- •Політика – соціальне явище. Основні позиції визначення поняття політика.
- •Функціонування політики розмежовують за різними критеріями:
- •Предмет і об.Єкт науки про політику. Методи та способи вивчення політики.
- •Основні категорії, методи і функції політології.
- •Місце політології в системі наук про суспільство. Взаємодія науки про політику з іншими суспільними науками
- •Політичні ідеї Стародавнього світу. Політичні доктрини Китаю, Конфуціанство
- •Політичні вчення у Стародавній Греції. Платон. Аристотель.
- •Політичні вчення у Стародавньому Римі.
- •Західноєвропейська політична думка Середньовіччя.
- •Політичні вчення епохи Відродження. Макіавеллі. Макіавеллізм.
- •Політичні ідеї утопічного соціалізму. Т. Мор. Т. Кампанелла.
- •Просвітництво. Вчення Шарля Монтеск.Є про державу і право.
- •Ранньобуржуазні ліберальні концепції політики. Проблема держави і права в поглядах т. Гобса і Дж. Лока.
- •Філософсько-правові концепції політики в німецькій класичній філософії. І. Кант, г. Гегель.
- •Лібералізм як течія соціально-політичної думки Нового часу. Основні цінності лібералізму. Неолібералізм.
- •Ідейно-моральне ядро класичного лібералізму сформували такі положення:
- •Критичний утопічний соціалізм.
- •Марксистські погляди на політику.
- •Традиційні суспільно-політичні течії: консерватизм і неоконсерватизм.
- •Політичні вчення Заходу кінця хіх – початку хх століть.
- •Політичні знання в Київській Русі. Письмові пам.Ятки і джерела.
- •Соціально – політична думка в Україні а хvi – XVII ст..
- •Українська політична думка козацько-гетьманської держави (17-18ст).
- •Політичне вчення просвітників в Україні про державу і суспільство.
- •Кирило – Мефодіївське братство. Визвольні ідеї Тараса Шевченка.
- •Політичні ідеї Михайла Драгоманова.
- •Націонал-демократичний напрям в українській політичній думці (с. Дністрянський, в. Старосольський, о. Бочковський)
- •Націоналізм в соціально-політичному аспекті (м. Міхновський, д. Донцов, м. Сціборський)
- •27. Соціально-політичні вчення в Україні кінця хіх – початку хх століття. Національне відродження.
- •28.Українська ідея Михайла Грушевського
- •29. Влада – явище суспільного життя. Виникнення і розвиток вчення про владу.
- •30. Поняття, засоби (ресурси влади). Види влади.
- •31. Політичні режими: поняття, типологія та характерні риси
- •1. Демократичний режим.
- •2. Тоталітарний та посттоталітарний режим
- •3. Авторитарний режим.
- •32. Політичний процес, його структура, характер
- •Залежно від масштабів вирізняють такі типи політичних процесів:
- •Політичний процес як цілісне явище має свою структуру, яка складається із таких елементів:
- •33. Людина як суб.Єкт і об.Єкт політики. Класифікація типів людей щодо участі в політиці
- •Види політичної поведінки:
- •34. Сутність, структура і функції політичної системи. Типи політичних систем.
- •35. Сучасні теорії політичної системи. Модель політичної системи Девіда Істона. Модель т.Парсонса.
- •Модель д.Істона:
- •Модель г.Алмонда та Дж.Пауела.
- •36. Політична система сучасної України
- •Основними напрямками формування і розвитку політичної системи України є:
- •37. Держава – основний інститут політичної системи. Теорії походження держави, її ознаки і функції
- •Внутрішні функції:
- •Зовнішні функції:
- •38. Форми політичного правління та форми національно-державного устрою.
- •39. Громадянське суспільство, його суть, основні риси.
- •Передумовами громадянського суспільства є:
- •Головні риси громадянського суспільства:
- •40. Громадянин і держава.. Закон України «Про громадянство України»
- •41. Сучасні партійні системи і їх суть. Типологія партійних систем.
- •42. Політичні партії: суть і роль в суспільстві. Виникнення та розвиток політичних партій.
- •43. Проблема прав людини в політичній історії. Особисті і політичні права і свободи
- •44. Політичні теорії еліти (г. Моска, у. Парето. Р. Міхельс). Шляхи формування політичних еліт
- •Причини утворення еліти:
- •45. Суть і тенденції політичних рухів. Основні тенденції сучасних політичних рухів.
- •Політичні рухи можна поділити на такі типи:
- •46. Національна ідея та її роль у становленні української державності
- •47. Політична культура: поняття, структура, функції.
- •До компонентів політичної культури відносять:
- •Політична культура виконує ряд функцій, до яких відносять:
- •48. Політична система сучасної України.
- •Основними напрямками формування і розвитку політичної системи України є:
- •49. Політика і мораль, їх співвідношення і взаємодія.
- •Політика повинна й може бути ефективною, якщо відповідає таким критеріям:
- •50. Поняття, функції та типи політичних партій.
- •3 Ідеологічного погляду розрізняють:
- •51. Особливості становлення і розвитку демократії в Сучасній Україні.
