Тема 3. Суб'єкти підприємницької діяльності. Окремі види
3.1. Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності.
3.2. Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи:
— підприємства та їх об'єднання;
— господарські товариства;
— інші організаційно-правові форми суб'єктів підприємницької діяльності.
Методичні рекомендації
3.1. Розглядаючи суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, слід зазначити, що підприємцями можуть бути громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності. Тому доцільно в порядку поточного контролю повторити положення Загальної чистини цивільного права щодо набуття, обмеження, позбавлення особи дієздатності, В порядку обговорення можна поставити питання, хто і яким чином може (мак право) перевірити дієздатність фізичної особи — потенційного підприємця, адже законодавством не передбачено ані обов'язковості, ані процедури такої перевірки (виняток становлять лише випадки перевірки нотаріусом дієздатності фізичної особи — засновника (учасника) суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) під час нотаріального засвідчення її підпису на установчих документах}. Також слід зупинитися на кореспондуючому питанні: з якого віку громадянин може набувати статусу підприємця, шо теж пов'язано із набуттям повної дієздатності особи. Оскільки особа має право займатися підприємницькою діяльністю по досягненні повноліття (або з дня вступу в шлюб), варто провести паралель із трудовим законодавством, за яким трудова дієздатність настає з 16 років, а також з'ясувати причини такої різниці.
Доцільно також зупинитись на питанні різниці між правовим статусом громадянина-підприємня та громадянина — фізичної особи, адже в повсякденному побуті (сім'я, спадкування - тобто, все, що безпосередньо не пов'язано зі здійсненням підприємницької діяльності) особа виступає не як підприємець, а саме як громадянин — фізична особа. Це матиме значення, зокрема, при визначенні судового органу, до якого у разі необхідності може звертатися громадянин-підприємець.
Слід звернути увагу на те, що законодавство містить обмеження щодо можливості провадження фізичними особами певних видів діяльності. Адже поряд із загальними обмеженнями у здійсненні підприємницької діяльності, встановленими ст. 4 Закону України "Про підприємництво", фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності не можуть займатися, зокрема, страховою діяльністю, діяльністю у сфері організації телебачення і радіомовлення, діяльністю у сфері організації зв'язку та деякими іншими видами діяльності.
Під час розгляду питання здійснення розрахунків громадянами-підприємцями слід зауважити, що фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності на добровільній основі можуть відкривати поточні рахунки в банківських установах. Проте вони можуть працювати і винятково за готівку.
Є сенс торкнутися питання систем оподаткування діяльності громадянина-підприємця (загальна, за єдиним податком, за фіксованим податком). Адже саме можливість вибору однієї з цих систем є чи не найвагомішим чинником при виборі форми здійснення підприємницької діяльності — між юридичною та фізичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності.
Логічним переходом ло питання 3.2 може бути різниця в обсягах відповідальності приватного підприємця та юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності. Адже громадянин-підприємець несе відповідальність усім своїм майном (в тому числі — особистим, яке було набуте не в результаті здійсненням ним підприємницької діяльності), крім майна, на яке не може бути звернене стягнення за виконавчими документами. Юридична ж особа відповідає за зобов'язаннями тільки тим майном, яке знаходиться у її власності, що не поширюється на особисте майно засновників (учасників), крім випадків, встановлених законодавством (товариство з додатковою відповідальністю, повне, командитне товариства тощо).
3.2. Після того, як буде дано законодавче визначення поняття "підприємство" (ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні"), бажано виокремити його ознаки. При цьому варто звернути увагу на ознаку наявності статуту підприємства з тим, щоб потім повернутися до неї при визначенні необхідних установчих документів господарських товариств (розгорнута характеристика підприємства дається у книзі Підприємницьке право/Л.В. Ніколаєва. О.В. Старцев, П.М. Пальчук, Л.М. Іваненко. - К., 2001. - С. 48).
У порядку обговорення можна поставити питання про розмежування понять "суб'єкт підприємницької діяльності" і "суб'єкт господарської діяльності" з огляду на різницю у визначенні Підприємницької діяльності (підприємництва) за Законом України 'Про підприємництво" та господарської діяльності за законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", що розглядалася у
Потрібно одразу розмежувати підприємства як юридичні особи і філії (представництва), що юридичними особами не є. Розгорнута характеристика філій та представництв міститься в Класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженій наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та «Ртифікації від 22 листопада 1994 р. № 288 (п. 2.32). Окремо слід визначитись із поняттям "дочірнє підприємство", взявши до уваги положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. № 163. а також лист Вищого арбітражного суду України від 24 січня 1997 р. № 01-8/23 "Про деякі питання акти застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів" (докладніше див.: Кожухов А. Плохая наследственность//Юридическая практика. — 2000. — № 12).
