- •Політика – соціальне явище. Основні позиції визначення поняття політика.
- •Функціонування політики розмежовують за різними критеріями:
- •Предмет і об.Єкт науки про політику. Методи та способи вивчення політики.
- •Основні категорії, методи і функції політології.
- •Місце політології в системі наук про суспільство. Взаємодія науки про політику з іншими суспільними науками
- •Політичні ідеї Стародавнього світу. Політичні доктрини Китаю, Конфуціанство
- •Політичні вчення у Стародавній Греції. Платон. Аристотель.
- •Політичні вчення у Стародавньому Римі.
- •Західноєвропейська політична думка Середньовіччя.
- •Політичні вчення епохи Відродження. Макіавеллі. Макіавеллізм.
- •Політичні ідеї утопічного соціалізму. Т. Мор. Т. Кампанелла.
- •Просвітництво. Вчення Шарля Монтеск.Є про державу і право.
- •Ранньобуржуазні ліберальні концепції політики. Проблема держави і права в поглядах т. Гобса і Дж. Лока.
- •Філософсько-правові концепції політики в німецькій класичній філософії. І. Кант, г. Гегель.
- •Лібералізм як течія соціально-політичної думки Нового часу. Основні цінності лібералізму. Неолібералізм.
- •Ідейно-моральне ядро класичного лібералізму сформували такі положення:
- •Критичний утопічний соціалізм.
- •Марксистські погляди на політику.
- •Традиційні суспільно-політичні течії: консерватизм і неоконсерватизм.
- •Політичні вчення Заходу кінця хіх – початку хх століть.
- •Політичні знання в Київській Русі. Письмові пам.Ятки і джерела.
- •Соціально – політична думка в Україні а хvi – XVII ст..
- •Українська політична думка козацько-гетьманської держави (17-18ст).
- •Політичне вчення просвітників в Україні про державу і суспільство.
- •Кирило – Мефодіївське братство. Визвольні ідеї Тараса Шевченка.
- •Політичні ідеї Михайла Драгоманова.
- •Націонал-демократичний напрям в українській політичній думці (с. Дністрянський, в. Старосольський, о. Бочковський)
- •Націоналізм в соціально-політичному аспекті (м. Міхновський, д. Донцов, м. Сціборський)
- •27. Соціально-політичні вчення в Україні кінця хіх – початку хх століття. Національне відродження.
- •28.Українська ідея Михайла Грушевського
- •29. Влада – явище суспільного життя. Виникнення і розвиток вчення про владу.
- •30. Поняття, засоби (ресурси влади). Види влади.
- •31. Політичні режими: поняття, типологія та характерні риси
- •1. Демократичний режим.
- •2. Тоталітарний та посттоталітарний режим
- •3. Авторитарний режим.
- •32. Політичний процес, його структура, характер
- •Залежно від масштабів вирізняють такі типи політичних процесів:
- •Політичний процес як цілісне явище має свою структуру, яка складається із таких елементів:
- •33. Людина як суб.Єкт і об.Єкт політики. Класифікація типів людей щодо участі в політиці
- •Види політичної поведінки:
- •34. Сутність, структура і функції політичної системи. Типи політичних систем.
- •35. Сучасні теорії політичної системи. Модель політичної системи Девіда Істона. Модель т.Парсонса.
- •Модель д.Істона:
- •Модель г.Алмонда та Дж.Пауела.
- •36. Політична система сучасної України
- •Основними напрямками формування і розвитку політичної системи України є:
- •37. Держава – основний інститут політичної системи. Теорії походження держави, її ознаки і функції
- •Внутрішні функції:
- •Зовнішні функції:
- •38. Форми політичного правління та форми національно-державного устрою.
- •39. Громадянське суспільство, його суть, основні риси.
- •Передумовами громадянського суспільства є:
- •Головні риси громадянського суспільства:
- •40. Громадянин і держава.. Закон України «Про громадянство України»
- •41. Сучасні партійні системи і їх суть. Типологія партійних систем.
- •42. Політичні партії: суть і роль в суспільстві. Виникнення та розвиток політичних партій.
- •43. Проблема прав людини в політичній історії. Особисті і політичні права і свободи
- •44. Політичні теорії еліти (г. Моска, у. Парето. Р. Міхельс). Шляхи формування політичних еліт
- •Причини утворення еліти:
- •45. Суть і тенденції політичних рухів. Основні тенденції сучасних політичних рухів.
- •Політичні рухи можна поділити на такі типи:
- •46. Національна ідея та її роль у становленні української державності
- •47. Політична культура: поняття, структура, функції.
- •До компонентів політичної культури відносять:
- •Політична культура виконує ряд функцій, до яких відносять:
- •48. Політична система сучасної України.
- •Основними напрямками формування і розвитку політичної системи України є:
- •49. Політика і мораль, їх співвідношення і взаємодія.
- •Політика повинна й може бути ефективною, якщо відповідає таким критеріям:
- •50. Поняття, функції та типи політичних партій.
