3. Теоретична система та економічна програма Дж. М. Кейнса

Уроки світової кризи 1929–1933 рр., змусили шукати шляхи відновлення зруйнованої економіки провідних західних країн. Ринкова економіка вже не визнавалась здатною автоматично регулювати процеси відтворення. Виникли науково обґрунтовані урядові програми активного втручання держав у економічні відносини, покликані вивести господарства з стану тривалої депресії та подолати зростання масового безробіття. Ці програми ґрунтувалися на наукових розробках видатного англійського економіста сучасності Джона Мейнарда Кейнса (1883–1946 рр.).

Світову відомість створила йому книга „Загальна теорія зайнятості, процента та грошей” (1936 р.), що була відзначена Нобелівською премією. Вона містить в собі глибокі наукові узагальнення і в той же час практичні рекомендації для урядів розвинених країн.

1) На відміну від неокласичної теорії кінця XIX ст., яка приділяла велике значення мікроекономічному аналізу, він віддавав перевагу макроекономічному.

2) Ввів в економічний аналіз такі поняття, як сукупний попит та сукупна пропозиція, і проаналізував фактори, які впливають на них.

Сукупний попит становить суму витрат суспільства на споживання і інвестиції.

3) Центральний пункт системи Дж. М. Кейнса – стимулювання не пропозиції товарів, як у багатьох ліберальних концепціях, а попиту на товари.

4) Основний методологічний принцип дослідження Дж. М. Кейнса – визнання дії в суспільстві особливого „основного психологічного закону”, за яким люди схильні збільшувати своє споживання із зростанням доходів, але не тією мірою, в якій зростає доход. Наслідком дії цього закону є недостатність сукупного попиту, що призводить до диспропорцій в економіці, до криз, зростання безробіття.

Інша причина недостатності сукупного попиту, за Дж. М. Кейнсом, полягає в низькій нормі прибутку підприємця, викликаній високим рівнем процента на капітал, який заохочує тримати його в грошовій (ліквідній) формі. Це стримує зростання інвестицій, спричиняє зменшення сукупного попиту та поширює безробіття. Сукупний попит не відповідає сукупній пропозиції і економічна рівновага в суспільстві порушується.

5) Дж. М. Кейнс вважав, що лише зростання інвестицій сприяє зростанню зайнятості та національного доходу, причому ця залежність опосередковується своєрідною залежністю, що одержала назву ефект мультиплікатора.

У трактуванні суті заробітної плати Дж. М. Кейнс стояв на позиціях концепції „граничної продуктивності”. Зниження заробітної плати впливає на економіку не безпосередньо, а за допомогою так званих незалежних змінних: „схильність до споживання”, „гранична ефективність капіталу”, „рівень процента”.

„Схильність до споживання” – функціональна залежність між величиною доходу (національного доходу в рамках всього суспільства) і тією його частиною, що йде на споживання. Співвідношення прирістних значень цих величин характеризується категорією „гранична схильність до споживання”, яка скорочується зі зростанням доходів. Від „схильності до споживання” залежить сам мультиплікатор – чим вища ця схильність, тим більший мультиплікатор, і навпаки.

Держава (за Дж. М. Кейнсом) повинна впливати на „схильність до споживання”, використовуючи податкову систему, фіксуючи норму процента та іншими засобами.

Під повною зайнятістю розуміється так званий нормальний рівень безробіття, що сягає 3–6% числа зайнятих. Саме таке розуміння нормального рівня безробіття сприйняте сучасною економічною наукою країн Заходу.

Найбільш повно і докладно економічні погляди Дж. М. Кейнса висвітлено у [6, с. 105–109].