При класифікації підприємств слід звернути увагу на те. що господарські товариства є одним із видів підприємств. Таким чином, їх діяльність регулюється Законом України "Про підприємства в Україні" як загальним нормативним актом і Законом України "Про господарські товариства" як спеціальним нормативним актом.
Певну увагу потрібно приділити правовому статусу приватного підприємства. Зважаючи на його законодавче визначення, можн:і поставити запитання, яка кількість фізичних осіб може бути засновниками приватного підприємства. Слід чітко з'ясувати різницю між правовим статусом засновника підприємства і власником майна, на базі якого не підприємство було засноване. А тому доцільним є постановка питання про те, чи може один із подружжя заснувати приватне підприємство з використанням спільного сумісного майна, чи потрібна у такому разі згода іншого з подружжя тощо (докладніше див.; Ніколаєва Л,, Старцев О. Приватне підприємство в контексті шлюбно-сімейних правовідносин//Предпринимательство, хозяйство и право. — 1999. — № 11).
При розгляді питання про визначення статусу державних і комунальних пілприємств слід нагадати про різницю у класифікації форм власності, що їх містить Конституція України та Закон України ''Про власність". Тому заборона державним підприємствам бути засновниками суб'єктів підприємницької діяльності, що міститься у Декреті Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств", це поширюється на комунальні підприємства. Крім того, слід звернути увагу на особливості відчуження основних фондів державного підприємства і заборону передавати його майно на безоплатній основі.
Частина 2 ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" містить положення, згідно з яким в Україні можуть діяти інші вили та категорії підприємств, не зазначені у цьому Законі, в тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України. До таких підприємств, крім орендних, належать, зокрема, спільні підприємства, до яких Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" відносить підприємства, які базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків. Проте слід мати на увазі обмеження, встановлене Законом України "Про підприємництво", згідно зі ст. 6 якого в Україні дозволяється здійснення підприємництва в будь-якич організаційних формах, визначених законами України. Тому, наприклад, створення і реєстрація сімейною підприємства вже є неправомірними, оскільки така організапійно-правова форма не передбачена законами України.
При розгляді об'єднань підприємств слід зазначати, що об'єднання підприємств створюються і реєструються в порядку, встановленому для підприємств. Об'єднання є юридичною особою зі всіма ознаками, що їй притаманні, в тому числі — і можливістю самостійно нести відповідальність. Щодо відповідальності — радимо звернути, що об'єднання не відповідає за зобов'язаннями які входять до його складу, а підприємства не відповідють за зобов'язаннями об'єднання, підкреслюючи при цьому формулювання Закону України "Про підприємства в Україні" — "якшо інше не передбачено установчим договором (статутом)".
Крім чотирьох базових об'єднань, визначення і ознаки яких містяться у Законі України "Про підприємства в Україні", можна розглянути ще й холдинги (Указ Президента України "Про холдингові компанії, шо створюються в процесі корпоратизації та приватизації") та промислово-фінансові групи (Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні"), При визначенні промислово-фінансової групи бажано вказати, чим вона відрізняється ві. об'єднання підприємств (у об'єднання є статус юридичної особи, у групи немає; об'єднання діє на основі статуту або договору, а група — на підставі Генеральної угоди про сумісну діяльність, яка підлягає затвердженню постановою Кабінету Міністрів України). При підготовці цього питання доречно також звернутися до листа Вищого арбітражного суду України від 25 червця 1996 р. № 01-8/234 "Про Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні".
Схема 2. Господарські товариства та об'єднання підприємств
Враховуючи своєрідність такого виду підприємств, як господарські товариства, доцільно розглядати його окремо від інших.
Під час класифікації господарських товариств за ознакою їх установчих документів слід зупинитися на тому, шо повне і командитне товариства діють на підставі установчого договору, без стату. У порядку обговорення можна простежити колізію цього положення Закону України "Про господарські товариства" і положення Закону України "Про підприємства в Україні" (підприємство — статутний суб'єкт; господарське тонарисгво — вид підприємства; повне і командитне товариство — види господарських товариств, а отже, і види підприємства, тобто повинні відповідати основному визначенню підприємства) і зробити висновок про пріоритет у разі колізії положення спеціального нормативного акта стосовно положення загального акта.
