органів; органів місцевого самоврядування;
- •53.Інтерпретаційні акти.
- •54.Юридична відповідальність та державний примус.
- •55. Підстави застосування норм права.
- •58.Поняття, суть та значення тлумачення.
- •61.Соціальна влада додержавного суспільства.
- •2.2. Патріархальна теорія
- •2.3. Договірна теорія
- •2.4. Органічна та психологічна теорії
- •2.5. Теорія насильства
- •2.6. Історико-матеріалістична або соціально-класова теорія
- •63.Причини виникнення держави.
- •64. Поняття та основні ознаки держави.
- •68. Типологія держав.
- •69. Поняття та структура політичної системи.
- •70. Правова держава.
- •71. Поняття, види монархій.
- •72. Поняття та елементи форми держави.
- •73. Поняття та види республік.
- •77. Унітарна та федеративна держава.
- •80. Поняття і види політичного режиму.
- •81. Демократичний державно-правовий режим.
- •88.Органи законодавчої влади: загально - теоретична характеристика.
- •89. Органи влади та самоврядування: співвідношення.
- •90. Поняття та структура механізму держави.
73. Поняття та види республік.
Республіка – це форма держ. правління, при якій вищі органи держ. влади обираються народом або формуються гранами, який обраний народом. Види республік: 1. парламентська республіка – в .якій обраний народом парламент формує повністю підконтрольний і підзвітний собі уряд (Німеччина, Італія, Індія). 2. президентська республіка –в якій поряд з обраним народом парламентом, функціонує обраний народом президент, який формує підзвітний і підконтрольний собі уряд (США, Аргентина). 3. змішана президентсько-парламентська або парламентсько-президентська республіка, яка має певні ознаки як президентської так і парламентської республік. (Україна відноситься до змішаної президентсько-парламентської республіки)
74.Порівняльна характеристика монархій та республік.
75. Парламентська та президентська республіки.
1. парламентська республіка – в .якій обраний народом парламент формує повністю підконтрольний і підзвітний собі уряд (Німеччина, Італія, Індія). 2. президентська республіка –в якій поряд з обраним народом парламентом, функціонує обраний народом президент, який формує підзвітний і підконтрольний собі уряд (США, Аргентина).
76. Поняття і види форм державного устрою.
. Державний устрій визначає поділ території держави на складові частини, компетенцію цих складових частин та їх взаємовідносини між собою та державою в цілому. Форма держ. устрою буває проста і складно простою і складною. Простою формою держ. устрою є унітарна держава, тобто держава, складові частини території якої не мають жодних ознак державності. Складними формами держ. устрою є федерація і конференція. Федерація – це форма держ. устрою, при якій частина території держави мають певні ознаки державності. Федерації бувають: договірною (союзною) та федерацією, заснованою на автономії. Конфедерація – це союз декількох держав, які об’єднують свої певні зусилля для досягнення конкретної мети, зберігаючи, при цьому, повну взаємну незалежність.
77. Унітарна та федеративна держава.
Унітарна держава відноситься до простої форми державного устрою, тобто це держава, складові частини території якої не мають жодних ознак державності. Ознаки унітарної держави:
- існування однієї і єдиної в державі Конституції, систем законодавства і державних органів, податкової системи і громадянства.
- Відсутність права виходу із складу держави.
- Відсутність права вступати у зносини з іншими державами і міжнародними організаціями.
Федерація – це форма держ. устрою, при якій частина території держави мають певні ознаки державності. Федерації бувають: договірною (союзною) та федерацією, заснованою на автономії. Ознаки договірної (союзної) федерації:
- створюється на основі договору між суверенними державами.
- Існування загально-федеративної і кожного суб’єкта федерації: Конституції, систем законодавства, держ. органів, податкових систем, громадянства.
- Суб’єкти союзної федерації мають право вступати у зносини ї іншими державами і міжнародними організаціями.
- За суб’єктами союзної федерації зберігається право виходу з її складу.
Ознаки федерації, заснованої на автономії:
- створюються на основі рішення вищих або центральних органів держ. влади на підставі прохання населення певної частини території держави про надання їм автономії.
- Об’єм і зміст прав автономії визначається Законом або Положенням про автономію, які приймаються вищими держ. органами.
- Відсутність всіх ознак союзної федерації.
78. Унітарна держава.
Унітарна держава відноситься до простої форми державного устрою, тобто це держава, складові частини території якої не мають жодних ознак державності. Ознаки унітарної держави:
- існування однієї і єдиної в державі Конституції, систем законодавства і державних органів, податкової системи і громадянства.
- Відсутність права виходу із складу держави.
79. Форми виконавчої влади.
Виконавча влада — влада, що має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї країни є уряд. Назва уряду встановлюється Конституцією і законодавством. Частіше за все уряд має офіційну назву — Ради або Кабінети міністрів. У Швейцарії, наприклад, — це Федеративна Рада, в Італії — Рада Міністрів, у Японії — Кабінет. Очолює уряд його глава. Як правило, це прем'єр-міністр (наприклад, у Франції). Або — голова Ради Міністрів (Італія), канцлер (ФРН), державний міністр (Норвегія).
Суб'єктами виконавчої влади в Україні, які здійснюють перелічені функції, є: органи загальної компетенції — вищі органи у системі органів виконавчої влади; органи спеціальної компетенції — центральні органи державної виконавчої влади; місцеві органи державної виконавчої влади. У своїй сукупності суб'єкти виконавчої влади утворюють єдину систему органів.
Виконавчій владі та системі її органів присвячено розділ VI Конституції "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади".
Єдність системи органів виконавчої влади обумовлена: єдністю всієї державної влади, яка випливає з державної цілісності України; розмежуванням компетенції органів виконавчої влади; їх спільною діяльністю. У межах цієї системи визначається порядок формування окремих її елементів.
Очолює систему Кабінет Міністрів України — вищий орган виконавчої влади.
Середньою ланкою цієї системи є міністерства, державні комітети та центральні органи державної виконавчої влади, зі спеціальним статусом, підпорядковані Кабінету Міністрів України.
Органами виконавчої влади України місцевого або територіального рівня є, по-перше, органи виконавчої влади загальної компетенції, місцеві державні адміністрації в областях і районах, які підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. По-друге, до цього рівня належать також органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і відповідним місцевим органам виконавчої влади.
Компетенція органів виконавчої влади визначається окремо для кожної ланки системи органів виконавчої влади.
Згідно з ч. 12 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади.
Загальні основи компетенції та функції Кабінету Міністрів України визначені у ст. 116 Конституції України, а в повному обсязі — в Законі України "Про Кабінет Міністрів України".
Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади сформульовані у відповідних Положеннях про ці органи.
Компетенція місцевих державних адміністрацій визначена у ст. 119 Конституції України та Законі України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р.
У межах своєї компетенції вищі органи виконавчої влади організують реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики Української держави; здійснюють керівництво і регулюють соціально-економічну сферу; забезпечують єдність системи виконавчої влади; спрямовують і контролюють діяльність підлеглих органів виконавчої влади; здійснюють управління власністю незалежно від її форм; розробляють і реалізують загальнодержавні програми.