Тема 2. Правове регулювання землеустрою та ведення державного земельного кадастру, як засобів ефективного та раціонального використання земельних ресурсів

Після вивчення теми необхідно

Знати:

• що таке землеустрій та його значення для раціонального використання земель;

• якими органами здійснюється землеустрій;

• що таке державний земельний кадастр;

• складові частини державного земельного кадастру.

Вміти:

• давати характеристику складовим частинам державного земельного кадастру;

• застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють питання землеустрою та державного земельного кадастру на практиці.

Ключові поняття і терміни: землеустрій, державний земельний кадастр, бонітування ґрунтів, державна реєстрація земельних ділянок, кадастрове зонування, грошова та економічна оцінка земель, облік кількості та якості земель.

1. Поняття і зміст землеустрою.

Згідно зі ст. 181 ЗК України землеустрій – це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Основними цілями землеустрою є організація раціонального використання та перерозподілу земель в усіх галузях економіки, реорганізація систем володіння і землекористування, створення сприятливого навколишнього середовища, підтримка екологічно сталих ландшафтів і охорона земель.

Відповідно до ст. 184 ЗК України землеустрій передбачає: встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; розробку загальнодержавної і регіональної програм використання та охорони земель; складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень; обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; складання проектів відведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею; складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель; розроблення іншої землевпорядної документації, пов’язаної з використанням та охороною земель; здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель; проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Аналіз чинного земельного законодавства дозволяє виділити два види землеустрою, які тісно пов’язані між собою, – міжгосподарський та внутрішньогосподарський.

Міжгосподарський землеустрій є системою заходів щодо комплексної організації території декількох землекористувачів (землевласників, орендарів), здійснюваний з метою їх найбільш раціонального використання. Його основними завданнями є: утворення нових землекористувань шляхом надання земель різним господарюючим суб’єктам (сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, фермерським господарствам); упорядкування і раціональна організація існуючих землекористувань (усунення черезсмужжя, далекоземелля, вкраплювань та інших незручностей, пов’язаних з розташуванням земель).

Будь-які дії з міжгосподарського землеустрою пов’язані зі встановленням, припиненням або зміною конкретних прав землевласників та землекористувачів. Тому такий землеустрій повинен провадитися згідно з нормативними приписами і створювати найсприятливіші умови для раціонального використання та охорони земель.

Внутрішньогосподарський землеустрій є комплексом заходів щодо організації території окремого господарюючого суб’єкта, які здійснюються з метою створення в межах його територіального володіння умов для раціонального використання та охорони земель. внутрішньогосподарські землевпорядні роботи провадяться на земельних ділянках, що закріплюються за конкретними землевласниками і землекористувачами.

Основними завданнями цього землеустрою є: економічне обґрунтування і графічне встановлення меж окремих видів угідь, що входять до складу земель, які належать конкретному господарюючому суб’єкту; розмежування зазначених угідь за їх господарським призначенням; раціональна організація території всередині окремого господарства, тощо.

Внутрішньогосподарський землеустрій має важливе значення для конкретизації змісту прав землевласників і землекористувачів. Він створює нормальні умови для функціонування господарств, забезпечує раціональне використання та ефективну охорону земель.

Систему землевпорядних органів в Україні очолює Держкомзем. Систему підпорядкованих йому землевпорядних органів складають: Державний комітет АРК по земельних ресурсах і єдиному кадастру, обласні, Київське і Севастопольське міські головні управління, районні відділи, міські управління земельних ресурсів та інженери-землевпорядники сіл і селищ.