- •1. Предмет, завдання та структура психології як науки.
- •2. Характеристика методів психологічної науки
- •3. Предмет, завдання та методи вікової психології.
- •4. Психічний розвиток людини та його фактори.
- •5. Вплив навчання і виховання на психічний розвиток особистості
- •6. Характер, його структура та механізми формування.
- •7. Здібності та задатки. Види та рівні розвитку здібностей.
- •8. Діяльність, її функції та структура.
- •9. Поняття про психологічний вік. Вікова періодизація психічного розвитку.
- •10. Вікові кризи психічного розвитку людини, їх причини та вияви.
- •11. Психічний розвиток немовляти (2 міс-1 р).
- •12. Психологічні особливості дітей раннього віку (1-3).
- •13. Психологічний розвиток дитини в дошкільному віці (3-6).
- •14. Психологічні особливості молодшого шкільного віку (6-10).
- •15. Психічний розвиток підлітків (11-15).
- •16. Психологічні особливості юнацтва.
- •17. Функціонування психіки впродовж дорослості.
- •18. Психіка, її функції та структура.
- •19. Свідомість як вища форма відображення, її функції та структура.
- •20. Сутність понять «індивід», «особистість» та «індивідуальність», їх
- •21. Самосвідомість, її функції та складові компоненти.
- •22. Відчуття та сприймання як базові пізнавальні процеси, їх види та
- •23. Пам'ять, її призначення. Характеристика видів та процесів пам’яті.
- •1. Залежно від змісту матеріалу:
- •2. Залежно від характеру мети діяльності:
- •3. Залежно від часу закріплення і зберігання матеріалу:
- •24. Мислення, його види, форми та операції.
- •25. Сутність мови та мовлення. Функції та види мовлення.
- •26. Уява, її функції та види.
- •27. Увага як стан свідомості, її призначення, види та властивості.
- •1. За особливостями об'єктів:
- •2. За формою організації:
- •3. За характером цільового спрямування та за рівнем вольових зусиль:
- •28. Сутність емоцій та почуттів, їх функції та види
- •29. Воля як психологічна категорія. Вольові дії та якості особистості.
- •30. Темперамент, його фізіологічні основи. Характеристика базових властивостей темпераменту.
27. Увага як стан свідомості, її призначення, види та властивості.
Увага — це зосередженість діяльності суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті — предметі, події, образі, міркуванні тощо.
Увага не психічний процес, а форма організації свідомості та умова успішного перебігу психічних процесів та станів. Увага не має власного змісту, виявляє свою дію у зв'язку з відчуттями, сприйняттями, пам'яттю, мисленням тощо. Увага є вибірковою спрямованістю й зосередженістю свідомості особистості на об'єктах, що відповідають її потребам, інтересам та цілям діяльності або поведінки.
Функції уваги полягають у тому, що людина серед безлічі подразників, які діють на неї, обирає потрібні, важливі, а інші гальмує, виробляє таким чином програми дій та зберігає зосередженість, контроль над перебігом їх.
Довільна увага є увагою планомірною. Це — контроль за дією, що відбувається на підставі виробленого плану, вирізнених критеріїв та способів їх використання.
Мимовільна увага також являє собою контроль, але такий, який обмежується тим, що є у предметі, ситуації, тим, що "саме по собі впадає в око". Зміст діяльності такої уваги становить те, що відображається сприйманням або мисленням, пам'яттю або почуттям.
Властивості уваги
Поняття уваги розкривається через такі важливі властивості як:
спрямованість - вибірковий (селективний) характер свідомої діяльності. Вибірковість виявляється не тільки в доборі потрібної діяльності чи потрібного об'єкта, а й у більш-менш тривалому зберіганні їх у свідомості. Вибірковість дістає свій вияв у сприйманні, моторних процесах, мисленні, почуттях тощо.
зосередженість як властивість уваги означає не тільки відволікання від лругорядного, а й гальмування побічних подразників, які не стосуються діяльності, що становить предмет уваги суб'єкта. Це утримування уваги на одному об'єкті або на одній діяльності та абстрагування від усього іншого.
Із зосередженістю пов'язана інтенсивність, або напруження, уваги.
Зосередженість та інтенсивність уваги об'єднують, називаючи таку властивість концентрацією уваги. Концентрація уваги є умовою успішного виконання діяльності в тому разі, якщо вона поєднується з іншими властивостями, наприклад, з обсягом, розподілом уваги.
стійкість — це властивість, яка полягає у тривалому утриманні уваги на предметі чи якійсь діяльності. Вона визначається тривалістю зосередженої та інтенсивної уваги. Ця особливість характеризується часом, впродовж якого діяльність людини зберігає свою цілеспрямованість.
коливання (флуктуації) уваги — це періодична короткочасна мимовільна зміна напруження уваги до певного об'єкта або діяльності. Це короткочасне та мимовільне підсилення або послаблення уваги, пов'язане зі зміною збудливості відповідних ділянок кори великих півкуль.
Стан, протилежний стійкості, називається нестійкістю уваги і виявляється в її відвертанні, або відволіканні, іншими об'єктами, тобто в зміні під їх впливом спрямованості діяльності людини.
Прийнято розрізняти обсяг, розподіл та переключення уваги.
Обсяг уваги — це кількість об'єктів, які сприймаються одночасно з достатньою чіткістю. Обсяг уваги визначається низкою чинників, насамперед особливостями сприйманих об'єктів. Обсяг уваги залежить від досвіду та практичної діяльності людини.
Відволікання уваги треба відрізняти від її переключення, під яким прийнято розуміти довільну зміну людиною спрямованості своєї уваги з одного об'єкта на інший.
Розподіл уваги виявляється як одночасна увага до двох або кількох об'єктів та одночасне виконання дій з ними чи спостереження за ними. Розподіл уваги залежить від ступеня її зосередженості. Якщо один з об'єктів викликає глибоко зосереджену увагу, її важко розподіляти на інші об'єкти.
Види уваги