Тема 10. Договори на виконання робіт та надання послуг

10.1. Договір підряду.

10.2. Договір підряду на капітальне будівництво.

10.3. Договір перевезення.

10.4. Договір страхування.

10.5. Договір позики та кредитний договір. Розрахункові відносини.

10.6. Договір доручення.

10.7. Договір комісії. Договір консигнації.

10.8. Договір схову.

Методичні рекомендації

10.1. Договори підряду належать до договорів на виконання робіт, предметом яких є їх результат. Зважаючи на це. доцільно одразу виокремити ні договори із суміжних договорів (наприклад, трудового договору (контракту).

Під час розгляду договорів підряду можна у порядку обговорення зупинитися на питанні, що стосується його сторін, зокрема з'ясувати, чи може громадянин — суб'єкт підприємницької діяльності укладати договори підряду, а також доручати виконувати їх особам, що у нього працюють.

Розглядаючи істотні умови договору підряду, варто вказати на те, шо строк виконання робіт та їх оплати згідно з Цивільним кодексом УРСР не є однією з таких умов. Слід наголосити на обов'язковості складання акта виконаних робіт, а також дійсності положень договору, якщо відповідного акта не складено.

Особливу увагу треба приділити скороченим строкам позовної давності за договорами підряду, а також правам замовника в разі порушення договору підрядчиком.

Наприкінці розгляду цього питання доцільно здійснити аналіз такого різновиду договору підряду, як договір на переробку давальницької сировини, і відповідної правової бази — Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах".

10.2. Інститут підряду на капітальне будівництво докладно висвітлено у підручнику "Цивільне право України" за редакцією О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової (частина 2). Також доцільно використати положення листа Вищого арбітражного суду України від 20 листопада 1992 р. № 01-8/1386 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають при укладанні договорів підряду на капітальне будівництво".

Також можна розглянути питання щодо правомірності укладення фізичними особами, в тому числі суб'єктами підприємницької діяльності договорів підряду па капітальне будівництво. Адже виходячи з положень ст. 353 Цивільного кодексу УРСР як замовником, так і підрядчиком за договорами підряду па капітальне будівництво можуть бути винятково юридичні особи. На нашу думку, саме цієї позиції слід дотримуватись. Фізична особа, що бажає виступити замовником певних робіт, ознаки яких підпадають під капітальне будівництво, може це зробити в межах інституту підряду або побутового замовлення. Разом з тим фізична особа не може виступати підрядчиком при виконанні робіт, що мають ознаки капітального будівництва, зважаючи на положення ст. ст. 333, 348, 353 Цивільного кодексу УРСР.

Під час розгляду цього питання бажано звернути увагу, зокрема, на право генерального підрядчика доручати ведення робіт своєму структурному підрозділу в порядку покладення зобов'язання на третю особу.

10.3. Загальні положення про перевезення містяться у главі 30 Цивільного кодексу УРСР. Але, враховуючи специфіку цього інституту та наявність різних видів транспорту, правові особливості його функціонування закріплено у спеціальному транспортному законодавстві.

Розглядати цю тему радимо в комплексі, не розбиваючи її на окремі види транспорту; доцільно робити порівняльну характеристику суміжних понять у правовій базі щодо перевезень різними видами транспорту, а також з огляду на події перевезень на пасажирські та вантажні.

У порядку обговорення можна розглянути природу договору перевезення, зокрема питання про момент набрання ним чинності, його сторони (відправник, перевізник), а також про те, коли можна вважати його укладеним на користь третьої особи (одержувача).

Обов'язково потрібно проаналізувати документи, що складаються під час оформлення відносин перевезення (товарно-транспортна накладна — автомобільний транспорт; вантажна накладна — повітряний транспорт; накладна — залізничний, річковий транспорт; коносамент — морський транспорт). Також слід докладно розглянути зміст договору перевезення, а також права та обов'язки його сторін.

Особливу увагу слід приділити відповідальності за порушення умов договору перевезення, а також строкам, протягом яких сторони мають можливість подавати позови з приводу його невиконання або неналежного виконання.

Окремо можна розглянути транспортну експедицію, звертаючи увагу на комплексність відповідних договорів (останні поєднують ознаки договорів підряду, доручення, перевезення тощо) та їх істотні умови (за основу можна взяти підручник "Цивільне право України" за редакцією О.В. Дзсри, Н.С. Кузнєцової (частина 2); також див.: Красько И. О договоре транспортной экепедиции//Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. — № 6).

