- •Політика – соціальне явище. Основні позиції визначення поняття політика.
- •Функціонування політики розмежовують за різними критеріями:
- •Предмет і об.Єкт науки про політику. Методи та способи вивчення політики.
- •Основні категорії, методи і функції політології.
- •Місце політології в системі наук про суспільство. Взаємодія науки про політику з іншими суспільними науками
- •Політичні ідеї Стародавнього світу. Політичні доктрини Китаю, Конфуціанство
- •Політичні вчення у Стародавній Греції. Платон. Аристотель.
- •Політичні вчення у Стародавньому Римі.
- •Західноєвропейська політична думка Середньовіччя.
- •Політичні вчення епохи Відродження. Макіавеллі. Макіавеллізм.
- •Політичні ідеї утопічного соціалізму. Т. Мор. Т. Кампанелла.
- •Просвітництво. Вчення Шарля Монтеск.Є про державу і право.
- •Ранньобуржуазні ліберальні концепції політики. Проблема держави і права в поглядах т. Гобса і Дж. Лока.
- •Філософсько-правові концепції політики в німецькій класичній філософії. І. Кант, г. Гегель.
- •Лібералізм як течія соціально-політичної думки Нового часу. Основні цінності лібералізму. Неолібералізм.
- •Ідейно-моральне ядро класичного лібералізму сформували такі положення:
- •Критичний утопічний соціалізм.
- •Марксистські погляди на політику.
- •Традиційні суспільно-політичні течії: консерватизм і неоконсерватизм.
- •Політичні вчення Заходу кінця хіх – початку хх століть.
- •Політичні знання в Київській Русі. Письмові пам.Ятки і джерела.
- •Соціально – політична думка в Україні а хvi – XVII ст..
- •Українська політична думка козацько-гетьманської держави (17-18ст).
- •Політичне вчення просвітників в Україні про державу і суспільство.
- •Кирило – Мефодіївське братство. Визвольні ідеї Тараса Шевченка.
- •Політичні ідеї Михайла Драгоманова.
- •Націонал-демократичний напрям в українській політичній думці (с. Дністрянський, в. Старосольський, о. Бочковський)
- •Націоналізм в соціально-політичному аспекті (м. Міхновський, д. Донцов, м. Сціборський)
- •27. Соціально-політичні вчення в Україні кінця хіх – початку хх століття. Національне відродження.
- •28.Українська ідея Михайла Грушевського
- •29. Влада – явище суспільного життя. Виникнення і розвиток вчення про владу.
- •30. Поняття, засоби (ресурси влади). Види влади.
- •31. Політичні режими: поняття, типологія та характерні риси
- •1. Демократичний режим.
- •2. Тоталітарний та посттоталітарний режим
- •3. Авторитарний режим.
- •32. Політичний процес, його структура, характер
- •Залежно від масштабів вирізняють такі типи політичних процесів:
- •Політичний процес як цілісне явище має свою структуру, яка складається із таких елементів:
- •33. Людина як суб.Єкт і об.Єкт політики. Класифікація типів людей щодо участі в політиці
- •Види політичної поведінки:
- •34. Сутність, структура і функції політичної системи. Типи політичних систем.
- •35. Сучасні теорії політичної системи. Модель політичної системи Девіда Істона. Модель т.Парсонса.
- •Модель д.Істона:
- •Модель г.Алмонда та Дж.Пауела.
- •36. Політична система сучасної України
- •Основними напрямками формування і розвитку політичної системи України є:
- •37. Держава – основний інститут політичної системи. Теорії походження держави, її ознаки і функції
- •Внутрішні функції:
- •Зовнішні функції:
- •38. Форми політичного правління та форми національно-державного устрою.
- •39. Громадянське суспільство, його суть, основні риси.
- •Передумовами громадянського суспільства є:
- •Головні риси громадянського суспільства:
- •40. Громадянин і держава.. Закон України «Про громадянство України»
- •41. Сучасні партійні системи і їх суть. Типологія партійних систем.
- •42. Політичні партії: суть і роль в суспільстві. Виникнення та розвиток політичних партій.
- •43. Проблема прав людини в політичній історії. Особисті і політичні права і свободи
- •44. Політичні теорії еліти (г. Моска, у. Парето. Р. Міхельс). Шляхи формування політичних еліт
- •Причини утворення еліти:
- •45. Суть і тенденції політичних рухів. Основні тенденції сучасних політичних рухів.
- •Політичні рухи можна поділити на такі типи:
- •46. Національна ідея та її роль у становленні української державності
- •47. Політична культура: поняття, структура, функції.
- •До компонентів політичної культури відносять:
- •Політична культура виконує ряд функцій, до яких відносять:
- •48. Політична система сучасної України.
- •Основними напрямками формування і розвитку політичної системи України є:
- •49. Політика і мораль, їх співвідношення і взаємодія.
- •Політика повинна й може бути ефективною, якщо відповідає таким критеріям:
- •50. Поняття, функції та типи політичних партій.
- •3 Ідеологічного погляду розрізняють:
- •51. Особливості становлення і розвитку демократії в Сучасній Україні.