Слід чітко розрізняти господарські товариства і об'єднання підприємств. Цю різнишо в узагальненому вигляді можна проілюструвати схемою (схема 2):
Щодо певних видів господарських товариств — слід постійно конкретизувати вищенаведену загальну схему (говорячи, наприклад. про заборону учасникам повного товариства конкурувати, тобто займатися ідентичними видами діяльності із товариством тощо)
Розглядаючи акціонерні товариства, варто вдатися до схем, коли йдеться про створення цього виду товариства, розбиваючи іші процес па етапи (повідомлення про намір створити акціонерне товариство; здійснення підписки на акції: проведення установчих зборів; проведення державної реєстрації акціонерного товариства). Також бажано зазначити, які суб'єкти підприємницької діяльності можуть бути утворені винятково в цій організаційно-правовій формі (зокрема, корпоративний інвестиційний фонд — у формі відкритого акціонерного товариства відповідно до Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)").
Особливу увагу радимо приділити товариству з обмеженою відповідальністю як найбільш поширеній формі здійснення підприємництва.
Насамперед, потрібно роз'яснити принцип обмеженості відповідальності його учасників. Після цього бажано з'ясувати процес створення товариства з обмеженою відповідальністю, також розбиваючи його на певні етапи (проведення установчих зборів; розробка і підписання установчого договору; розробка і прийняття статуту; формування статутного фонду товариства; проведення державної реєстрації товариства з обмеженою яідповілальністю).
Певну увагу потрібно звернути на розмір, склад та порядок використання статутною фонду товариства. Можна закиентувати практику незаконної відмови у державній реєстрації з причин відсутності грошових коштів у статутному фонді і наявності у ньому лише майна.
На обговорення можна винести питання про кількісний склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Тут доцільно повернутися до загального визначення господарського товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, вказуючи на відсутність у ньому вимог щодо кількості засновників (учасників) та подискутувати з приводу законності застосування органами реєстрації положень ст. 63 Закону України "Про господарські товариства" щодо складу та кількості членів ревізійної комісії товариства. Адже відповідно до цієі статті до складу ревізійної комісії, яка обирається з числа засновників, має входити не менше трьох осіб.
Розглядаючи товариство з додатковою відповідальністю, слід звернути увагу на те. иіо учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при нестачі цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі щодо внеску кожного учасника. Таким чином учасники мають можливість передбачити граничний розмір своєї відповідальності у необмежено малій кількості (кратності), крім випадків, установлених законодавством, зокрема Декретом Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства". Всі інші моменти створення, діяльності та ліквідації товариства з додатковою відповідальністю регулюються подібно до товариства з обмеженою відповідальністю. Варто також додачи, шо згідно з вищезазначеним Декретом Кабінету Міністрів України функціонування довірчих товариств можливе винятково у цій організаційно- правовій формі.
Щодо повних товариств — слід зупинитися на аналізі понятія ''солідарна відповідальність", яке застосовано в Законі України "Про господарські товариства", порівнюючи його із частковою та субсидіарною відповідальністю (див. тему 7). Заслуговує на увагу й те що законодавством не встановлено мінімального статутного фонду для цього виду товариства з урахуванням обсягу відповідальності його учасників, а також проведення діяльності товариства на підставі установчою договору без статуту. Варю додати, що винятково у цій організаційно-правовій формі можливе створення і функціонування ломбардів (Закон України "Про підприємництво")
Стосовно прав учасників повного товариства потрібно зазначити, шо учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснюиати угоди, однорідні з метою діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних), що мають однорідну з повним товариством мету діяльності. Знову ж па обговорення можна випести питання, чи можна відносити до участі в "товариствах" в розумінні вищенаве-деного положення ст. 70 Закону України "Про господарські товариства" участь у приватних підприємствах та інших суб'єктах господарської діяльності, які за своєю природою не с товариствами. За основу можна взяти проект Цивільного кодексу України, в якому йдеться вже не про «товариства", а про "третіх осіб" (ст. 99), в інтересах яких учасник повною товариства не має права діяти без згоди інших учасників.
Потрібно також звернути увагу па положення Закону України "Про господарські товариства'", згідно з якими учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю. Це означає, що всі або кілька учасників або один з них особисто повинні брати участь в управлінні справами товариства, виступаючи від його імені.
Переходячи до командитного товариства, слід зазначити, що цей вид господарських товариств є своєрідним поєднанням ознак повного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Іут особливу увагу можна приділити правам та обов'язкам повних товаришів та вкладників. Як приклад функціонування суб'єктів підприємницької діяльності у цій організаційно-правовій формі можна навести страхові організації (Закон України "Про страхування»).
Підсумовуючи вищенаведене, радимо стисло подати відмінності відповідальності засновників (учасників) різних видів господарських товариств (докладніше див.: Красовский К. Отличия в ответственности учредителей (участников) в различпых видах хозяйственных обществ//Юридическая практика. — 2000. - № 1).