10.4. Починаючи розглядати інститут страхування, доцільно у порядку обговорення поставити питання про те, чи можна вважати його способом забезпечення виконання зобов'язань. Адже відносини страхування завжди оформляються самостійним договором, що супроводжує основні зобов'язання, призначення якого не в тому, щоб покладати відповідальність на страхувальника поряд з основним боржником, а у виплаті страховою відшкодування за настання обставин, що пов'язані із виконанням основного договору (див.: Ссредюк А., Ляшенко В. Страхованис как способ минимиза-ции кредитних рисков//Преднрипимательство, хазяйство и право. - 1997. -№ 9).

Далі варто перейти до розгляду договору страхування, зокрема його істотних умов, перепік яких містить Закон України "Про страхування'". Паралельно можна поставити питання: чи є договір страхування за своєю природою договором з відкладальною умовою?

Обов'язково потрібно зупинитися на моменті набрання чинності договором страхування, роблячи прив'язку до питання про суму страхових платежів. Бажано також розглянути випадки відмови страховика під виплати страхових сум.

10.5. Розглядати договір позики та кредитний договір — зобов'язання, що мають однакову правову природу — бажано шляхом їх порівняння. Але перед тим доцільно визначити пі правові інститути і з'ясувати відмінності нормативного визначення у актах різного рівня (зокрема, визначення кредиту за Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та за Положенням Національного банку України "Про кредитування"). Окремо слід визначити безповоротну фінансову допомогу (п. 1.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств") і порівняти її з інститутом позики і кредиту.

Порівняльну характеристику інститутів позики і кредиту доцільно почати із суб'єктів їх надання (кредит — банки або небанківські кредитні установи; позика — фізичні і юридичні особи без обмежень). Тут можна подискутувати з приводу права власника розпоряджатися своїм майном (коштами), в тому числі — надавати кредити, роблячи при цьому посилання на Конституцію України, що не містить застереження щодо можливого обмеження такого права законами (Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", інші нормативні акти).

Крім тою. розмежування кредиту та позики можна проводити за озііаками встановлення строку (на відміну від позики при кредитуванні строк є істотною умовою договору); обов'язкового цільового використання (позика па відміну від кредитування не передбачає подібного обмеження у розпорядженні коштами); платності користування грошима (кредит надається під процент, а позика передбачає повернення тільки основної суми боргу).

Під час більш докладного розгляду питання банківського кредитування доцільно зупинитися на праві банку в односторонньому порядку переглядати умови договору (у зв'язку зі зміною облікової ставки НБУ, іншими чинниками).

При розгляді розрахункових відносин бажано зупинитись на правовій природі договору банківського рахунку. За основу радимо взяти підручник "Кочмерческос право" за редакцією В.Ф. Попондопуло та В.Ф. Яковлевої (див. також: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. № 135). Після цього слід розглянути порядок відкриття рахунків юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності (див.: Інструкцію про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті).

Питання проведення безготівкових розрахунків між суб'єктами підприємницької діяльності врегульовано Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. № 135 та іншими нормативними актами (див. Закон України "Про обіг векселів в Україні" та ін.).

10.6. За договором доручення повірений зобов'язується виконати віл імені й за рахунок довірителя певні юридичні дії. Останнє є предметом договору, що відрізняє його від інших договорів, зокрема від договорів підряду (предмет — кінцевий матеріальний результат).

Відповідні положення про договори доручення містяться в Цивільному кодексі УРСР. Слід звернути увагу па те, що повірений виконує дії (наприклад, укладає угоди) від імені довірителя. Бажано провести розмежування договорів доручення із поручительством й інститутами устуїіки вимоги та переводу боргу.

На обговорення можна винести питання про тс, чи може фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності отримувати винагороду за договором доручення. Адже ст. 387 Цивільного кодексу УРСР прямо забороняє фомадянам одержувати винагороду за виконання договору доручення, крім випадків, прямо зазначених у законі. Позитивна відповідь на це питання міститься у проекті Цивільного кодексу України (ст. 1060). Також слід підкреслити, що договір доручення може бути укладений як у письмовій (простій чи нотаріальній), так і в усній формі, зважаючи на відсутність у главі 34 Цивільного кодексу УРСР правил шодо обов'язкового додержання письмової форми.

