2. Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення.

Землі сільськогосподарського призначення традиційно виділяють в окрему категорію земель України. Ці землі є основним засобом виробництва і предметом праці у сільському господарстві. Відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

Виходячи з цього поняття, можна визначити дві основні правові ознаки зазначених земель – їх надання для потреб сільського господарства і призначення для використання у сфері сільськогосподарського виробництва.

Землям сільськогосподарського призначення не випадково відводиться перше місце серед закріплених в законодавстві дев’яти категорій земельного фонду нашої держави. На відміну від інших категорій земель, які використовуються головним чином як просторово-операційний базис, ці землі є основним засобом виробництва продуктів харчування, кормів для тварин і сировини для різних галузей промисловості. Це головна особливість зазначеної категорії земель, для якої встановлено особливий правовий режим, що характеризується таким використання цих земель, за якого забезпечується підвищення родючості ґрунтів, охорона цих земель, недопущення їх вилучення із сільськогосподарського обігу.

Особливістю земель сільськогосподарського призначення є їх ґрунтова характеристика. Саме ґрунт є визначальною умовою використання землі у сільському господарстві. Підвищення родючості ґрунтів є обов’язком землевласників та землекористувачів, що використовують землю у сільськогосподарських цілях. Ґрунт характеризує якість сільськогосподарських земель.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать:

1. сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

2. несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо), які є лише територіальним базисом і необхідні для організації сільськогосподарського виробництва та пов’язаних з ним видів діяльності.

Кожний з цих видів сільськогосподарських земель має своє, властиве йому призначення. Рілля, як правило, використовується для вирощування рослинницької продукції та садівництва. Сіножаті призначаються для сінокосіння та заготівлі кормів. На пасовищах здійснюється випасання худоби, а в окремих випадках і заготівля кормів. Багаторічні насадження - це земельні ділянки, засаджені деревами і чагарниками з метою боротьби з суховіями, снігозатримання тощо. Їх основне призначення - збереження корисних властивостей ріллі, сіножатей і створення сприятливих умов для ведення сільського господарства на землях, які ними охороняються.

До земель сільськогосподарського призначення також належать деградовані землі, які тимчасово виведені з активного сільськогосподарського обробітку з метою виконання комплексу заходів щодо штучного відновлення родючості ґрунтів. Такі землі є несільськогосподарськими угіддями.

Однією з основних вимог ЗК України щодо використання земель є вимога цільового використання земельних ділянок. Таке використання обумовлюється видами використання земель сільськогосподарського призначення, які відповідають їх цільовому призначенню, а також визначення осіб, які мають право на отримання таких земель у власність та у користування. Так, громадяни мають право на отримання земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Сільськогосподарські підприємства мають право на отримання земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, за яких земля використовується головним чином, як основний засіб сільськогосподарського виробництва.

Несільськогосподарські підприємства, установи та організації, релігійні організації і об’єднання громадян мають право на отримання земель сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільського господарства, тобто для вирощування сільськогосподарської продукції, певна частина якої використовується для задоволення внутрішніх сировинних потреб.