До інших організаційно-правових форм суб'єктів підприємницької діяльності можна віднести, зокрема, кооперативи. Діяльність їх на сьогодні регулюється Законом СРСР "Про кооперацію в СРСР". законами України "Про споживчу кооперацію" та "Про сільськогосподарську кооперацію".
Практичні завдання
Задача № І. Асоціація рекламних фірм уклала договір на організацію та проведення рекламної кампанії великою підприємства. Порушивши ряд умов договору, асоціація завдала рекламодавцеві значних збитків. Підприємство звернулося до господарського суду з позовом до асоціації, вимагаючи відшкодування суми збитків. Заперечуючи проти позову, юрист асоціації заявив, що причиною порушень умов договору став вихід із асоціації групи рекламних фірм, яким передбачалося доручити виконання договору, тому до них і слід пред'являти позов.
Питання;
1. Чи могла асоціація укладати від свого імені договір на проведення рекламної кампанії?
2. Хто несе відповідальність за зобов'язаннями об'єднання підприємств?
3. Яке рішення має прийняти господарський суд?
Задача № 2. На загальних зборах відкритого акціонерного товариства була сформована спостережна рада у строк, передбачений статутом ВАТ. Проте група акціонерів оскаржила в суді рішення загальних зборів ВАТ, оскільки частина членів спостережної ради не є акціонерами, а один з акціонерів (юридична особа) уповноважила свого працівника за довіреністю здійснювати повноваження в спостережній раді.
Питання:
1. Який порядок формування органів управління ВАТ?
2. Який статус спостережної ради ВАТ? Чи є вона органом управління?
3. Хто має право входити до складу спостережної ради? Чи можуть особи, які не є акціонерами, та юридичні особи — акціонери входити до спостережної ради ВАТ?
Задача № 3. Товариство з обмеженою відповідальністю ":Крок" — акціонер товариства "Росава" подало позов до суду про визнання недійсним рішення загальних зборів АТ. У позові ТОВ зазначало, шо правління АТ не дало ТОВ можливості брати участь у роботі загальних зборів АТ, посилаючись на те, що ТОВ ше не повністю сплатило вартість акцій, на які воно підписалося. У зв'язку із цим ТОВ вимагало скасування рішення і відшкодування збитків.
Питання:
1. Хто має право брати участь у загальних зборах АТ? Коли акціонер набуває права власності на акції АТ?
2. Чи є ТОВ власником акцій? У який строк слід оплачувати акції емітента?
3. Яке рішення має прийняти суд?
Задача № 4. Голова правління відкритого акціонерного товава "Неон" (він же — власник 60% акцій), зловживаючи своїм службовим становищем, почав завдавати шкоди підприємству. Він безкоштовно або за заниженими цінами забирав зі складу товарно-матеріальні цінності, укладав невигідні для ВАТ договори тощо.
Питання:
1 Чи мав би право власник 60% акцій, не обіймаючи посади голови правління ВАТ, укладати договори та діяти іншим чином від імені ВАТ? .
2 Який орган може відкликати членів виконавчого органу ВАТ (правління)? Чи матиме при цьому значення кількість акцій, що знаходяться у власності акціонера?
3. Що можна порадити акціонерам у ситуації, шо склалася?
Задача № 5. Двоє фізичних осіб вирішили створити товариство з обмеженою відповідальністю, подавши всі необхідні документи до державної адміністрації. Але працівник органу реєстрації відмовив їм, посилаючись на ст. 63 Закону України "Про господарські товариства", згідно з якою ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, повинна налічувати не менше трьох осіб.
Питання:
1. Які документи подаються для державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю?
2. Чи правомірна відмова працівника держадміністрації? Якою повинна бути мінімальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю?
3. Чи є підстави для розгляду спору в суді?
Задача № 6. У 1992 р. було створено і зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю. Учасниками виступали 3 особи, які мали однакові частки у сформованому статутному фонді. На день реєстрації товариства кожен з учасників вніс до статутного фонду по 30% своєї частки, то відповідало Закону України "Про господарські товариства". У подальшому учасники решту своїх вкладів не вносили, і статутний фонд товариства не змінювався. Через 5 років 2 учасники вирішили вийти з товариства, написавши відповідні заяви, які були у встановленому порядку нотаріально засвідчені. У заявах зазначалося, що учасники на майно товариства не претендують, а від своєї частки в статутному фонді відмовляється. Водночас 2 сторонні особи виявили бажання увійти як учасники у товариство. Рішення про вихід зі складу учасників та вступ до нього нових осіб було прийнято па зборах учасників товариства зі складанням відповідного протоколу.
