- •11.Юридичний позитивізм.
- •12.Теорія природного права.
- •13.Теорія г.Кельзена.
- •14.Історична школа права.
- •15.Соціологічна теорія права.
- •16.Марксистська теорія права.
- •19. Поняття і види принципів права.
- •20. Форми і джерела права: співвідношення.
- •21. Поняття і види форм права.
- •22.Поняття і види законів, їх місце в системі нормативних актів.
- •Юридичнi властивостi закону:
- •Закрiплена в законах обов’язкова послiдовнiсть певних дiй зi створення законiв називаеться законоданчим процесом.
- •Види підзаконних нормативно-правових актів в Україні:
- •Система права — це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних юридичних норм певної держави.
- •37. Зміст правовідносин.
- •38. Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •39. Поняття, структура правосвідомості.
- •1) За суб'єктом прийняття: акти представницьких органів державної влади; глави держави; акти органів виконавчої влади; суду; контрольно-наглядових органів; органів місцевого самоврядування;
- •53.Інтерпретаційні акти.
- •54.Юридична відповідальність та державний примус.
- •55. Підстави застосування норм права.
- •58.Поняття, суть та значення тлумачення.
- •61.Соціальна влада додержавного суспільства.
- •2.2. Патріархальна теорія
- •2.3. Договірна теорія
- •2.4. Органічна та психологічна теорії
- •2.5. Теорія насильства
- •2.6. Історико-матеріалістична або соціально-класова теорія
- •63.Причини виникнення держави.
- •64. Поняття та основні ознаки держави.
- •68. Типологія держав.
- •69. Поняття та структура політичної системи.
- •70. Правова держава.
- •71. Поняття, види монархій.
- •72. Поняття та елементи форми держави.
- •73. Поняття та види республік.
- •77. Унітарна та федеративна держава.
- •80. Поняття і види політичного режиму.
- •81. Демократичний державно-правовий режим.
- •88.Органи законодавчої влади: загально - теоретична характеристика.
- •89. Органи влади та самоврядування: співвідношення.
- •90. Поняття та структура механізму держави.
2.2. Патріархальна теорія
Ця теорія бере свій початок у Стародавній Греції. ЇЇ засновником вважається Аристотель. Представниками цієї теорії були Платон, Р. Філер та Н. К. Михайлівський, М. Н. Покровський. Сутність цієї теорії полягає у твердженні, що держава походить від сім’ї, є результатом розростання сім’ї. Сім’я, як початковий осередок суспільного життя, розростається у плем’я, а плем’я – у державу. Батьківська влада над дітьми трансформується у владу монарха над своїми підданими. Піддані мають підкорятися своєму монархові, а монарх у свою чергу – проявляти до них батьківську турботу. Розглядаючи суспільні відносини у державі як аналогію сімейних відносин, Платон виступав проти поділу суспільства на бідних і багатих, проти права приватної власності. Як має бути мудрим глава сім’ї, так мають бути мудрими і правителі держави. Платон стверджував, що поки філософи не стануть царями або навпаки царі – філософами, а саме не об’єднають політика та філософія, до тих пір не буде кінця бідам держави. Прихильне ставлення до цієї теорії на території України було у історика, громадського діяча М. Драгоманова. В Росії цієї теорії дотримувався відомий теоретик М. Михайловський.
2.3. Договірна теорія
Представниками цієї теорії були Т. Гоббс в Англії, Г. Грацій у Голландії, Жан Жак Руссо у Франції, О. Радищев у Росії, ректори Київського університету святого Володимира К. Неволін, Я. Ковельський, Дж. Локк. Згідно цієї теорії держава вникає внаслідок укладання між людьми суспільного договору – добровільної угоди для забезпечення спільної справедливості. Держава має забезпечувати безпеку громадян та охорону їхньої власності. У разі порушення правителями умов договору і природних прав людини народ має право замінити правителів.
Ці положення знайшли вираження у конституціях ряду західних країн.
Так в декларації США від 1776 року зазначено: „Ми вважаємо самоочевидними істини: що всі люди створені рівними та наділені Творцем певними невід’ємними правами, до числа яких належать право на життя, на свободу і на прагненні до щастя; що для забезпечення цих благ люди створюють уряди, справедлива влада яких основана на погодженні тих, ким керують.”
2.4. Органічна та психологічна теорії
Представником органічної теорії був Спенсер. Він ототожнював процес виникнення і функціонування держави з біологічним організмом. У XIX ст.. Спенсер заявив, що держава – це суспільний організм, який складається з окремих людей, подібно до того, як живий організм складається з клітин.
Відповідно до його теорії держава, як і живе тіло, ґрунтується на диференціації та спеціалізації. Диференціація означає, що держава спочатку виникає як найпростіша політична реальність і в процесі свого становлення ускладнюється, розростається. Цей процес завершується загибеллю держави в результаті її старіння. Спеціалізація супроводжується об’єднанням індивідів у групи – органи, кожна з яких здійснює певну, тільки їй властиву функцію. У результаті складається систем органів держави. Все відбувається як у живому організмі. Саме тому, згідно цієї теорії, людина спочатку є створінням природи, потім – членом суспільства, а потім громадянином держави [12].
Психологічна теорія виникла у середині XIX століття. Одним із представників цієї теорії був професор Київського університету святого Володимира, а згодом Варшавського університету Л. Петражицький, Тард.
За цією теорією причини виникнення держави криються у властивостях психіки людей. Психології переважної частини людей притаманна потреба жити у організованому суспільстві, покорятися видатним особистостям. Залежність членів роду, племені від старійшин і вождів згодом закріплюється в праві. На чолі держави мають стояти особистості, наділені особливою волею і талантом керівництва. Отже, представники цієї теорії вважають, що держава є наслідком психологічного розвитку людей.