- •Методичні рекомендації щодо виконання лабораторних робіт
- •Лабораторна робота №1 Мережеві пристрої і засоби комунікацій
- •4 Теоретичний матеріал Модем. Загальні принципи функціонування. Установка і налаштування
- •Мережева карта. Загальні принципи функціонування. Установка і налаштування
- •Види мережевих карт
- •Установка мережевої карти
- •Конфігурація мережевої плати
- •Мережевий кабель. Види і основні характеристики
- •Роз'єми для монтажу мережі на коаксіальному кабелі
- •Роз'єми для монтажу мережі на витій парі
- •Компоненти мережі. Комутуючі пристрої
- •5 Хід виконання роботи
- •Питання до захисту:
- •Лабораторна робота № 2 Мережеві можливості Windows 95/98/2k/xp
- •4 Теоретичний матеріал Підтримка мережі в windows 95/98/2k/xp
- •Папка "Мережеве оточення"
- •Обмін даними в мережі. Доступ до файлів і папок
- •Створення мережевих дисків
- •Правила поведінки в мережі
- •5 Хід виконання роботи
- •Питання до захисту:
- •Лабораторна робота № 3 Конфігурації мереж Еthernet
- •4 Теоретичний матеріал
- •Апаратура 10base5 ("товстий" кабель)
- •Апаратура 10base2 ("тонкий" кабель)
- •Апаратура 10basе-t (вита пара)
- •Апаратура 10base-fl (оптоволоконний кабель)
- •Вибір конфігурації Ethernet
- •Розрахунок часу подвійного обороту сигналу
- •Розрахунок скорочення міжкадрового інтервалу
- •5 Хід виконання роботи
- •Питання до захисту:
- •Лабораторна робота № 4 Конфігурації мереж Fast Еthernet
- •4 Теоретичний матеріал
- •Апаратура 100base – tx
- •Апаратура 100base - t4
- •Апаратура 100base – fx
- •Вибір конфігурації Fast Ethernet
- •5 Хід виконання роботи
- •Питання до захисту:
- •4 Теоретичний матеріал
- •Символьні імена
- •Ip адреси. Класи ip адрес
- •Особові ip - адреси
- •0 0 0 0 ......0 Номер вузла
- •Маски в ip адресації
- •Порядок призначення ip адрес. Автономні ip адреси. Автоматизація призначення ip адрес
- •Автономні ip адреси
- •Алгоритм розбиття мережі на підмережі
- •5 Хід виконання роботи
- •Питання до захисту:
- •Додаток а Індивідуальні завдання до лабораторної роботи № 3
- •Додаток б
- •Додаток в
- •Додаток г Приклад виконання завдання до лз №4
- •Додаток д Індивідуальні завдання до лабораторної роботи № 5
Апаратура 100base – tx
Схема об'єднання комп'ютерів в мережу 100BASE - TX практично нічим не відрізняється від схеми 10BASE - T.
Для приєднання неекранованих кабелів, що містять дві виті пари (хвилевий опір 100 Ом) використовуються 8-контактні роз'єми типу RJ - 45 категорій 5. Довжина кабелю не може перевищувати 100 метрів. Також використовується топологія типу "пасивна зірка" з концентратором в центрі. Тільки мережеві адаптери мають бути Fast Ethernet, концентратор розрахований на підключення сегментів 100BASE - TX, і кабель має бути категорії 5. Між адаптерами і мережевими кабелями можуть включатися трансивери.
Гранична довжина 100 м в Fast Ethernet визначається заданими тимчасовими співвідношеннями обміну (обмеження на подвійний час проходження). Стандарт рекомендує обмежуватися завдовжки сегменту в 90 м, щоб мати 10% запас.
З восьми контактів роз'єму використовується тільки 4 контакти: два для передачі і два для прийому. Стандарт передбачає також можливість застосування екранованого мережевого кабелю з двома витими парами (хвилевий опір - 150 Ом). В цьому випадку застосовується 9-контактний роз'єм D -типа.
Апаратура 100base - t4
Основна відмінність апаратури 100BASE - T4 від 100BASE - TX полягає в тому, що сполучні кабелі в ній використовують неекрановані кабелі, що містять чотири виті пари (кабелі категорії 3, 4 або 5).
Схема об'єднання комп'ютерів в мережу нічим не відрізняється від 100BASE - TX. Довжина кабелів не може перевищувати 100 м (стандарт рекомендує обмежуватися 90 м для 10 % запасу). Між адаптерами і кабелями у разі потреби можуть включатися трансивери.
Для підключення мережевого кабелю до адаптера (трансиверу) використовуються 8-контактні роз'єми типу RJ - 45, відповідної категорії. Обмін даними йде по одній передавальній витій парі, по одній приймальній витій парі і по двох двонаправлених витих парах з використанням диференціальних сигналів.
Апаратура 100base – fx
Апаратура 100BASE - FX дуже близька до апаратури 10BASE - FL.
Точно так тут використовується топологія типу "пасивна зірка" з підключенням комп'ютерів до концентратора за допомогою двох різноспрямованих оптоволоконних кабелів. Між мережевими адаптерами і кабелями можливе включення трансиверів. Оптоволоконні кабелі підключаються до адаптера (трансиверу) за допомогою роз'ємів типу SC, ST.
Максимальна довжина кабелю між комп'ютером і концентратором складає 412 метри, причому це обмеження визначається тимчасовими співвідношеннями.