На початку 1999 р. учасники, які вийшли а товариства, звернувся до суду із позовом до товариства та його директора (учасника, який залишився) про виділення майна товариства. Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що свого часу позивачі від часток в майні та інших майнових претензій до товариства, що і було оформлено належним чином.
Питання:
1. За яких умовможливі відчуження частки учасника у статутному фонді на користь товариства або третіх осіб?
2. Яке значення мають нотаріально засвідчені заяви учасників про відмову від своїх часток та претензій на майно товариства?
3. До якого суду звернулися колишні учасники товариства? Яке рішення він має прийняти?
Задача № 7. Один із учасників товариства з обмеженою відповідальністю виїхав за кордон на постійне місце проживання Решта учасників вирішила виключити його зі складу ТОВ та ввести іншу особу. Прийнявши відповідне рішення і склавши протокол, вони звернулися до держадміністрації із проханням зареєструвати зміни до установчих документів, але їм було відмовлено із посиланням на те, що винести учасника можна лише за його згоди
Питання:
1. Чи правомірна відмова держадміністрації".'
2. Яким чином можна довести, що учасник систематично не виконує обов'язки, покладені па нього товариством?
3. Що робити з часткою в статутному фонді учасника, який виїхав за кордон?
Задача № 8. Громадянин Васильников, перебуваючи у складі учасників повного товариства, шо займалося виготовленням металопластикових вікон, вирішив заснувати власне підприємство. Не виходячи з товариства, він заснував приватне підприємство, основним видом діяльності якого було виробництво жалюзі та віконних склопакетів. На неодноразові вимоги товариства припинити випуск ідентичної продукції він не реагував. Товариство звернулося до суду із позовом до Васильникова про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
Питання:
1. Яким законодавчим актом передбачено заборону учасникам повного товариства конкурувати з повним товариством? Що розуміється під терміном "конкуренція" у цьому разі?
2. Чи підпадає під ознаки конкуренції діяльність приватного підприємства?
3. До якого суду звернулося товариство? Яке рішення він має прийняти?
Задача № 9. Подружжя, зареєстровані як фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, обидва займалися підприємницькою діяльністю. Чоловік займався торговельною діяльністю, а дружина — діяльністю із надання побутових послуг Через деякий час вони вирішили розлучитися. Оскільки угоди шодо умов поділу спільного майна досягнуто не було, чоловік подав позов із вимогою про проведення такого поділу в судовому порядку.
Питання:
1. Вирішення яких питань віднесене законодавством до компетенції господарських судів?
2. У якому суді буде вирішуватися питання шодо поділу спільного майна подружжя? Чи має значення для вирішення цього питаннянаявність у обох із подружжя статусу суб'єктів підприємницької діяльності?
3. У якому суді розглядався б позов одного з подружжя щодо спільного майна, об'єднаний із вимогою про примусове стягнення з іншого з подружжя заборгованості за господарською угодою, укладеною між ними?
Задача № 10. Споживче товариство "Промінь" уклало із сільськогосподарським акціонерним товариством відкритого типу "Вікторина" договір купівлі-продажу належного "Променю" приміщений магазину. Від імені споживчого товариства договір підписав голова правління. Оплату передбачалося провести у 30-тидешіий термін із моменту підписання договору із обумолленням відповідних штрафних санкцій за прострочення оплати.
Протягом обумовленого терміну кошти за придбане приміщення на рахунок продавця не надійшли, у зв'язку із чим останній подав до господарського суду позов із вимогою про стягнення із покупця суми основного боргу і пені за прострочення оплати. У свою чергу покупець подав зустрічний позов із вимогою визнати договір купівлі-продажу недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону. На його думку, невідповідність договору чинному законодавству полягала у тому, то згідно зі статутом споживчого товариства відчуження його майна належить до виключної компетенції загальних зборів товариства, а на голову правління покладено одноособове вирішення лише поточних питань діяльності товариства, коло яких встановлюється рішенням правління. Крім того, договір купівлі-пролажу не був нотаріально посвідчений.
Питання:
1. Які наслідки укладення угоди особою з перевищенням своїх повноважень? Чи можна вважати таким договір купівлі-продажу. Що розглядається?
2. Чи є обов'язковим нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між юридичними особами?
3. Яке рішення може прийняти господарський суд?