10.7. За договором комісії комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Слід чітко розмежовувати договори комісії і договори доручення, зокрема за предметом (предметом договору комісії є винятково вчинення угод; предметом договору доручення є вчинення юридичних лій — у тому числі укладення угод) та за способом виконання (за договором комісії комісіонер вчиняє угоди від свого імені, а отже, набуває прав і обов'язків за укладеними договорами; за договором доручення повірений вчиняє угоди від імені довірителя, а отже, всіх прав і обов'язків набуває довіритель).

Говорячи про комісійну винагороду за виконане доручення, особливу увагу слід приділити положенню ст. 406 Цивільного кодексу УРСР, згідно з яким за всіма комісійними договорами, за винятком договорів комісії по зовнішній торгівлі, забороняється визначення комісійної винагороди і винагороди за делькрелерс у вигляді різниці або певної частини різниш між призначеною комітентом ціною і тією більш вигідною ціною, за якою комісіонер укладе угоду. Доцільно поставити питання, чи буде визнано недійсним договір комісії у разі обраний саме такого способу визначення комісійної винагороди (докладніше лив.: Коломиец А. Комиссия или консигнация. А какая разница?//Все о бухгалтерском учете. — 1999. - № 6).

Розглядаючи відмінності договорів комісії і консигнації, слід зазначити, що консигнація застосовується винятково у зовнішньоекономічній діяльності. Характерною її ознакою є те, шо консигнатор зобов'язується за дорученням консигнанта продати від свого імені товари, які належать консигнанту, з консигнаційного складу (див. Порядок піднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення).

10.8. Під час розгляду договорів схову слід з'ясувати момент набуття чинності відповідним договором. Також увагу потрібно звернути на тс, що договір схову вважається безоплатним, якщо інше не встановлено законом або договором.

Більш докладно інститут схову (глава 36 Цивільного кодексу УРСР) можна розглянути у порівнянні його із інститутом відповідального зберігання (п. 1.24 Закону України "'Про оподаткування прибутку підприємств"). Зокрема, можна зазначити, що при відповідальному зберіганні матеріальні цінності передаються без права їх використання у господарському обороті охоронця і повинні повергатися без зміни їх якісних або кількісних характеристик. На відміну від цього Цивільний кодекс УРСР надає охоронцеві право користуватися переданим йому на схов майном, якщо цс передбачено договором. Якщо ж на схов здано речі, визначені в договорі лише родовими ознаками, то за відсутності іншої угоди ці речі переходять у власність охоронця, і він зобов'язаний повернути стороні, яка здала їх на схов, рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду і якості.

Практичні завдання

Задача № 1. Між науково-виробничим об'єднанням "Сатурн" та державним підприємством "Схід-Захід" було укладено договір на встановлення та технічне обслуговування систем колективного прийому телебачення в готелі "Рівне", шо належав державному підприємству.

Відповідно до умов договору НВО повинно було здійснити проектну, конструкторську розробку системи колективного прийому ефірного і супутниконого ТВ, за власний кошт закупити обладнання, здійснити його монтаж і запуск, а після введення в експлуатацію системи — здійснювати її технічне обслуговування. Через три місяці систему було прийнято в експлуатацію, складено кошториси на загальну суму 170 тис. 900 гри., що було погоджено у встановленому порядку із державним підприємством. Але згодом підприємство "Схід-Захід" в односторонньому порядку своїм листом відмовилося від виконання умов договору, частково відшкодувавши витрати НВО. Об'єднання звернулося ло суду із позовом про стягнення із замовника решти суми боргу.

Питання:

1. Чи допускається законодавством одностороння відмова від виконання договірних зобов'язань? Якщо допускається — то в яких випадках?

2. Яким чином оформляється розірвання договору? Як відбувається розірвання договору в судовому порядку?

