- •1. Світова капіталістична система господарства на початку хх ст.
- •Наслідки і світової війни для народного господарства Німеччини:
- •2. Велика депресія 1929–1933 рр. І економічний розвиток країн у 30-х рр. Хх ст. Виникнення кейнсіанства
- •3. Теоретична система та економічна програма Дж. М. Кейнса
- •4. Економічний розвиток європейських країн та сша в період Другої світової війни
- •5. Зародження інституціонального напряму економічної теорії на початку хх ст.
- •1. Тенденції й напрями розвитку світового господарства другої половини хх ст.
- •2. Неокейнсіанські моделі економічного зростання. Посткейнсіантво
- •3. Еволюція неокласичних ідей у хх ст. Неолібералізм
- •4. Економічні концепції монетаристів
- •Основні ідеї монетаризму:
- •1. Особливості нтр на межі ххххі ст. І перехід до постіндустріального суспільства
- •2. Теорії „економіки пропозиції” та „раціональних очікувань”
- •3. Еволюція інституціоналізму у другій половині хх ст. Економічна теорія неоінституціоналізму.
- •Тема 12. Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці
- •1. Становлення і розвиток народного господарства України за умов командно-адміністративної економічної системи
- •1.1. Соціально-економічні заходи в період революційних перетворень 19171920 рр.
- •1.2. Політика „воєнного комунізму”: джерела, протиріччя, наслідки
- •1.3. Нова економічна політика (неп)
- •1.4. Індустріалізація та колективізація в урср
- •1.5. Господарство України в роки Другої світової війни та післявоєнної відбудови
- •1.6. Економічний розвиток України в другій половині хх ст.
- •2. Економічна наука в урср: виникнення і розвиток
- •Тема 13. Формування основ ринкового господарства і концепцій економічного розвитку в Україні на межі XXххі ст.
- •1. Проблеми соціально-економічного реформування української економіки після отримання незалежності
- •2. Вплив світової кризи на Україну та антикризова стратегія її соціально-економічного розвитку
- •3. Розвиток української економічної думки на межі хх–ххі ст.
2. Економічна наука в урср: виникнення і розвиток
В 20-х рр. ХХ ст. в Україні, де розвиток економічної науки відображав цивілізаційні особливості національної економіки, ленінська програма побудови державного соціалізму не знаходить підтримки.
Представники реформаторського крила, вихідці з різних напрямків дореволюційних шкіл (В.А. Косинський, К.Г. Воблий, Є.Є. Слуцький, М. Яснопольський, Г.О. Кривченко, В.Ф. Левитський, М.В. Птуха, М.М. Соболєв, П.І. Фомін, С. Фесенко й багато інших прагнули до втілення їх ідей шляхом реформаторства, розвитку кооперативного руху, розвитку матеріальних стимулів в організації праці тощо.
Критикуючи програму більшовиків, М. Туган-Барановський, В. Косинський, К. Воблий та інші виступили проти націоналізації, що, на їх погляд, призведе до більшої анархії, ніж капіталізм, оскільки неможливо створити такий апарат, який зможе замінити саморегулюючу силу ринку.
Особливе місце в той період займала критика так званої „волобуєвщини” як прояву українського націоналізму в економічній думці. Михайло Волобуєв у 1928 р. виступав з ідеєю про переваги самостійного економічного розвитку України. Критикував імперську політику Росії. На його думку, Україна володіла достатнім економічним потенціалом, щоб могти самостійно розвиватися і інтегрувати у світову економіку. За свої ідеї Волобуєв був оголошений ворогом народу і репресований.
Ідеями ворогів народу також було визнано „неонародницькі” економічні концепції О. Челінцева і О. Чаянова. Розроблений ними план аграрних реформ не був втілений в практику. Соціально ворожими були названі економічні ідеї Туган-Барановського і Слуцького.
З 30-х років минулого століття економічна думка України практично стала на бік комуністичного догматизму. Економічна теорія розвивалася за соціальними замовленнями, перебувала в ізоляції від світової економічної думки. Усі немарксистські теорії вважалися вульгарними і небезпечними, а тому були розкритиковані і засуджені.
У середині 60-х рр. ХХ ст. в Радянському Союзі почала пробивати собі дорогу ідея використання ринкових регуляторів для підвищення ефективності соціалістичної економіки. Необхідність реформ усвідомлювалася і частиною правлячої еліти, хоча поворот в бік ринку був справою нелегкою, насамперед з ідеологічних міркувань.
Наріжним каменем стала стаття харківського економіста, професора Євсея Григоровича Лібермана (1897-1981рр.) „План, прибуток, премія”. Автор пропонував зробити деякі, хоча і не дуже рішучі кроки в бік перетворення соціалістичних підприємств у відносно самостійних товаровиробників. Для цього необхідно було звільнити їх від дріб’язкової опіки центральних планових органів, які повинні встановлювати завдання тільки з обсягу й номенклатури продукції та термінів постачання. Всі інші планові показники підприємства повинні були розробляти самі, встановлюючи між собою прямі зв’язки на основі договірних угод.
Щоб зацікавити підприємства у виконанні високих планових завдань, підвищенні якості продукції, пропонувалося зробити найважливішим оціночним показником прибуток.
Пропоновані новації були дуже незвичайні для того часу і викликали неоднозначну реакцію. Прихильники традиційних методів управління побачили в них зазіхання на основні принципи і сповзання до капіталістичних форм господарювання. Але директори й економісти великих підприємств в цілому підтримували висунуті в статті пропозиції. В ході розгорнутої дискусії вони були конкретизовані, розширені й лягли в основу практичних рішень щодо проведення економічної реформи господарського механізму.
Характер та шляхи розвитку української економічної думки в період від 1917 до 1991 р. систематизовано викладено у [5, с. 7078].
Питання до теми
1. Які найважливіші зміни відбулись у суспільстві та господарстві України після Першої світової війни?
2. Як трансформувалася господарська система в період „воєнного комунізму”?
3. Які форми і методи господарювання існували в період НЕПу?
4. У чому полягала суть і соціально-економічні наслідки грошової реформи 1947 р.?
5. Які можна виділити основні напрями в українській економічній думці в період від 1917 до 1991 р.?