Задача № 11. Державне підприємство, отримавши попередньо дозвіл регіонального відділення Фонду державного майна України, уклало договір із виробничим підприємством щодо продажу йому рухомого майна одного з непрацюючих цехів. Товариство з обмеженою відповідальністю, шо займалося аналогічною діяльністю і також було зацікавлене у придбанні нерухомості державного підприємства, подало позов до суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Підставою недійсності договору воно вважало не проведення конкурсу із відчуження майна державним підприємством. Виробниче підприємство проти позову заперечувало, посилаючись на те, що вибір контрагентів за господарськими договорами, у тому числі договорами купівлі-продажу, належить до компетенції їх сторін.
Питання:
1. Який правовий статус майна державного підприємства? У якому порядку здійснюється відчуження основних засобів, що є державною власністю ?
2. Які наслідки укладення угод без додержання порядку відчуження таких основних засобів?
3. Яке рішення має прийняти суд?
Перелік рекомендованої лггератури, нормативно-правових джерел та судової практики
і. Конституція України//Бідомостї Верховної Ради України. — 199Ь. — № ЗО. - Ст. 141. . __
2. Господарський процесуальний кодекс України/Кодекси України. К, 1998. - Кн. І.
3. Цивільний колекс Української РСР/Кодскси України. — К., 1998. — Кн. 2.
4. Цивільний процесуальний кодекс України/Кодекси України. — К., 1998. - Кн. 2.
5. Кримінальний кодекс України//Відомості Верховної Ради України. — 2001. - № 25-26. - Ст. 131.
6. Кримінальгю-происсуальний колекс України/Кодекси України. — К.. 1998. - Кн. 3.
7. Закон СРСР віл 26 трапня 1988 р. № 8998-11 "Про кооперацію н СРСГУ/Віаомості Верховної Ради Союзу РСР. - 1988. - № 19. -Ст. 350.
8. Закон України віл 7 лютого 1991 р. № 697-12 "Про масність "//Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 20. — Ст. 249.
9. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ "Про підприемництво'У/Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № н. - Ст. 168.
10. Закон України від 27 березня 1991 р. № Ш-ХП "Про пщприсмсіва в Україні "//Відомості Верховної Рали України. — 1991. — № 24. — Ст. 272.
11. Закон України від 16 квітня І991 р. № 959-ХІ1 "Про зовнішньоекономічну діяльність "//Відомості Верховної Ради України — 1991 — № 29. - Ст. 377.
12. Закон України від 18 червня 1991 р. № 1201-XII "Про цінні папери і фондову б іржу "//В і лом ості Верховної Ради України. — 1991. — ,\ї 38 — Ст. 508.
13. Закон України під 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІГ "Про господарські товариства''//Вїдомості Верховної Ради України. — 1991 — № 49 — Ст. 682. ' ■
14. Закон України від 20 грудня 1991 р. № 2009-ХП "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції Закону від 22 червня 1993 р Кк ЗЗІ2-ХІІ)//Відомостї Верховної Ради України. — 1993 — № 3' —-Ст. 341). ' "■
15. Закон України від [4 лютого 1992 р. № 2114-ХП "Про колективне сільськогосподарське підприємство "//Відомості Верховної Рали України. - 1992. - № 20. - Ст. 272.
16. Закон України від 10 квітни 1992 р. № 2265-ХІІ "Про споживчу кооперацію "//Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 30 _ Ст. 414
17. Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткуван пн прибутку підприємств" (в редакції Закону від 22 трапня 1997 р м, 3!П/97-ВР)//Відомості Верховної Рали України. — 1997. — № -уу -
Ст.'і8І.
18. Закон Укра'ши віл 21 листопада 1995 р. № 437/95-ВР "Про промисло-во-фінатгсові групи в Україні ■"//Відомості Верховної Ради України. — [9%. _ № 23. - Ст. 88.
19- Закон України під 17 літня 1997 р. № 469/97-ВР ''Про сільськогосподарську кооперашю'У/Відочості Верховної Рали України. — 1997. — № 39. - Ст. 261.
20. Закон України від І червня 2000 р. № 1775-111 "Про ліцензування певних видів господарської діяльності "//Відомості Верховної Ради України - 2000. - № 36. - Ст. 299
21. Закон України від 15 березня 2001 р. № 2299-111 "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) "//Відомості Верховної Рали України. — 2001. — № 21. — Ст. 103.
22. Декрет Кабінету Міністрів України віл 31 грудня 1992 р. № 24-92 "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств'У/Відомості Верховної Ради України."- 1993. - К? II. - Сі. 94,
23. Декрет Кабінету Міністрів України віл 17 березня 1993 р. М' 23-93 "Про довірчі товариства "//Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 19. - Ст. 207.