3. Яке рішення має прийняти сул'¹

Задача № 2. За договором підряду, що був укладений наприкінці 1999 р. між товариством з обмеженою відповідальністю і підрядною організацією, остання зобов'язувалася зробити ремонт у офісі ТОВ. Оплату передбачалося провести після закінчення робіт. Підрядчик свої зобов'язання викопав вчасно, а замовник (ТОВ) з незалежної вії нього причини зміг розрахуватися тільки через тиждень після настання строку оплати. Незважаючи на те. шо договором передбачалася неустойка за прострочку оплати, директори ТОВ і підрядної організації домовилися про оплату тільки основної суми боргу без пені.

Через 8 місяців за результатами перевірки діяльності підрядної організації податкова інспекція застосувала до неї фінансові санкції, а керівництво притягла до адміністративної відповідальності за заниження об'єкта оподаткування, посилаючись на те, що при сплаті податку на прибуток не було враховано суму несплаченої пені.

Питання:

1. Чи є стягнення нені за укладеним договором обов'язком кредитора?

2. Яким чином повинно оформлятися рішення керівників суб'єктів господарювання, які дійшли згоди про нестягнений пені?

3. Чи правомірні дії податкової інспекції? Яке рішення має прийняти господарський суд у разі звернення до нього підрядної організації?

Задача № 3. Між приватним підприємством "Бриг" та товариством з обмеженою відповідальністю "Норд" було укладено договір підряду, за яким ТОВ "Норд" зобов'язувалося виконати ремонтні роботи в приміщенні, що належало ПП. При прийманні підприємством роботи з'ясувалося, що товариство викопало ремонт із порушенням технології (нерівно покладений кахель, вологий паркет і т. ін.). Незважаючи на це, товариство відмовилося від належного виконання робіт без додаткової оплати. Через місяць після прийняття робіт ПП надіслало претензію ТОВ. у якій наполягало на завершенні ремонтних робіт своїм коштом, але у зв'язку із тим, що претензія не мала дати і номера, а також була підписана не керівником ПП, ТОВ "Норд" вимовилося її розглядати. Через 8 місяців приватне підприємство "Бриг" надіслало повторну претензію, ідо містила всі необхідні реквізити, на яку ТОВ "Норд" не відповіло. Підприємство звернулося до господарського суду.

Питання:

1. Які наслідки настають для сторони за договором у разі недотримання нею порядку пред'явлення претензії?

2. Протягом якого строку замовник мак право на пред'явлення позову про виявлені недоліки в роботі, виконаній за договором підряду?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 4. Дочірнє підприємство "Бурда-Україна", створене і зареєстроване як підприємство зі 100% іноземним капіталом, здійснювало на території України випуск журналів "Отдохни", "Бурда", "Лиза" та ін. Податок на додану вартість воно не сплачувало, застосовуючи підпункт 5.1.2 п. 5.1 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким звільняються від оподаткування операції з пролажу (передплати) і доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва. Головний відділ податкової міліції районної податкової інспекції, здійснюючи перевірку діяльності підприємства, прийняв рішення про дона рахування податку на додану вартість у сумі 119 тис. 27 гри., а також про нарахування пені і застосування фінансових санкцій. В обгрунтування своїх дій податківці зазначали, що оскільки вся поліграфічна частина виробничого процесу здійснювалася за кордоном, виробництво журналів уже не можна вважати вітчизняним. Не погодившись із таким рішенням, підприємство подало позов до господарського суду про визнання рішення недійсним.

Питання:

1. Чи можна видання, які друкуються за кордоном, відносити до зарубіжних? За якими ознаками відрізняються вітчизняні і невітчизняні товари?

2. Що таке видавнича справа? Які її істотні ознаки?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" та підприємство (підрядчик) уклали договір, за яким підприємство взяло на себе зобов'язання виконати ремонтні роботи згідно з затвердженим проектом і кошторисом. Розробка проектно-кошториспої документації покладалася на підрядчика. Проте на порушення договору проектно-кошторисна документація не була розроблена.

Податкова інспекція подала позов до суду з вимогою про визнання договору недійсним як такого, шо суперечить вимогам закону, інтересам держави і суспільства. Товариство проти позову заперечувало, мотивуючи це тим, що акт приймання-передач і виконаних робіт, що був складений представниками сторін, містить перелік робіт та їх вартість.

Питання:

1. Що є істотними умовами договору підряду? Чи є кошторис істотною умовою договору? Чи завжди він складається?

