Як володіти голосом під час виступу

1. Пристосовуйте свій голос до умов, у яких відбувається спілкування.

2. Хто говорить занадто тихо, справляє враження людини, яка не вірить у свої сили.

3. Не говоріть занадто голосно – це справляє враження агресивної людини.

4. Постійно тренуйте свій голос; найзручніший спосіб для цього –читання вголос, коли постійно контролюється правильність вимови.

5. Голос підвищують тоді, коли ставлять запитання, висловлюють радість, здивування. Якщо вам потрібно когось перекопати чи відповісти на запитання, то голос треба понизити.

6. Будьте тактовні: спочатку зважте, чи нікого не образить те, що ви хочете сказати, а тоді говоріть.

Стилістичні особливості викладу наукової інформації

Кожна наукова робота, як твір, що реалізує функцію повідомлення, повинна бути викладена в формі наукового стилю мовлення. До мови наукової літератури ставляться особливо суворі вимоги в дотриманні норм, що сприяють посиленню логічності викладу. На лексичному та фразеологічному рівні слід відзначити наявність великої кількості термінів із різних галузей знання. Оскільки наука оперує не образами, поняттями, науковий твір насичений абстрактною лексикою (припущення, висновок, доведення, умова. Спостереження, відхилення, випливати, припускати тощо). Загальновживані слова використовуються тут, як правило, лише в одному зі своїх значень. Важливою рисою наукової мови є схильність до розгорнених складних речень, вставних і вставлених конструкцій. Синтаксис наукового стилю має яскраво виражений книжний характер, чітко організовану будову речень, без чого неможливо було б висловити складну думку. Емоційна й експресивна лексика (здебільшого оцінного характеру) вживається подекуди в текстах суспільно-політичного циклу; фізико-математичним та природничим наукам така лексика невластива. Ще одна композиційна особливість наукового стилю – документація тверджень, цитати, посилання тощо.

Залежно від конкретних завдань і слухачів інформації в науковому стилі виділяють кілька різновидів:

• власне науковий (нова інформація призначена для фахівців певної галузі науки);

• науково-публіцистичний (наукова проблема висвітлюється з погляду публіциста);

• науково-популярний (має на меті зацікавити науковою інформацією широке коло людей, незалежно від рівня фахової підготовки);

• науково-навчальний (підручники, посібники та інша література, призначена для навчальних закладів усіх типів);

• виробничо-технічний (література, що обслуговує різні сфери господарства й виробництва).

При написанні наукової роботи доречно урізноманітнювати палітру мовних засобів (слів, словосполучень, виразів), вибір яких повинен залежати від смислових зв’язків між частинами сформульованої думки. У викладі думок слід розмежовувати власне бачення проблеми й бачення інших авторів, тобто запозичене з наукових праць. Тому варто користуватися такими виразами, як: “на нашу думку”, “як показує аналіз”, “погоджуючись із міркуванням … ”.

Виклад роботи не слід подавати від першої особи однини “Я вважаю”, “Мені здається”. Доцільніше використати звороти типу “Встановлюємо”, “Маємо на увазі”.

Написання наукової роботи вимагає вміння добирати епітети до різноманітних термінів. Наведемо рекомендації філологів, що пропонують “наукові” епітети до низки найпоширеніших термінів.

Аналіз теми чи проблеми є науковий, об’єктивний, конкретний, усебічний, вичерпний, детальний, порівняльний, ретельний, глибокий.

Вивчення проблеми може бути: об’єктивне, експериментальне, теоретичне, практичне, порівняльне, дослідне, безпосереднє, спеціальне, постійне, систематичне, подальше, поглиблене, інтенсивне, глибоке, всебічне, ретельне.

Завдання – першочергові, найближчі, кінцеві, поставлені, вузлові, особливі, конкретні, визначені.

Дані експерименту – дослідні, другорядні, конкретні, цифрові, сучасні, останні, попередні, перевірені, вичерпні, повні, додаткові, початкові, цінні, надійні.

Дослідження – науково об’єктивне, теоретичне, експериментальне, загальне, конкретне, фундаментальне, систематичне, поглиблене, глибоке, актуальне, цінне.

Експеримент – аналогічний, подібний, важливий, цікавій, блискучий, унікальний, успішний.

Інформація точна, вичерпна, повна, важлива, цінна, обов’язкова, оперативна, достатня, нова.

Матеріал – науковий, експериментальний, довідковий, статистичний, фактичний, зібраний, систематизований, використаний, великий, багатий, різноманітний, достатній, вірогідний.

Мета – важлива, головна, наукова, практична, конкретна, реальна, поставлена, вказана.

Питання – актуальне, принципове, теоретичне, практичне, загальне, конкретне, важливе, складне, слушне.

Проблема – наукова, фундаментальна, актуальна, важлива, ключова, провідна, гостра, часткова, глобальна.

Спостереження – наукові, об’єктивні, спеціальні, візуальні, ретельні, численні, систематичні, важливі, подальші.