Вибір конфігурації Fast Ethernet
Для визначення працездатності мережі Fast Ethernet стандарт IEEE802.3 пропонує дві моделі, звані Transmission System Model 1 і Transmission System Model 2. При цьому перша модель заснована на нескладних правилах, а друга використовує систему розрахунків.
Відповідно до першої моделі, при виборі конфігурації потрібно керуватися наступними принципами:
- сегменти, виконані на електричних кабелях (вита пара), не мають бути довше 100м;
- сегменти, виконані на оптоволоконних кабелях, не мають бути довше 412 м;
- якщо використовуються трансивери, то трансиверні кабелі не мають бути довше 50 см.
При виконанні цих правил потрібно керуватися таблицею 4.1, що визначає максимальні розміри (у метрах) зони конфлікту (тобто максимальна відстань між абонентами мережі, не розділеними комутаторами). При цьому в двох останніх стовпцях таблиці, що відносяться до випадку використання змішаних середовищ передачі (як витих пар, так і оптоволоконних кабелів), передбачається, що довжина витої пари складає100 м, застосовується тільки один оптоволоконний кабель. Перший рядок відноситься до з'єднання двох комп'ютерів без застосування репітера. Ситуації, що не реалізовуються, відмічені в таблиці прочерками.
Таблиця 4.1 −Максимальні розміри зон конфліктів
Тип репітера (концентратора) |
Вита пара |
Оптоволоконний кабель |
Т4 і FX |
TX і FX |
Без репітера (два абоненти) |
100 |
412 |
− |
− |
Один репітер класу I |
200 |
272 |
231 |
260,8 |
Один репітер класу II |
200 |
320 |
− |
308,8 |
Два репітера класу II |
205 |
228 |
− |
216,2 |
Друга модель заснована на обчисленнях сумарного подвійного часу проходження сигналу по мережі.
Для розрахунків відповідно до другої моделі спочатку потрібно виділити в мережі шлях з максимальним подвійним часом проходження і максимальним числом репітерів (концентраторів) між комп'ютерами. Якщо таких шляхів декілька, то розрахунок повинен проводитися для кожного з них. Розрахунок в даному випадку ведеться на підставі таблиці 4.2.
Таблиця 4.2 – Величини затримок сигналів для різних типів сегментів
Тип сегменту |
Затримка на метр (бітовий інтервал) |
Максимальна затримка (бітовий інтервал) |
Два абоненти TX/FX |
− |
100 |
Два абоненти T4 |
− |
138 |
Продовження табл.4.2
Тип сегменту |
Затримка на метр (бітовий інтервал) |
Максимальна затримка (бітовий інтервал) |
Один абонент Т4 і один TX/FX |
− |
127 |
Сегмент на кабелі категорії 3 |
1,14 |
114 (100м) |
Сегмент на кабелі категорії 4 |
1,14 |
114 (100м) |
Сегмент на кабелі категорії 5 |
1,112 |
111,2 (100м) |
Екранована вита пара |
1,112 |
111,2 (100м) |
Оптоволоконний кабель |
1,0 |
412 (412 м) |
Репітер (концентратор) класу I |
− |
140 |
Репітер (концентратор) класу II з портами TX/FX |
− |
92 |
Репітер (концентратор) класу II з портами Т4 |
− |
67 |
Для обчислення повного подвійного (кругового) часу проходження для сегменту мережі необхідно помножити довжину сегменту на величину затримки на метр, узяту з другого стовпця таблиці 4.2. Якщо сегмент має максимально можливу довжину, то можна узяти величину максимальної затримки для цього сегменту з третього стовпця таблиці. Потім затримки сегментів, що входять в шлях максимальної довжини, потрібно підсумувати і додати до цієї суми величину затримки для двох абонентів (три верхні строчки таблиці) і величини затримок для усіх репітерів (концентраторів), що входять в цей шлях.
Сумарна затримка має бути менше, ніж 512 бітові інтервали. Затримки в кабелі можуть відрізнятися від тих, які приведені в таблиці 4.2. Для точнішого розрахунку слід використовувати тимчасові характеристики конкретного кабелю, вживаного в мережі. Виробники кабелів іноді вказують величину затримки на метр довжини, а іноді - швидкість поширення сигналу відносно швидкості світла (або NVP -Nominal Velocity of Propagation). Пов'язані ці дві величини формулою: tз=1/(3・108・NVP), де tз - величина затримки на метр кабелю. Наприклад, якщо NVP=0,4 (40%) від швидкості світла, то затримка tз дорівнюватиме 8,34 нс/м або 0,834 бітових інтервалу. Для обчислення подвійного (кругового) часу проходження потрібне подвоєне значення tз помножити на довжину кабелю.
У таблиці 4.3 дані величини NVP для деяких типів кабелів.
Таблиця 4.3 − Величини NVP
Фірма |
Марка |
Категорія |
NVP |
AT&T |
1010 |
3 |
0,67 |
AT&T |
1041 |
4 |
0,70 |
AT&T |
1061 |
5 |
0,70 |
AT&T |
2010 |
3 |
0,70 |
AT&T |
2041 |
4 |
0,75 |
AT&T |
2061 |
5 |
0,75 |
Belden |
1229A |
3 |
0,69 |
Belden |
1455A |
4 |
0,72 |
Belden |
1583A |
5 |
0,72 |
Belden |
1245A2 |
3 |
0,69 |
Belden |
1457A |
4 |
0,75 |
Belden |
1585A |
5 |
0,75 |
Для деяких репітерів і концентраторів виготівники вказують менші величини затримок, чим приведені в таблиці 4.2, що також потрібно враховувати при виборі конфігурації мережі.