Тема 9. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільства світової цивілізації першої половини ХХ ст. (кейнсіанство, „шведська школа”, теорії економічного зростання, зародження інституціоналізму)

Основні питання теми

1. Світова капіталістична система господарства на початку ХХ ст.

2. Велика депресія 1929–1933 рр. і економічний розвиток країн у 30-х рр. ХХ ст. Виникнення кейнсіанства.

3. Теоретична система та економічна програма Дж. М. Кейнса.

4. Економічний розвиток європейських країн та США в період Другої світової війни.

5. Зародження інституціонального напряму економічної теорії на початку ХХст.

1. Світова капіталістична система господарства на початку хх ст.

Після першої світової війни (1914–1918 рр.) США стали світовим лідером як за темпами економічного зростання, так і за абсолютними показниками (майже ¹/₂ світового видобутку вугілля, ³/₅ – чавуну й сталі, ²/₃ – нафти, 85 % – автомобілів тощо).

Причини повоєнного економічного піднесення США:

1) США були головним постачальником озброєнь, військових матеріалів й провіанту воюючим сторонам. Так, загальний чистий прибуток американських монополій за 1914–1919 pp. складав біля 34 млрд. дол.

2) Військові дії відбувалися поза територією США, сама ж країна фактично вступила у війну лише влітку 1918 р.

3) США не зазнали матеріальних руйнувань, а людські втрати були мінімальними (50 тис. вбитими, 230 тис. пораненими).

4) Повоєнна зміна міжнародного фінансового статусу країни, яка перетворилась в основного кредитора європейських держав, а Нью-Йорк став міжнародним фінансовим центром.

5) Захоплення в результаті війни основних ринків збуту й джерел сировини в Західній півкулі планети й встановлення там своєї гегемонії.

6) Прискорення концентрації виробництва (в руках найкрупніших монополій більше аніж ¹/₂ індустріальних робочих й більше ¹/₃ промислового виробництва).

7) В країні відбулася нова фаза індустріальної революції, що перетворила її у високорозвинену індустріальну державу (в 1920 р. кількість міського населення вперше перевищила сільське).

8) Як підсумок: за 1914–1919 pp. відбулося подальше збільшення економічної потужності США, посилення позицій в світовій економіці, закріплення за країною стану найпотужнішої в світі.

Влітку 1920 р. економічне піднесення, викликане війною, змінилося економічною кризою, викликаною реконверсією (ознаки: вузькість збуту внутрішнього ринку; падіння обсягів виробництва (до квітня 1921 р. в середньому на 32 %, а найбільше – у важкій промисловості); переплетіння з аграрною кризою, біля 5 млн. безробітних; 52 тис. комерційних банкрутств тощо). Криза загострила соціально-політичну ситуацію в країні, внаслідок чого демократи (прихильники державного регулювання ринкової економіки; були при владі під час війни) програли республіканцям (противникам державного регулювання економіки, прибічникам невтручання держави в економіку під гаслом „твердого індивідуалізму”). Республіканці за короткий термін ліквідували розбухлі органи військового регулювання, ряд контролюючих федеральних агентств. Стимулювання приватної ініціативи активізувало бізнес. До 1923 р. повністю вдалося подолати кризові явища, а після – розпочався період економічного піднесення, відомий з історії як „американське процвітання”, основу якого склали:

1) перетворення США в світовий фінансовий центр, що дозволило монополістичній буржуазії отримувати величезні надприбутки;

2) масове оновлення основного капіталу, склавшого основу капіталістичної раціоналізації виробництва;

3) розвиток фундаментальних наукових досліджень (з впровадженням у виробництво) й наукової організації праці у виробництві, що сприяло прискоренню темпів економічного зростання і суспільної продуктивності праці;

4) особлива увага приділялась розвитку найважливіших галузей важкої промисловості: сталеливарної, нафтовидобувної, електроенергетики; бурхливий розвиток автомобілебудування, електротехнічної, хімічної промисловості. Зростання енергоозброєності й впровадження нової техніки створювало основу для значного збільшення виробництва і в інших галузях

В зовнішній торгівлі США відтіснили Великобританію на друге місце.

Проте в роки „процвітання” спостерігалися й проблеми: застій в традиційних сферах економіки (вуглевидобуванні, суднобудуванні, текстильній, взуттєвій промисловості та ін.), проблеми збуту сільгосппродукції у зв’язку з іноземною конкуренцією, що призводило до скорочення фермерських господарств внаслідок розорення останніх та ін. Згодом ознаки перевиробництва викликали жахливі події відомі під назвою „велика депресія” 1929 – 1933 рр.

Головний ініціатор І світової війни Німеччина стала її найбільш приниженою жертвою (1,8 млн. осіб вбитими, 7,5 млн. осіб полоненими й пораненими). Після висунутого 7 травня 1919 р. країнами Антанти ультиматуму Німеччині, остання була змушена 28 червня 1919 р. підписати Версальський мирний договір, за яким фіксувалась її поразка, а саме:

1) повернення до Франції Ельзасу і Лотарингії та передача їй у власність вугільних шахт Саару;

2) передача країнам (Бельгії, Данії, відновленим Польщі, Литві, Чехословаччині) ряду територій, якими Німеччина володіла до війни (загалом біля 13,5 %) та передача деяких з них (Мемельська обл.) під управління Ліги націй;

3) втрата колоній (Того, Камерун, ПАС, Східна Африка тощо);

4) проплата репарацій (у т.ч. промисловою й сільгосппродукцією) в перерахунку на 132 млрд. золотих марок; витрати на утримання окупаційних військ;

5) скорочення армії, розпуск генштабу, регламентація виробництва зброї (заборона важкої), обмеження ВМФ, демілітаризація рейнської області.