- •52. Глобальні проблеми сучасності і шляхи їх подолання
- •53. Політика та ідеологія. Функції політичних ідеологій.
- •Політична ідеологія виконує низку функцій:
- •54. Сутність політичної соціалізації людини.
- •55. Концепція національного самовизначення та державного суверенітету. Види суверенітету.
- •56. Основні тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин:
- •57. Політичний тероризм та його різновиди.
- •58. Вибори та виборчі системи. Типи виборчих систем.
- •59. Суть та ознаки демократії. Демократичні принципи і демократичні процедури.
- •Основними демократичними принципами, що забезпечують функціонування сучасного цивілізованого суспільства, є такі.
- •Втілення демократичних принципів забезпечується відповідними демократичними процедурами, а саме:
- •60. Політична діяльність: сутність та форми.
- •61. Роль держави у вирішенні етносоціальних проблем в Україні.
- •62. Основні види і типи політичної поведінки.
- •Закрита політична поведінка (політична іммобільність) також може проявлятися в різних формах, а саме:
- •У політичній поведінці як колективній дії залежно від ступеня активності її учасників можна виокремити такі основні групи:
- •63. Майбутнє і суспільний соціальний прогрес. Майбутнє і науковий прогноз. Основні напрямки футурології.
- •Наука вичленяє такі основні етапи політичного прогнозування:
- •Політичне прогнозування використовує багато методів. Серед найбільш застосовуваних виділяють п'ять основних груп:
- •64. Політична свідомість: поняття, структура, функції.
- •65. Політичні партії в Україні. Становлення багатопартійності. Закон «Про політичні партії в Україні»
- •66. Україна в системі міжнародних відносин
62. Основні види і типи політичної поведінки.
Найбільш загальну типологію політичної поведінки здійснив М. Вебер.Залежно від ступеня участі людей у здійсненні влади він розрізняв три типи політичної поведінки: політики за випадком, політики за сумісництвом і політики за професією.
Поширеною є типологія політичної поведінки, запропонована польськими дослідниками. Вони розрізняють два основних типи: відкритий (політична дія) і закритий (політична бездіяльність, або їм мобільність). У межах відкритої політичної поведінки особа може виконувати такі політичні ролі:
1) звичайний член суспільства, громадянин із незначним політичним впливом, незначною активністю та інтересом до політики;
2) громадянин — член громадської організації, суспільного руху або декількох організацій;
3) громадянин — член суто політичної організації (політичної партії або подібної), який цілеспрямовано і з власної волі бере участь у політичному житті;
4) громадський, особливо політичний, діяч;
5) професійний політик, для якого політична діяльність є не лише єдиним чи основним заняттям, засобом існування, а й сенсом життя;
6) політичний лідер — загальновизнаний політичний діяч, керівник політичної партії, громадсько-політичної організації чи суспільно-політичного руху.
Закрита політична поведінка (політична іммобільність) також може проявлятися в різних формах, а саме:
1) виключеність з політичних відносин, зумовлена низьким рівнем розвитку особи або суспільного розвитку взагалі;
2) політична виключеність як результат заорганізованості політичної системи, розчарування в політичних інститутах і лідерах і байдужості до їхньої діяльності;
3) політична апатія як форма неприйняття політичної системи, відмови від будь-яких форм співробітництва з нею. Може бути результатом насадження політичної системи насильницьким шляхом — придушенням масових соціальних і політичних рухів, окупацією тощо;
4) політичний бойкот як вияв активної ворожості до політичної системи та її інститутів.
Ці форми закритої політичної поведінки є виявами політичної відчуженості, яка полягає в зосередженні зусиль індивіда на розв'язанні проблем особистого життя та їх відриві і протиставленні життю суспільному й політичному, зокрема. В міру зростання політичної відчуженості укорінюється згубна для існування політичної системи суспільства ідея, що кожен захищає себе сам, що надіятися на підтримку офіційних владних структур немає сенсу.
У політичній поведінці як колективній дії залежно від ступеня активності її учасників можна виокремити такі основні групи:
лідери — очолюють політичні організації і рухи, своїми діями та авторитетом сприяють їх згуртуванню й досягненню накреслених цілей;
послідовники — підтримують висунуті лідерами цілі як такі, що відповідають їхнім інтересам; їх політична поведінка характеризується різним ступенем активності та участі в організаціях і рухах;
активісти — є посередниками між лідерами й послідовниками, організують учасників політичного руху, постачають лідерам інформацію про його розвиток;
лідери думки — справляють на політичну організацію чи рух, політичне життя в цілому не організаційний, а інтелектуальний вплив. Це, наприклад, публіцисти, письменники, поети, відомі актори й журналісти, ведучі популярних теле- і радіопрограм та ін. Будучи широковідомими та вміючи володіти аудиторією, вони через засоби масової інформації справляють величезний вплив на політичне життя суспільства. Проте за браком у більшості представників зазначених професій ґрунтовних знань, потрібних для політичного керівництва, — політологічних, правових, економічних, їхній вплив на політичне життя суспільства, особливо в разі ангажованості тими чи іншими політичними силами, не завжди сприятливий.