Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
module-protection_06.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
31.08.2019
Размер:
691.71 Кб
Скачать

2. Поняття та значення правової охорони земель

Стаття 14 Конституції України проголошує землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Таке положення Конституції створює передумови для зміцнення законності у сфері земельних відносин.

Проблема охорони земель вирішується різними шляхами і засобами, зокрема правовими. Правова охорона земель включає різноманітні способи і заходи. Зокрема, визначає правовий режим усіх складових частин єдиного земельного фонду України; закріплює права і обов’язки землевласників і землекористувачів; передбачає економічні і організаційні заходи охорони земель; узаконює здійснення контролю за використанням та охороною земель; передбачає відповідальність за порушення земельного законодавства, а також регулює інші питання раціонального використання та охорони земель.

Правова охорона земель – це система юридичних заходів, спрямованих на збереження земель, відновлення і збільшення їх родючості. Правова охорона земель по суті являє собою комплексні земельні правовідносини.

Особливістю земельних правовідносин в Україні є те, що вони виникають і здійснюються в межах правових норм, якими визначається мета (цілі) використання землі як об’єкта природи, просторового базису, території, місця для поселення (проживання) людей і основного засобу сільськогосподарського виробництва Тому земельні правовідносини досить різноманітні як за суб’єктами, так і за предметом та змістом правовідносин.

В юридичній літературі правовідносини поділяють на регулятивні та охоронні. Під регулятивними розуміють правовідносини, що виникають у результаті правомірної поведінки і покликані регулювати суспільні відносини їх учасників, а під охоронними – правовідносини, що виникають у зв’язку з порушенням правопорядку і за допомогою яких здійснюється застосування певних санкцій з метою його відновлення. Ці два види правовідносин співвідносяться у понятті охорони земель.

Правова охорона земель є багатогранною проблемою. Вона вирішується за допомогою різних правових засобів. У першу чергу, з метою здійснення охорони земель розробляються і приймаються нормативно-правові акти і норми, що спрямовані на їх раціональне використання і охорону. За визначенням І.А. Дмитренка1, суть цього початкового етапу полягає у тому, що:

  1. по-перше, у нормативно-правових актах закріплюється правове становище різних категорій земель, визначаються права й обов’язки конкретних власників землі і землекористувачів;

  2. по-друге, у нормативно-правових актах міститься вимога до державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян неухильного дотримання норм земельного законодавства;

  3. по-третє, у нормативно-правових актах викриваються і засуджуються порушення прав власників земельних ділянок і землекористувачів, невиконання вимог законодавства про охорону земель; визначаються заходи з їх усунення; передбачається відповідальність винних;

  4. по-четверте, у нормативно-правових актах містяться заходи профілактичного характеру, які сприяють запобіганню правопорушень у галузі охорони земель;

  5. по-п’яте, у правових актах містяться заходи, що стимулюють належну охорону земель.

Таким чином, поняття охорони не вичерпується лише відповідальністю за вчинене правопорушення, а правову охорону земель не можна розглядати лише як засіб боротьби з конкретними, вже вчиненими правопорушеннями, оскільки охорона земель починається з розробки і прийняття нормативно-правових актів, направлених на охорону земель. Від того, наскільки повно і всебічно питання охорони земель урегульовані в законодавчих актах, залежатиме ефективність їх охорони. Проблему охорони земель слід розглядати в більш широкому аспекті, пам’ятаючи, що основною метою є її запобіжне, профілактичне значення.

Правові акти втілюються в життя органами державної влади і управління, правоохоронними органами, власниками землі і землекористувачами.

Охорона земель досягається не тільки за допомогою санкцій, а й за допомогою матеріальних стимулів - останні покликані заохочувати до цього.

Таким чином, дієвість правової охорони земель в однаковій мірі залежить від: якості та своєчасності розробки і прийняття правових актів і норм, направлених на охорону земель; забезпечення їх реалізації; міри стимулювання належної поведінки суб’єктів земельних відносин; створення умов, які б виключали порушення земельного законодавства; неухильного втілення в життя принципу неминучості відповідальності за вчинене правопорушення. Поєднання цих заходів і буде складати поняття правової охорони.

Значення правової охорони земель виходить із взаємозв’язку з економікою та розвитком суспільства взагалі. З цієї точки зору правова охорона земель дозволяє досягти найбільш ефективного використання в інтересах людини такого природного багатства як земля, що є основою накопичення національного багатства та забезпечення благополуччя народу.

До того ж правова охорона земель сприяє вирішенню продовольчої проблеми. Виробництво продуктів сільського господарства безпосередньо пов’язане з ефективністю використання земель, підвищенням їх родючості, залученням з цією метою невикористаних земель, збереженням їх від розбазарювання.

Правова охорона земель дає можливість ефективнішого використання землі не лише у сільському господарстві, але й в інших цілях, зокрема для розміщення об’єктів несільськогосподарського виробництва.

Правова охорона земель пов’язана також і із збереженням якості ґрунтів, що є визначальним для ефективного ведення землеробства.

Зрештою, правова охорона земель покликана сприяти зміцненню законності у сфері земельних відносин. Правова охорона земель і законність тісно пов’язані між собою, вони передбачають точне застосування і неухильне дотримання вимог закону державними органами, громадськими організаціями, посадовими особами, землевласниками і землекористувачами, а також невідворотність відповідальності за порушення чинних норм земельного права.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]