Залежно від масштабів вирізняють такі типи політичних процесів:

- повсякденні політичні процеси, у яких беруть участь дрібні суб'єкти з безпосередньою дією індивідуумів, груп і частково інституцій;

- історичні політичні процеси, пов'язані із здійсненням якоїсь історичної події, у яких беруть участь крупніші суб'єкти;

- еволюційні політичні процеси, у них беруть участь крупні суб'єкти політики (інститути політичної системи). Вони тривають довго. До такого типу належить модернізація політичної системи, демократизація посттоталітарних суспільств.

Політичний процес як цілісне явище має свою структуру, яка складається із таких елементів:

- суб'єкта, носія влади, який виявляє політичну волю;

- об'єктів, на які спрямовані дії і передбачено досягнення цілей;

- засобів, методів, ресурсів, інституцій, що реалізують процес. Кожний узятий окремо процес має свою структуру і власну логіку розвитку. Тому суб'єкти, їх взаємодія, послідовність, сюжет, часові рамки та інші фактори, які впливають на розвиток політичного процесу, визначають як параметри політичного процесу. Учасниками політичного процесу можуть бути політичні системи, держава, елементи громадянського суспільства, політичні партії, масові рухи, організовані й неорганізовані групи людей, індивіди.

33. Людина як суб.Єкт і об.Єкт політики. Класифікація типів людей щодо участі в політиці

Найбільш загальну типологію політичної поведінки здійснив М. Вебер.Залежно від ступеня участі людей у здійсненні влади він розрізняв три типи політичної поведінки: політики за випадком, політики за сумісництвом і політики за професією.

Особливої уваги заслуговує масова поведінка в політиці, адже в більшості політичних процесів люди беруть участь об’єднуючись не тільки в однорідні організовані групи, але й у випадкові, тимчасові утворення (натовп, публіка, аудиторія, глядачі).

Знаходячись у такому стані, люди набувають специфічних ознак політичної маси:

а) статистичність – сукупність елементів, що не має системних зв’язків цілісного утворення;

б) стохастичність – вірогідність, випадковість невпорядкованість відносин, границі маси нечіткі, склад нестійкий;

в) ситуативність – характер маси цілком визначається місцем, часом, видом дій, приводом, з якого вона виникла;

г) різнорідність складу, що має міжгрупову природу;

д) аморфність – відсутність внутрішньої організації, чіткої структури;

є) анонімність – члени маси не розкриваються один перед одним ніякими особистісними властивостями і якостями.

Саме через випадковість утворення, неоднорідність складу в політичній масі виявляються специфічні риси поведінки людей, коли раціональність є подавленою, емоції різко перебільшують розум, що веде до втрати особистої відповідальності.

Оцінюючи або прогнозуючи поведінку політичної маси, слід брати до уваги те, що вона матеріалізується здебільше у двох формах:

публіки, що формується на основі духовної (інтелектуальної) взаємодії, чи подібних інтересів;

натовпу, який виникає в наслідок фізичної взаємодії людей, що вступили у випадковий контакт через якісь спільні обставини (мітинг, масове гуляння з урочистостей, черга і т.п.).

Головним суб'єктом політики є людина. Саме завдяки активній діяльності її діють соціально-політичні спільноти і створені ними організації.

Об'єкти політики — це реальна політична дійсність, характерні для неї суспільні відносини, насамперед політичні, політична система суспільства в цілому, її елементи, форми політичного життя, сфера політичних інтересів, суперечності політичного процесу як у вітчизняних межах, так і в регіональному або світовому просторі.

У суспільстві суб'єктом і об'єктом політики можуть бути людина, соціальні верстви, групи, організації, рухи, колективи, держави, суспільство в цілому.