- •11.Юридичний позитивізм.
- •12.Теорія природного права.
- •13.Теорія г.Кельзена.
- •14.Історична школа права.
- •15.Соціологічна теорія права.
- •16.Марксистська теорія права.
- •19. Поняття і види принципів права.
- •20. Форми і джерела права: співвідношення.
- •21. Поняття і види форм права.
- •22.Поняття і види законів, їх місце в системі нормативних актів.
- •Юридичнi властивостi закону:
- •Закрiплена в законах обов’язкова послiдовнiсть певних дiй зi створення законiв називаеться законоданчим процесом.
- •Види підзаконних нормативно-правових актів в Україні:
- •Система права — це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних юридичних норм певної держави.
- •37. Зміст правовідносин.
- •38. Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •39. Поняття, структура правосвідомості.
- •1) За суб'єктом прийняття: акти представницьких органів державної влади; глави держави; акти органів виконавчої влади; суду; контрольно-наглядових органів; органів місцевого самоврядування;
- •53.Інтерпретаційні акти.
- •54.Юридична відповідальність та державний примус.
- •55. Підстави застосування норм права.
- •58.Поняття, суть та значення тлумачення.
- •61.Соціальна влада додержавного суспільства.
- •2.2. Патріархальна теорія
- •2.3. Договірна теорія
- •2.4. Органічна та психологічна теорії
- •2.5. Теорія насильства
- •2.6. Історико-матеріалістична або соціально-класова теорія
- •63.Причини виникнення держави.
- •64. Поняття та основні ознаки держави.
- •68. Типологія держав.
- •69. Поняття та структура політичної системи.
- •70. Правова держава.
- •71. Поняття, види монархій.
- •72. Поняття та елементи форми держави.
- •73. Поняття та види республік.
- •77. Унітарна та федеративна держава.
- •80. Поняття і види політичного режиму.
- •81. Демократичний державно-правовий режим.
- •88.Органи законодавчої влади: загально - теоретична характеристика.
- •89. Органи влади та самоврядування: співвідношення.
- •90. Поняття та структура механізму держави.
1) За суб'єктом прийняття: акти представницьких органів державної влади; глави держави; акти органів виконавчої влади; суду; контрольно-наглядових органів; органів місцевого самоврядування;
за галузевою належністю норм, що застосовуються: акти застосування конституційно-правових, цивільно-правових, адміністративно-правових, кримінально-правових норм та ін.;
за юридичною формою: укази, постанови, розпорядження, накази, ухвали, протести, подання, приписи прокурорів, вироки, рішення та ін.;
за характером правового впливу: регулятивні, охоронні;
за юридичним значенням: основні акти, які містять остаточ не рішення у юридичній справі (вирок, рішення суду, указ про на городження); допоміжні, тобто акти, що забезпечують прийняття основних актів (постанова про порушення кримінальної справи, ухвала суду);
за характером індивідуальних велінь: ті, що управомочують; ті, що зобов'язують або забороняють (наприклад, заборона обіймати відповідні посади або виконувати відповідні функції, зафіксовані вироком суду);
за характером юридичних наслідків: правоконстатуючі, правовідновлюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі;
за формою зовнішнього виразу: акти-документи (окремі документи; резолюції на матеріалах справи, що виконані посадовими особами; наприклад, «до виконання», «сплатити», «до наказу»); акти-дії (словесні; конклюдентні — виконуються у вигляді жестів, рухів і свідчать про вимогу до конкретних осіб дійснити відповідні дії, наприклад, порух жезлом працівника державтоінспекції до учасників дорожнього руху).
равозастосування.
53.Інтерпретаційні акти.
Результат офіційного тлумачення норм права не приводить до появи нормативного акта, не встановлює й не скасовує норм права, тобто діяльність з тлумачення норм не слід ототожнювати з нормотворчою діяльністю. Акти тлумачення мають особливу правову природу, тому і діють у єдності з нормами права, не маючи самостійного значення. Ці акти є обов'язковими в тому розумінні, що містять офіційну державно-владну позицію щодо розуміння змісту правових норм і зобов'язують суб'єктів адекватно сприймати зміст норми. Однаковість у розумінні змісту нормативно-правових актів — передумова однаковості їх застосування, реалізації, ефективності, законності в цілому. Результати тлумачення повинні бути вираженими в певних офіційних актах.
Отже, інтерпретаційний акт — це правовий акт-документ офіційного тлумачення правових норм, який містить формально-обов'язкове роз'яснення їх змісту. Інтерпретаційний акт — це документ, який містить результат інтелектуальної діяльності в осмисленні змісту правової норми, що здійснюється компетентними органами. Саме тому такі акти завжди мають офіційний характер.
Залежно від обсягу й характеру правотворчих повноважень органу розрізняють акти аутентичні (видані «автором» норми та акта, що тлумачаться) і легальні (акти, видані суб'єктом, який має спеціальне повноваження офіційно тлумачити норми, що видані іншими органами, — так звані акти делегованого тлумачення). Такі акти мають самостійне значення, їх зміст повністю присвячений виключно роз'ясненню змісту правових норм, вони відбивають результати нормативних узагальнень юридичної практики (наприклад, висновки Конституційного Суду України).
Акти казуального тлумачення, як правило, містять і юридичне рішення, і роз'яснення мотивів, що були враховані в нормі суб'єктом нормотворення, а потім лягли в основу рішення, що його прийняв правозастосовний суб'єкт у конкретній справі. Наприклад, ухвала апеляційного чи касаційного суду включає роз'яснення змісту норми до мотивувальної частини правозастосовного акта. Юридична чинність актів нормативного й казуального тлумачення і сфера їх поширення різні. Про акти казуального тлумачення можна говорити як про такі, що певним чином набувають обов'язкової значущості для конкретної справи, певних суб'єктів права, але мають певний вплив і на правозастосувачів під час розгляду та прийняття рішень з усіх аналогічних юридичних справ. Саме цією обставиною завжди була обумовлена головна причина, яка пояснює необхідність оприлюднення рішень з конкретних судових справ у офіційних виданнях. У таких рішеннях містяться зразки розуміння законів, які мають у певному розумінні обов'язкове орієнтовне значення для широкого кола правозастосовників.
Інтерпретаційні акти класифікують і за іншими підставами: за формою прояву (усні та письмові); за суб'єктами тлумачення (акти різних державних органів та посадових осіб); за формою (назвою) документа (постанови, рішення, ухвали, роз'яснення, висновки тощо). Наприклад, згідно зі ст. 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд дає висновки «з питань офіційного тлумачення Конституції України та законів України».