2. Яке юридичне значення має акт приймання-передачі виконаних робіт, у в яких випадках він складається?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 6. Між підприємством "Жовті сторінки України" та комерційною фірмою "Оксі" було укладено договір, за яким підприємство '"Жовті сторінки України" зобов'язувалося виготовити і розмістити у довіднику з ідентичною назвою рекламну інформацію фірми "Оксі". Остання, в свою чергу, зобов'язувалася оплатити ці роботи у 14-тиденний строк з моменту підписання договору. Вартість робіт встановлювалася в умовних одиницях (розрахунок 1 у.о. = 1 долар США) у перерахунку н гривні за курсом НБУ на момент оплати. Оскільки фірма протягом 6-ти місяців не оплатила виконані роботи, підприємство вирішило звернуїися до суду із позовом про стягнення суми заборгованості. Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачем не було надано йому акта виконаних робіт.

Питання:

1. Чи правомірно встановлювати суму оплати за договором в умовних одиницях, прирівнюючи їх до долара США чи іншої іноземної валюти?

2. Чи є обов'язковим складання акта виконаних робіт?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 7. За договором, укладеним між спільним підприємством "Теза" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аналітика", СП зобов'язувалося надавати ТОВ послуги стільникового зв'язку. ТОВ, у свою чергу, зобов'язувалося оплачувати надані послуги в 15-тиденний сірок з моменту виписки рахунків. Спільне підприємство впродовж трьох місяців надавало відповідні послуги, але жодного рахунку ТОВ не оплатило. СП звернулося до суду.

Питання:

1. Яка правова природа договору, що йот було укладено між СП та ТОВ? Якими нормами законодавства врегульовано цей правовий інститут?

2. Чи мали право сторони встановлювати в договорі умову, за якою ТОВ повинно сплатити вартість наданих послуг у 15-тиденний строк з моменту виписки рахунків?

3. Яке рішення мас прийняти суд?

Задача № 8. Між товариством з обмеженою відповідальністю "Либідь" та юридичною фірмою "Схід" було укладено договір, за яким фірма зобов'язувалася здійснювати комплексне юридичне обслуговування товариства. За свої послуги фірма щомісячно передоплатою отримувала фіксовану суму, а також відсоток від виїраних судових справ. Одного дня фірма отримала лист від товариства, в якому останнє повідомляло про відкликання договору і укладення нового з іншою юридичною компанією. Юридична фірма звернулася до суду.

Питання:

1. Яка природа договору на комплексне юридичне обслуговування?

2. Чи передбачений цивільним законодавством інститут відкликання договору? Як вирішуються спори про примусове розірвання доіовору?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 9. За договором, укладеним між торговельним підприємством та Півленно-Західною залізницею, остання здійснювала перевезення вантажів з м. Києва до м. Ужгорода. Піл час одного з перевезень сталося зіткнення вантажних потягів, що спричинило втрату вантажу торговельного підприємства. Через З місяці торговельне підприємство надіслало залізниці претензію, в якій вимагало відшкодування вартості втраченого вантажу, суми штрафу та плати, що її здійснило підприємство за перевезення вантажу. У встановлений термін залізниця надіслала заявникові відзив. у якому погоджувалася відшкодувати тільки суму втраченого вантажу. Підприємство звернулося до господарського суду.

Питання:

1. Який обсяг відповідальності, що його несе залізниця, передбачений за втрату вантажу?

2. Протягом якого терміну можуть заявлятися претензії і подаватися позови до залізниці?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 10. Фабрикою відповідно ло договору перевезення був виправлений вантаж — трикотажні вироби. Перевезення здійснювалося в прямому змішаному залізнично-автомобільному сполученні. До станції Козятин вантаж перевозився залізницею піл пломбами відправника вантажу. При перевантаженні на автомобільний транспорт на станції Козятин автоколона зажадала укладення з нею самостійного договору, оскільки була встановлена нестача вантажу проти ваги, зазначеної в перевізних документах. Представники залізниці заявили, що не уповноважені укладати такий договір, оскільки залізниця виступає як перевізник. Що ж стосується нестачі, то з цього приводу, як вважали представники залізниці, варто скласіи комерційний акт. Автоколона запропонувала викликати представника відправника вантажу й укласти з ним договір перевезення вантажу автомобільним транспортом. Однак останній відмовився з'явитися, зазначивши, що договір перевезення укладений із залізницею.