24. Указ Президента України від 11 трання 1994 р- Л» 224/94 "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизаціі та приватизації1 "//Гол ос України. — 1994. — 20 травня
25. Указ Президента України від 3 літня 1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітіюсті"//Офішйшій пісник України. - 1998. ~ № 27. -СІ.
26. Положення про державну реєстрацію суб'єктів підггришниціікої діяльності, загв. постановою Кабінет)' Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740//Офіцінний вісник України. - 1998. - № 21. -Ст. 767.
27. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприї мсів". загв. наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. № 163//Офіоі]пшн вісник України - 1999. - № ЗО. -С. 205.
28. Положення про порядок відчуження основних засобів, шо г державною власністю, заїв, наказом Фонду державного майна України від 30 липня 1999 р. № 1477//Офішнпші вісник України. — 1999. — Ка 34 — С. 142.
29. Лист Витого арбітражного суду Укра'ши віл 25 червня 1996 р. № 01-8/234 "Про Закон України "Про промнелово-фінансові групи в Україні".
30. Лист Вищого арбітражного суду України від 24 січня 1997 р. № 01-8/23 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів".
31. Лисг Витого арбітражного суду України віл 22 вересня 2000 р. № 01-8/516 "Про практику вирішення окремих категорій спорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)".
32. Лист Вищого арбітражного суду України від 23 жовтня 2000 р. № 01-8/5.% "Про деякі приписи чинного законодавства, шо регулює пілприсчиицьку діяльність громадян".
33. Лист Вищого арбітражною суду України від 31 січня 2001 р. № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, ііоп'яіані із .!дійснсііням правд власності та його захистом"
34. Бслянешм Р. Физнческое літо как субіект .хо.їяйствснньіх оіношс-нии//Прсдгіриништс;іьство, хозяйство и прано. — 1997. — № 1.
35. Винник О. Обшеспю с ограниченной отнететвенностш- преичущест-ва и педостаікп//Лрсдприпиматсльство, \озяиство и право. — 1999. — № 7.
36. Віннпк О. Виробничий кооператив як різновид підприсмнішької ор-гапізашіУ/Прсдпринимательство, чозяйство и прало. — 1998. — № І.
37. Вінник О. Закрите акціонерне товариство і Т9 відповідальністю: порівняльна трактсриспаш І Яру леніїя правового регулюва>тя//ГІредлрішимвтеЛься*о> право. — 1997. — № 8. .
38. Вінник О. Закрите акціонерне товариство: доцільність вдосконалення правового становиша//Пшприємництво,
і право. - 2001. - № 8. - С. 9. „п™.пшміНИ**-
39. Вінник О. Правове становите дочірніх підприємств//! іртді V тельстио, хозяйство и право. — 2000. — № І. — С. 3. рппоиНИ-
40. Вінник О. Характерні риси господарських організацій//! іреді к мательство, хозяйство и право. — 1998. — №№ 2, 3, 5, 6- ионеп-
41. Гончарова И. Некоторме проблеми деятельности закрмтьіх акии г_ ньіх обществ//Предпринимательство, хозяйство и право. діи«-№ 9. - С. 8. м*ічнс
42. Гончарова 1. Холдинг у країнах перехідної економіки як спсіШФ1 _ об'єднання підприємств//Підприємниитво, господарство і право. 2002. - № 7. - С. 13. - м
43. Ґорбунов А.Р. Холдинговьіе предприятия и дочерние фирмьі. Мч 1994.
44. Грудницкая С. Порялок формирования обгединений предприятии. структура и компетенция орган он обьедин єни я//Прсдпри ми мательство, хозяйство и прано. — 1996. — № 9.
45. Грудницька С. Відмінність об'єднань підприємств від господарських товариств//Право України. — 1994. — № 9.
46. Кожевшіков В., Гончарова И. Корпорация по-украински: сравни-тельньїй анализ основних параметров создания и деятельности акци-онерного обшества и общества с ограниченной ответственнос-ть]о//Предприниматсльстао, хозяйство и право. — 1998. — № 11.
47. Кожухов А. Плохая наследственность//Юридическая практика. — 2000: - № 12.
48. Коммерческое право/Под рсд. В.Ф. Попопдопуло, В.Ф. Якоплсвой. — СПб., 1998.
49. Кравчук В. Зміна власника (засновника) приватного підприємства//Предприни мательство. хозяйство и права. — 2000. — № 1. - С. 50.
50. Кравчук В. Правові ознаки юридичної особи//Пред[іриниматсльство, хозяйство и право. — 1999 — № 9.
51. Кравчук В., Красовська А. Виключення учасників з господарських товар и ста// Предп рипи мате льст по, хозяйство и право. — 1999. — № II.
