5. Зародження інституціонального напряму економічної теорії на початку хх ст.

Як альтернатива неокласичному напряму досліджень ринкових процесів на початку ХХ ст. формується інституціональний напрям економічної теорії.

Свою назву інституціоналізм як напрям економічної теорії отримав у зв’язку з тим, що його прихильники намагаються активно досліджувати економічні процеси за допомогою соціально-політичних, технологічних, правових, соціально-психологічних та етичних факторів. Теоретики цього напряму використовують соціологію у поєднанні з політичною економією, доповнюють економічну науку соціологічними категоріями. В основі їх концепції лежить ідея синтезу соціологічного і економічного аналізу. Термін „інституціоналізм” (англ. institutionalism від лат. institutio – спосіб дій, звичай, спрямування, вказівка) був прийнятий для визначення системи поглядів на суспільство і економіку, в основі якої лежить категорія інституту, що є ядром даного напряму.

Виникають основні напрями: соціально-психологічний (Торстен Веблен), соціально-правовий (Джон Роджерс Коммонс), емпіричний або кон’юнктурно-статистичний (Уеслі Клер Мітчелл).

Т. Веблен пов’язував механізм дії економіки з психологічними факторами. Дж. Коммонс основний акцент робив на правових категоріях, юридичних установах, що визначають, на його думку, розвиток економіки. Розробленню методів боротьби з економічними кризами та створенню теорії регульованого капіталізму присвятив свої наукові дослідження У. Мітчелл.

Одним з найголовніших інститутів у організаційній індустріальній структурі суспільства інституціоналісти вважають корпорацію, дослідження якої повинно роз’яснити проблему індустріальних відносин. Інституціоналісти активно досліджують взаємодію монополій і конкуренції, олігополії, керування динамікою доходів, цін, різних сторін господарського механізму. В центрі їх уваги і такі інститути, як держава, профспілки, різні суспільні явища правового, морально-етичного, психологічного характеру. Все це і становить досить різноманітний предмет дослідження прихильників соціально-інституційного напряму.

Важливим аспектом досліджень інституціоналістів є проблема створення системи соціального контролю над економікою, що має широке тлумачення: від внутрішньофірмового корпоративного рівня до організації соціального контролю на макроекономічному рівні, реалізація якого пов’язана з активною діяльністю держави. Ідея соціального контролю над економікою пронизує всі етапи еволюції інституціоналізму, її реалізація є складовою частиною теорії трансформації капіталізму.

Інституціоналісти передбачають різні форми соціального контролю над економікою – реформи щодо великих корпорацій, керування їх діяльністю, державні та регулювальні заходи, що впливають на механізм ринкової конкуренції, ціноутворення, зайнятість, стан грошово-кредитного ринку, фінансово-бюджетної системи. Значне місце в організації соціального контролю належить плануванню із створенням і розвитком державної системи програмування та індикативного планування. Все це має об’єктивно сприяти розвитку і вдосконаленню державних форм господарювання.

Значна роль відводиться державі щодо організації та стимулювання науково-технічного прогресу. Державні наукові програми мають активно впливати на здійснення і впровадження у виробництво наукових досліджень. Вони полегшують і розширюють доступ до наукової інформації, до рекомендацій щодо її практичного застосування. Водночас державне регулювання науково-дослідної діяльності містить в собі глибоку суперечність. Основна частина наукових розробок, фінансованих з державного бюджету, пов’язана з військовою та космічною програмами і не мають практичного виходу на цивільне виробництво. Інституціоналісти виступають за ліквідацію монополії воєнно-промислових компаній на найважливіші досягнення науки, за розширення досліджень і впровадження їх результатів у цивільні галузі виробництва.

Питання до теми

1. Який основний зміст „плану Дауеса”?

2. Які особливості прояву Великої депресії в європейських країнах та США?

3. У чому полягає сутність „Нового курсу” Рузвельта?

4. Який вплив справили ідеї Дж. М. Кейнса на економічну науку та господарську практику?

5. Які форми та методи державного регулювання економіки притаманні періоду Другої світової війни?

Тема 10. Розвиток національних економік провідних країн світової цивілізації під впливом науково-технічної революції другої половини XX ст. (неокейнсіанство; посткейнсіанство; неолібералізм; монетаризм; соціально-інституціональні напрями)

Основні питання теми

1. Тенденції й напрями розвитку світового господарства другої половини ХХ ст.

2. Неокейнсіанські моделі економічного зростання. Посткейнсіантво.

3. Еволюція неокласичних ідей у ХХ ст. Неолібералізм.

4. Економічні концепції монетаристів.