2.5. Теорія насильства

Представниками цієї теорії були австрійський правознавець і соціолог другої половини XIX – початку XX ст. Л. Гумплович, який стверджував, що у знищенні і підкоренні слабких проявляється природний закон боротьби за існування, а також німецький правознавець і філософ цього ж періоду Є. Дюрінг, на думку якого відносини між людьми з’ясовуються шляхом насильства, так званої „робінзонади”, а також Л. Гумплович. Прихильно ставилися до цієї теорії прибічники нацизму та расизму, вони проголошували насилля найважливішим чинником розвитку, а гуманізм – виправданням слабовілля.

Історія не уявляється нам, - писав Л. Гумплович у кінці XX століття, - жодного прикладу, де б держава виникала не за допомогою акту насилля. Держава завжди з’являлась в результаті насилля одного плем’я над іншим. Воно виражалось у завоюванні та поневоленні більш сильнішим чужим плем’ям більш слабкого вже осілого населення.

Ця теорія пояснює виникнення держави завдяки завоювання одними племенами, народами інших. Переможці згодом перетворюються на панівні класи, касти, стани, а переможені – на рабів, підневільних тощо. Для утримання поневолених у покорі, для управління ними необхідна держава – як апарат, створюваний переможцями для керування переможеними. Тому згідно цієї теорії, держава – породження ворожнечі, переваги грубої сили, війни й насильства. Ідеологічними підвалинами даної теорії певною мірою можна вважати філософію Ф. Ніцше, який пропагував ненаситне прагнення до влади, культ грубої сили, зверхність арійців, підкорення слабких народів та ін.

 

2.6. Історико-матеріалістична або соціально-класова теорія

Класова теорія походження держави має багато назв: матеріалістична, історико-матеріалістична, марксистська, класово-економічна. Алі ж які б назви вона не мала, базується ця теорія на тезі про економічні заподій (наявність приватної власності) виникнення держави, які породили розпад суспільства на класи з протилежними інтересами. Її виникнення пов'язують з іменами К.Маркса та Ф.Енгельса, часто забуваючи їх попередників, таких, як Л.Морган. Цю теорію намагався розвинути й Володимир Ленін. Сенс цієї теорії в тому, що держава виникає як результат природного розвитку первісного суспільства, розвитку, передусім економічного, який не тільки забезпечує матеріальні умови виникнення держави, а й визначає соціальні зміни суспільства, які також являють собою важливі заподій і умови виникнення держави.

Маркс писав, що держава – це “орган панування, орган пригнічення одного класу іншим”. В. Ленін називав державу “машиною для підтримки панування одного класу над іншим”.  У їхньому трактуванні держава забезпечує переважні інтереси економічно пануючого класу за допомогою спеціальних засобів підпорядкування і керування. К. Маркс, Ф. Енгельс та В. Ленін керувалися положенням, що держава – не сила, що нав’язана зовні, а результат внутрішнього розвитку суспільства.

Ця теорія походження держави більш повно викладена в праці Ф.Енгельса “Походження сім'ї, приватної власності та держави”, саме назва якої віддзеркалює зв'язок явищ, які обумовили виникнення держави. Ось що пише Ф.Енгельс у своїй праці про державу: “Держава є продукт суспільства на відомій сходинці розвитку; держава є визнання, що це суспільство заплуталося в невирішаєму суперечність з самим собою, розпалося на протилежності, звільнитися від яких воно безсильне. А щоб ці протилежності, класи із суперечними економічними інтересами, не пожерли один одного та суспільство в безплідній боротьбі, для цього і стала необхідною сила, яка стоїть над суспільством, сила, яка б  зробила зіткнення помірним, тримала його в межах “порядку”. І ця сила, яка прийшла із суспільства, але яка ставить себе над ним, усі більш і більш відчужуючи себе від нього, є держава”.  Енгельс вважав, що “держава виникла із потреби тримати в шорах протилежність класів; так як вона в той же час  виникла в самих зіткненнях цих класів, то вона за загальним правилом є державою могутнього, економічно пануючого класу, який за допомогою держави стає також політично пануючим класом і набуває таким чином нові засоби для пригноблювання та експлуатації пригніченого класу”. Як стверджує Енгельс, на відповідній сходинці економічного розвитку, яка необхідно пов’язана була з розколом суспільства на класи, держава стала в силу цього розколу необхідністю. 

В лекції “Про державу”, прочитану в Свердловському університеті 11 липня 1919 року, Ленін звертав увагу на те, що питання про державу є одним із самих складних, тяжких і чи не самим заплутаним буржуазними вченими , письменниками та філософами. Він підверг критиці релігійне пояснення походження держави, вчення про те, “що держава є щось божественне, щось надзвичайне, що це якась сила, якою жило людство и яка дає людям чи має дати, несе з собою щось не від людини, а зовні йому дане, що це сила божественного походження” [21].

Ленін стверджує, “що держава існувала не завжди. Були часи, коли держави не було. Вона з’являється там і тоді, де і коли з’являється поділення суспільства на класи, коли з’являються експлуататори та  експлуатовані. Були часи, більш чи менш схожі на первісний комунізм, коли розділення суспільства на рабовласників і рабів не було. І тоді не було держави, не було особливого апарату для систематичного застосування насильства і підпорядкування людей насильству. Такий апарат і називається державою.”

“Історія показує, - пише він, - що держава , як особливий апарат примусу людей, виникало тільки там і тоді, де і коли з’являлося поділення суспільства на класи – значить такі групи людей, з яких одні постійно можуть присвоювати труд інших, де один експлуатує іншого”.

Ця теорія має чимало достоїнств. Економічний фактор, який покладено в основу становлення держави, здатен краще пояснити суспільні явища, ніж інші фактори – психологічні, біологічні, моральні, етнічні, хоча й вони повинні враховуватися. Класовий підхід дає можливості для аналізу виникнення держави, для визначення сутності держави. Проте він не є єдиним та приоритетним для всіх часів та народів. Надмірний акцент на ролі класів та класової боротьби у виникненні держави привів прибічників цієї теорії до ряду міфологічних висновків. Держава оголошувалася тимчасовим явищем, яке виникло разом з виникненням класів. Вважалося, що держава відімре разом з відмиранням класів та встановиться суспільство комуністичного самоврядування [22].

Ще однією вадою цієї теорії було те, що її прихильниками недооцінювався ідеологічний фактор (свідомість), який, поряд з матеріалістичним (буттям), грає суттєву роль.