52. Кравчук В., Красовська А. Відступленни частки в статуїному фонді господарського топаристпа//Прсдпрііпимательсіво, хозяйство и право. - 1999. - № 10.
53. Кравчук В., Красовська А. Право на вихід з господарського товариства// Пре д при і пі мательство, хозяйство и право. — 1999. — № 9.
54. Красовскіїй К. Отличии в огветственности учредителей (участііикоп) в разли'їньтх видах хозяйствєшшх обшеств//Юридическая практика — 2000. - № 1.
55. Кучерепко 1. Повні та командитні товарнства//Підпрііємпицтво, господарство і право. — 2001. — № 7. — С. 36.
56. Кучсренко 1. Правове положення колективних п ідл рис мсти// Пре д-принимательство, хозяйство и право. — 2000. — № 12. — С. 33.
57. Марченко В. Как стать собственником частмого предприятия?//Юри-дическая практика. — 2001. — № 2. — С. 7.
58. Ніколасва її., Старцев О. Приватне підприємство в контексті шлюбно-сімейних правовідносин//Предприпиматсльство, хозяйство и право. - 1999,- № 11.
59. Ніколасва Л.В., Старцсп О.В., Пальчук П.М.. Іваненко Л.М Підприємницьке право. — К., 2001.
60 Ок\нєв О. Дочірні підприємства в Україні: проблеми та перспекти-ви//Підііріісмництво, господарство і право. — 2001. - № 2. - С 22
61 Підприємницьке право України/За заг. рсл. Р.Б. Шишки. — Харків, 2000. - С. 70.
62. Спасибо-Фатеева И. Правовая природа акштопсрньїх обшеств//ГІред-припимательство. хозяйство и право. — 1998. — К» 12.
63. Теиьков С. Приватне підприємство: хто власник?//Юридичний вісник України. — І99К. — № 46. — С. 4
64. Умаішив Г, Умаїшіів Ю., Льісенко О. Некоторьіе зкономико-право-ві.іе аспекту фуіікпиошіровання обьсдімісниіі предгіринтй в Украи-не//Предгіринимательстпо, хозяйство и право. — 1997. — ,\г 5.
65. Умаїшів Ю., Умішшв Г. Промислово-фінансові групи в Україні: державне регу.іюоашія, стан та перспективи розвитку//Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 10. — С. 101.
66. Уманців Ю., Умаїщів Г. Холдингові компанії — сучасні форми інтеграції підприємств/'/Підприємниціво, гасгюдіірстно і право. — 2002. — № 3. - С. 107.
67. Фрідмо І. Про відокремлені підроздшн юридичної особи//Юридичний вісник України. — 1999. — № 20. — С. 5.
64. Фролов Ю. Некоторьіе проблеми правовой характеристики юридиче-ского липа/Діредпринимагельство, коіяйство іі право. — 2000. — № 5.
69. Цивільний кодекс України (проект від 25 серпня 1996 р.)//Українське право. - 1999. - № І.
70. Щербина В. Господарське право України: Навч. посібник. — К., 2002.
71. Яблонский Б. АО. Четьіре шага к создапию. Шаг первьій//3акон и биліес. - 1998. ™ № 42. - С. 11.
72. Яблонский Б. ЗЛО: прсимушества и мнпусьі — чего больше'У/Закон и бнзнес. - 1998. - Л? 45. - С. II.
73. Яблонский Б. Наблюдательньїіі совет. Контроль — залог порядка//3а-кон и биїнес. - 1999. - № 49. - С. 11.
74. Яблонский Б. Ревиліонпая комиссия//3акоп и бизнес. — 1998. — № 50. - С. 11.
75. Яблонский Б. Решснис о вьіпускс акиий//3акон и бизнес. — 2000. — N3 43. - С. 11.
76. Яблонский Б. Созданис АО. Шаг последнип//3акон и бизнес. — 1998. — № 52. - С. II.
77. Яблонский Б. Учредительїгос собрапис — формализованная необхо-димость или нсобходимая формальность//3акон и бизнес. — і 998. — № 47. - С. II.
78. Яблонський Б. Команднтпс товариство — ^іасники "на всі смаки "//Закон і бізнес. — 1999. — № 5. — С. II.
79. Яблоііськиїі Б. Обмежена відповідальність іавжди приваблюс//3акон і бізнес. - 1999. - № 2. - С. 11.
80. Яблонський Б. Повного товариства боятися — ломбард не відкри-ти//3акон і бізнес. — 1999. — № 4. - С. 11.
81. Яблонський 6. Товариство з додатковою відповідальністю//3акон і бізнес. - 1999. - № 6. - С. 11.