Питання:

1. Вкажіть, які особливості укладання договорів перевезення в прямому змішаному сполученні.

2. Які підстави дають можливість твердити про існування зобов'язань між залізницею та автоколоною?

3. Чи правомірні вимоги автоколони за зазначених обставин?

4. За яких умов і хто з перевізників буде нести відповідальність за втрату вантажу, до кого слід пред'явити позов?

Задача № 11. Обласне транспортно-експедиційне агентство уклало договір з архітектурним управлінням області на виконання допоміжних операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів: оформлення накладних на вантажі, що відправляються, оформлення одержання вантажу, шо прибув, проведення розрахунків з залізницею за перевезення, доставка вантажів на станцію відправлення і зі станції призначення. У березні 2000 р. на товарну станцію прибули вагони з вантажами для управління. Залізниця повідомила про це вантажоодержувача і зажадала негайно вивантажити вагони і вивезти вантаж зі станції, щоб звільнити під"їзні колії для вантажів, що прибувають на станцію для інших вантажоодержувачів. Архітектурне управління відмовилося вивозити вантажі, зазначивши, що за договором на транспортно-експедиційне обслуговування це повинно зробити транспортне агентство. Останнє виконало розвантаження і вивезло вантажі, але з порушенням встановлених термінів.

Питання:

1. Дайте загальну характеристику договору транспортної експедиції.

2. Які права та обов'язки сторін за договором транспортної експедиції?

3. Чи можливе притягнення до відповідальності транспортного агентства та на якій підставі?

Задача № 12. 20 червня завод "Маяк" звернувся до суду із позовом до управління Південної залізниці про стягнення штрафу за невиконання прийнятих заявок на перевезення вантажів у лютому—березні і відшкодування збитків, завданих у вигляді сплаченої заводом неустойки за прострочення постачання продукції через неподання залізницею вагонів.

Управління залізниці висунуло такі заперечення за позовом:

1) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень — позивачем порушений претензійний порядок. Розрахунок за належними сумами штрафу був повідомлений позивачу: за лютий — 6 березня, а за березень — 12 квітня. Претензія позивачем була заявлена тільки 20 травня, тобто з пропуском установленого терміну, у зв'язку з чим вона була повернута позивачу без розгляду:

2) стягнення інших сум не передбачене законодавством, тому що вони становлять собою вимоги про відшкодування збитків, завданих позивачу за іншими зобов'язаннями.

Завод наполягав на задоволенні своїх вимог, заявляючи, що чинне законодавство не встановлює терміну для пред'явлення претензії, а завдані збитки с наслідком невиконання залізницею прийнятих заявок на перевезення вантажів.

Питання:

1. Визначіть правову природу цього виду договору.

2. Який порядок пред'явлення претензій у ситуації, що розглядається? Які строки позовної давності застосовують у цьому разі, з якого часу починається перебіг зазначеного строку?

3. Які особливості притягнення перевізника ло цивільно-правової відповідальності? За яких умов це можливо?

Задача № 13. Між акціонерним комерційним банком "Адоніс"' і науково-внробничим підприємством "Баришівка" було укладено кредитний договір. Відповідальність позичальника за неповернення кредиту було застраховано шляхом укладення договору страхування між ним і Національною акціонерною страховою компанією "Оранта". НВП "Баришівка" кредит не повернуло, і АКБ звернувся із вимогою до НАСК «Оранта" про відшкодування суми боргу.

Але правління страховика претензію не визнало, зазначивши у відзиві, що за договором страхування НВП "Баришівка" зобов'язувалось перерахувати страхові платежі в два етапи. Фактично ж на рахунок "Оранти" від НВП надійшла лише частина першого платежу. Отже, страховик вважав, що відносини страхування не склалися. Банк не погодився і звернувся до господарського суду із позовом до НАСК "Оранта".

Питання:

1. З якого моменту набирає чинності договір страхування?

