Заняття 5 Розвиток комунікативних навичок, подолання тактильних бар'єрів.

Мета: розвивати комунікативні навички, до лати тактильні бар'єри.

Завдання: розвивати емоційно виразні рухи; мобілізувати внутрішні сили дитини у моменти небезпеки; знижувати психоемоційне напружен ня.

Матеріали: магнітофон, касета із записом спокійної музики, стара газета, касета із записом голосної музики.

Вправа «Давайте привітаємося»

Звучить спокійна музика, діти ходять по залі. Якщо психолог плескає в долоні один раз — діти вітаються за руку, якщо двічі — плечима, три чі — спинками.

Гра «Газета»

На підлогу кладуть розгорнуту газету, на яку стають чотири дитини. Потім газету складають навпіл, усі діти мають знову поміститися на ній. Газету складають доти, доки хтось із учасників не зможе встати на газету. У процесі гри діти мають зрозуміти, що для перемоги їм потрібно обійнятися — тоді відстань між ними максималь но скоротиться.

Гра відбуватиметься цікавіше, якщо діти дія тимуть по команді. Інакше кажучи, на газету вони мають стати після певного сигналу, до якого можуть вільно рухатися по кімнаті.

Після того, як діти стануть на газету, дорос лий фіксує їхнє положення, дає дітям відчути підтримку сусіда.

Етюд «Гроза»

За вікном гроза. Ллється дош. Блищать блис кавки. Грізно гримить грім.

Дитина вдома сама. Вона стоїть біля вікна. У момент сильного гуркоту грому їй стає страш но. Звучить голосна музика.

Тілесні прояви. Голову відкинути і втягнути у плечі; очі широко розплющити; рота розтули­ти; долонями немов відгородитися від блискавок за вікном.

Гра «Давай поговоримо»

Грають дорослий і дитина (або діти). Дорослий починає гру: «Давай поговоримо. Я хотів би ста ти... (чарівником, вовком, маленьким). Як ти думаєш, чому?». Дитина висловлює припущення й зав'язується бесіда. Наприкінці можна запитати, ким би хотіла стати дитина, але не можна давати оцінок її бажанням і не можна наполягати на від повіді, якщо вона чомусь не хоче її давати.

Етюд «Желе»

Психолог. Підійдіть усі до мене і станьте навпроти, щільно пригорніться одне до одно го. Дивіться на мене. Уявіть собі, що ви всі разом — це тарілка із желе. Чи можете ви сказати мені, яке це желе на смак? Ванільне, бананове, малинове? Добре, нехай ви будете малиновим желе. Я зараз почну струшувати желе з тарілки. Колй я буду легенько струшувати, ви повільно розгойдуйтесь. Коли я почну струшувати тарілку сильніше, ви маєте розгойдуватися швидше. Щоб побачити і зрозуміти, як вам треба розгойдувати ся, стежите за моїми руками.

Протягом однієї хвилини показуйте, як ви тримаєте в руках величезну тарілку і струшуєте її, спочатку легко, а потім усе сильніше й сильні ше. Потім різко зупиніться — желе заспокоїться не одразу.

Тепер уявіть, що тарілку із желе залишили на сонці й забули про неї. Що сталося із чудовим желе? Воно почало танути й розтікатися... Почи найте танути, опускайтеся на підлогу й розтікай теся в усі боки.

Вправа «Пурхання метелика»

Діти лягають спиною на килимки, руки витяг нуті уздовж тулуба, ноги прямо, трохи розсунуті. Психолог вмикає спокійну музику.

Психолог. Заплющте очі і слухайте мій голос. Дихайте легко і спокійно. Уявіть собі, що ви си дите на галявині у прекрасний літній день. Прос то перед собою бачите чудового метелика, який пурхає із квітки на квітку. Простежте за рухами його крил. Рухи легкі та граціозні. Тепер нехай кожен уявить, що він — метелик, що в нього гарні великі крильця. Відчуйте, як ваші крила повільно й плавно рухаються вгору-вниз. Насолоджуйтесь відчуттям ширяння в повітрі. А тепер гляньте на строкату галявину, над якою ви летите. По дивіться, скільки на ній яскравих квітів. Знайдіть очима найгарнішу квітку й поступово починайте наближатися до неї. Ви вже відчуваєте її аромат... Повільно й плавно ви сідаєте на м'яку пахучу серединку квітки. Вдихніть ще раз ці пахощі і... розплющте очі. Розкажіть про свої відчуття.

Повернутися до змісту