§3.5. Дивізіонна структура
Особливості:
Потреба в застосуванні дивізіонної структури виникла у зв'язку з різким збільшенням розмірів підприємств, диверсифікованістю їхньої діяльності, ускладнення технологічних процесів.
Ключовими фігурами в управлінні організаціями з даною структурою стають не керівники функціональних підрозділів, а менеджери, що покладають виробничі підрозділи.
Структуризація організації по відділеннях проводиться, як правило, по одному із критеріїв: за випущеною продукцією ( продуктова спеціалізація ), за орієнтацією на споживача, за обслуговуваними регіонам.
Керівники вторинних функціональних служб звітують перед керуючим виробничих підрозділів.
Помічники керівника виробничого відділу контролюють діяльність функціональних служб по всіх відділеннях, координуючи їхню діяльність по горизонталі.
Рис
3.5. ОСУ з використанням елементів
матричної структури.
Переваги:
більш тісний зв'язок виробництва зі споживачами, прискорена реакція на зміни в зовнішнім середовищі;
Рис.3.6. Лінійно-штабна ОСУ
поліпшення координації робот у підрозділах внаслідок підпорядкування одній особі;
виникнення в підрозділів конкурентних переваг малих фірм.
Недоліки:
ріст ієрархічності, вертикалі керування;
дублювання функцій керування на різних рівнях приводить до росту витрат на утримання управлінського апарата;
дублювання робіт для різних підрозділів.
Функціональні фахівці готують рішення, а їх вибір і оцінка виключно за керівником організації.
Тема 4 : Зовнішнє середовище організації
Сучасні організації мають пристосовуватися до змін зовнішнього середовища шляхом зміни своїх внутрішніх змінних. Сучасне управління більшою мірою стикається із зовнішнім середовищем, його проблемами, ніж з внутрішніми (рис. 4.1).
Організації подібні до біологічних організмів, які в шляху еволюції змогли пристосуватись до змін властивостей зовнішнього середовища.
Цілі
Суспільно-
культурні
зміни
Постачальники
та
технологія
Ввезені
ресурси
Кадри
Структура
Економічна
конкуренція
Законодавчий
та
політичний
вплив
Задачі
Технологія
Рис. 4.1. Структура організації та зовнішнє середовище.
Види:
Середовище прямого впливу – фактори, які безпосередньо впливають на діяльність організації:
постачальники;
акціонери;
трудові ресурси;
закони;
установи державного регулювання;
профспілки;
споживачі;
конкуренти.
Середовище непрямого впливу – фактори, які можуть не робити прямого негайного впливу на організацію, але позначаються на її функціонуванні:
стан економіки;
науково-технічний прогрес;
соціально-культурні й політичні зміни;
вплив групових інтересів;
істотні для організації події в інших країнах.
Рис.4.2. Структура зовнішнього середовища організації : фактори прямої та непрямої дії.
Основні характеристики зовнішнього середовища
взаємозв'язок факторів зовнішнього середовища – рівень сили, з якої зміна одного фактору впливають на інші фактори. Зміна якого-небудь фактору оточення може спричинятися зміну інших;
складність зовнішнього середовища – число факторів, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактору;
рухливість середовища – швидкість, з якої відбуваються зміни в оточенні організації. Оточення сучасних організацій змінюється з наростаючою швидкістю. Рухливість зовнішнього оточення може бути вище для одних підрозділів організації й нижче для інших. У високо рухливий середовищу організація або підрозділ повинні опиратися на більше різноманітну інформацію, щоб приймати ефективні рішення;
невизначеність зовнішнього середовища – співвідношення між кількістю інформації про середовище, який розташовує організація, і впевненістю в точності цієї інформації. Чим невизначиніше зовнішнє оточення, тим сутужніше приймати рішення.
Завдання організації стосовно зовнішнього середовища
Менеджерам необхідно враховувати дію факторів, що перебувають поза організацією, оскільки організації, як відкрита система залежить від зовнішнього миру відносно поставок ресурсів, енергії, кадрів, споживачів.
Менеджер повинен уміти виявляти істотні фактори в оточенні, які вплинуть на його організацію, підбирати методи й способи реагування на зовнішні впливи.
Організації змушені пристосовуватися до середовища, щоб вижити й зберегти ефективність.