- •52. Глобальні проблеми сучасності і шляхи їх подолання
- •53. Політика та ідеологія. Функції політичних ідеологій.
- •Політична ідеологія виконує низку функцій:
- •54. Сутність політичної соціалізації людини.
- •55. Концепція національного самовизначення та державного суверенітету. Види суверенітету.
- •56. Основні тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин:
- •57. Політичний тероризм та його різновиди.
- •58. Вибори та виборчі системи. Типи виборчих систем.
- •59. Суть та ознаки демократії. Демократичні принципи і демократичні процедури.
- •Основними демократичними принципами, що забезпечують функціонування сучасного цивілізованого суспільства, є такі.
- •Втілення демократичних принципів забезпечується відповідними демократичними процедурами, а саме:
- •60. Політична діяльність: сутність та форми.
- •61. Роль держави у вирішенні етносоціальних проблем в Україні.
- •62. Основні види і типи політичної поведінки.
- •Закрита політична поведінка (політична іммобільність) також може проявлятися в різних формах, а саме:
- •У політичній поведінці як колективній дії залежно від ступеня активності її учасників можна виокремити такі основні групи:
- •63. Майбутнє і суспільний соціальний прогрес. Майбутнє і науковий прогноз. Основні напрямки футурології.
- •Наука вичленяє такі основні етапи політичного прогнозування:
- •Політичне прогнозування використовує багато методів. Серед найбільш застосовуваних виділяють п'ять основних груп:
- •64. Політична свідомість: поняття, структура, функції.
- •65. Політичні партії в Україні. Становлення багатопартійності. Закон «Про політичні партії в Україні»
- •66. Україна в системі міжнародних відносин
58. Вибори та виборчі системи. Типи виборчих систем.
Вибори є загальноприйнятним демократичним механізмом у більшості сучасних держав. Навіть авторитарні режими часто вдаються до цієї форми, хоча й зводять її до формальності або фальсифікують результати. Як правило, демократичні вибори є рівними, прямими, загальними та вільними, хоча подекуди ще існують відхилення від цих принципів. Завжди застосовуються вікові цензи, а також позбавлення права голосу недієздатних осіб (психічно хворих та злочинців, що відбувають покарання).
Виборча система – це сукупність встановлених законом правил, принципів і критеріїв, за допомогою яких визначаються результати виборів представницьких органів. Вибір тієї чи іншої виборчої системи залежить від особливостей країни та стану розвитку політичної системи. Розрізняються мажоритарні, пропорційні та змішані системи.
Мажоритарні, або системи виборів за більшістю поданих голосів, є найдавнішими, найпростішими і найбільш поширеними (існують майже у 80 країнах). Обраним вважається кандидат, що здобув більшість голосів (абсолютну чи відносну). Таким чином, обираються найбільш популярні в народі кандидати. Як правило, така система забезпечує стабільність парламенту і уряду. Але вона має й суттєві недоліки: переважну більшість може здобути партія, що перемогла з незначною перевагою голосів, або навіть та, що набрала менший відсоток голосів; не репрезентованими можуть залишитись національні меншини тощо. Різновидами мажоритарних систем є одномандатні і багатомандатні, при чому застосовується один або два тури голосування.
Пропорційна система уперше застосована у Бельгії в 1889 р. і зараз існує приблизно у 60 країнах. Ця система гарантує представництво політичних сил суспільства на національному рівні та репрезентує у парламенті відповідне співвідношення цих сил, оскільки розподіл депутатських мандатів здійснюється пропорційно кількості голосів, поданих за кожну з партій у багатомандатних виборчих округах. Виборці голосують за партійними списками, тому під час виборчої кампанії значна увага надається ідеології політичних партій, а не вивченню особи кандидата. Повне пропорційне представництво має місце тоді, коли вся територія країни становить єдиний виборчий округ (Ізраїль, Нідерланди), але в більшості країн використовується обмежене пропорційне представництво, коли вибори відбуваються в декількох багатомандатних округах, що вносить певну різницю між кількістю отриманих голосів та кількістю отриманих місць. Застосовується також виборчий поріг, який перешкоджає проникненню до парламенту малих партій. Але в цілому пропорційна система має тенденцію до розпорошення політичних сил та ослаблення стабільності парламенту, вона також віддаляє виборця від висунутого кандидата.
Змішані системи базуються на комбінації елементів пропорційної та мажоритарної систем, або їх поєднанні, тобто коли частина депутатів обирається пропорційно, а частина – мажоритарно (ФРН, Угорщина, Росія, усього приблизно 20 країн; така система за новим виборчим законом 1997 р. прийнята і в Україні).
Інколи також застосовується форма, яка зовні порушує принцип рівності, але насправді забезпечує більш справедливе представництво національних меншин або інших специфічних груп населення. Це куріальні системи, які передбачають різні пропорції представництва; створення спеціальних виборчих округів; резервування місць у парламенті, на які депутати обираються окремо або призначаються. Так чи інакше принцип куріальності використовується приблизно у 30 країнах (Пакистан, Нова Зеландія, Індонезія та ін.).