- •3 Ідеологічного погляду розрізняють:
- •51. Особливості становлення і розвитку демократії в Сучасній Україні.
- •52. Глобальні проблеми сучасності і шляхи їх подолання
- •53. Політика та ідеологія. Функції політичних ідеологій.
- •Політична ідеологія виконує низку функцій:
- •54. Сутність політичної соціалізації людини.
- •55. Концепція національного самовизначення та державного суверенітету. Види суверенітету.
- •56. Основні тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин:
- •57. Політичний тероризм та його різновиди.
- •58. Вибори та виборчі системи. Типи виборчих систем.
- •59. Суть та ознаки демократії. Демократичні принципи і демократичні процедури.
- •Основними демократичними принципами, що забезпечують функціонування сучасного цивілізованого суспільства, є такі.
- •Втілення демократичних принципів забезпечується відповідними демократичними процедурами, а саме:
- •60. Політична діяльність: сутність та форми.
- •61. Роль держави у вирішенні етносоціальних проблем в Україні.
- •62. Основні види і типи політичної поведінки.
- •Закрита політична поведінка (політична іммобільність) також може проявлятися в різних формах, а саме:
- •У політичній поведінці як колективній дії залежно від ступеня активності її учасників можна виокремити такі основні групи:
- •63. Майбутнє і суспільний соціальний прогрес. Майбутнє і науковий прогноз. Основні напрямки футурології.
- •Наука вичленяє такі основні етапи політичного прогнозування:
- •Політичне прогнозування використовує багато методів. Серед найбільш застосовуваних виділяють п'ять основних груп:
- •64. Політична свідомість: поняття, структура, функції.
- •65. Політичні партії в Україні. Становлення багатопартійності. Закон «Про політичні партії в Україні»
- •66. Україна в системі міжнародних відносин
39. Громадянське суспільство, його суть, основні риси.
Громадянське суспільство — суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних рис, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини; це сукупність усіх громадян, їх вільних об´єднань та асоціацій, пов´язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею.
Передумовами громадянського суспільства є:
- ринкова економіка з властивою їй багатоманітністю форм власності;
- множинність незалежних політичних сил і партій;
- недирективно формована громадська думка;
- вільна особистість з розвиненим почуттям власної гідності.
Головні риси громадянського суспільства:
- наявність демократичної правової державності;
- відокремлена від держави структура суспільства, до якої належать різноманітні асоціації, добровільні об´єднання людей;
- взаємна відповідальність держави та громадян за виконання демократично прийнятих законів;
- самоврядування індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян;
- адекватний вільним відносинам обміну суспільний лад, політична система, за яких держава є похідною від громадянського суспільства та процесів у ньому;
- утвердження безпосередніх і різноманітних інтересів, можливість їх вираження та здійснення;
- можливість забезпечення справжнього, реального життя, на відміну від держави — сфери умовного, формального життя;
- різноманітність форм власності (приватної, колективної, кооперативної тощо), ринкова економіка;
- наявність вільної конкуренції, відносин обміну діяльністю та її продуктами між незалежними власниками;
- безпосереднє спілкування людей;
- повага громадянських прав, які вважаються вищими за державні закони;
- доступ всіх громадян до участі в державних і суспільних справах;
- свобода особистості;
- плюралізм ідеологій і політичних поглядів, багатопартійність;
- плюралізм, сукупність усіх неполітичних відносин у суспільстві й різноманітної діяльності людей;
- наявність розвинутої соціальної структури;
- багатоманіття соціальних ініціатив;
- розвинута громадянська політична культура і свідомість;
- регулювання дій людей безпосередньо самими ж людьми, передусім через норми моралі;
- контроль суспільства за діяльністю державних органів.
Рівень демократії в сучасному суспільстві значною мірою визначається існуванням системи незалежних від держави самоврядних об´єднань суверенних індивідів і вільно встановлених зв´язків між ними — громадянського суспільства.
40. Громадянин і держава.. Закон України «Про громадянство України»
Згідно з Конституцією в Україні існує єдине громадянство, підстави набуття і припинення громадянства України визначаються Законом.
Відповідно до Конституції громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.
Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Громадянин не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Конституція України визначає повноваження Президента України в сфері громадянства: він приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України.
Законодавство про громадянство будь-якої держави має насамперед визначити, хто є її громадянином.
Коло осіб, які належать до громадянства України, визначено у статті 3 Закону України "Про громадянство України".
Громадянами України є:
усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; ( Пункт 3 частини першої статті 3 в редакції Закону N 2663-IV від 16.06.2005 )
особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України (Б-2).
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Відповідно до пункту 124 Заключних положень Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень особам, які мають у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, замість паспортів громадян колишнього СРСР видаються залежно від місця проживання паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Пунктом 125 Порядку провадження встановлено, що особам, які мають посвідки на проживання для осіб без громадянства, що підтверджують їх проживання на території країни за станом на 13 листопада 1991 року, замість цих посвідок видаються залежно від місця проживання паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.