2. Яким чином можна перевірити сплату позичальником страхових платежів? Як банк може упевнишся, що договір страхування набрав сили?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 14. Відкрите акціонерне товариство "Лубнимедторг" звернулося до акціонерного комерційною банку "Трансавтобанк" з проханням про видачу значного кредиту строком на 5 років. Банк погодився видати кредит, але у проекті договору, що його було надіслано позичальнику, запропонував включити до нього умови про заборону позичальникові протягом усього строку дії кредитного договору продавати ти передавати в оренду основні засоби товариства, укладати договори поруки та гарантії, а також передавати у позику грошові кошти товариству без згоди банку. Товариство не погоджу вал ось на такі умови, вважаючи, що вони обмежують його правосуб'ектність, а отже, є недійсними. Проте директор товариства підписав договір і разом із протоколом розбіжностей передав банку. Банк вирішив звернутися до господарського сулу.

Питання:

1. У якому порядку вирішуються переддоговірні спори між сторонами?

2. Чи правомірно включати иищенаведепе положення в договір? Чи буде воно недійсним у разі його включення?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 15. Котюк звернувся до банку з метою отриманий кредит і отримав його під заставу будинку і земельної ділянки, що до нього прилягала і належала Котюку на праві приватної власності. Між сторонами було укладено два договори — кредитний та договір застави.

Через певний час банк запропонував замінити договір застави договором купівлі-продажу зазначених об'єктів. Банк посилався на те. що у разі застави законодавством передбачається реєстрація заставленого майна, а у разі неповернення Котюком кредиту слід чекати на рішення суду для звернення стягнення на заставлене майно, що суттєво ускладнюс сам процес. Підписання договору купівлі-продажу більшою мірою задовольнятиме банк, а інтереси Котюка будуть гарантуватись умовою, що буде закріплена в договорі, за якою банк бере на себе зобов'язання здійснити зворотній продаж будинку, якщо Котюк своєчасно виконає свої зобов'язання перед банком.

Питання:

1. Які способи забезпечення виконання зобов'язань передбачені законодавством?

2. Які угоди згідно з чинним законодавством належать до мнимих та удаваних?

3. Чи відповідає законодавству запропонований спосіб забезпечення виконання кредитної угоди? Що можна поралити Котюку в ситуації, що склалася?

Задача № 16. За кредитною угодою позичальник зобов'язувався сплатити 20% від суми несвоєчасно повернутої позички за кожний день прострочки. Повернувши 75% боргу, позичальник припустився тримісячної прострочки у поверненні залишкової частини боргу. У зв'язку із ним кредитор пред'явив позов .ю суду з вимогою стягнення решти суми боргу та передбаченої договором неустойки.

Боржник, не заперечуючи проти висунутих вимог щодо основної суми боргу, просив суд звільнити його від сплати неустойки, аргументуючи цс тим, що розмір вимог, які пред'явив банк, у 15 разів перевищує суму задишку боргу, і шо основна частина позички повернута у визначений сторонами термін. Боржник також посилався па виникнення у нього фінансових труднощів, пов"язаних із зменшенням кількості замовлень на його продукцію.

Питання:

1. Як визначає законодавство кредитну угоду? Які є види кредитів?

2. Чи може суд зменшувати суму неустойки, яка встановлена кредитним договором?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 17. Між закритим акціонерним товариством "Корпус" та акціонерним комерційним банком "Фінансовий кредит" було укладено кредитний договір, за яким АКБ надав ЗАТ кредит на суму 50 тис. грн. Окремо було укладено строкове зобов'язання, в якому передбачалося право кредитора самостійно (у безспірному порядку) списувати з рахунка позичальника суму кредиту та відсотків за користування ним при настанні строку платежу. ЗАТ в обумовлений строк кредит і відсотки за ним не повернуло, і АКБ за меморіальним ордером списав кошти з рахунку позичальника. Товариство звернулося до суду із позовом про визнання меморіального ордера таким, що не підлягає виконанню.

Питання:

1. Чи передбачена законодавством можливість встановлення в договорі безспірного порядку списання грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках?

2. Яка правова природа строкового зобов'яіання, укладеного між сторонами? Чи може таке зобов'язання вважатися розпорядженням (дорученням) власника коштів на їх списання?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 18. Підприємство-постачальник надало партію товару на умовах товарного кредиту. Договором передбачалося, що в разі, якщо покупець не розрахується до кшия поточного року, постачальник нараховуватиме підвищені відсотки. До кінця року обумовлена сума перерахована не була, але покупець відмовився сплачувати відповідні відсотки, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

Питання:

1. Дайте визначення понять "кредит" і "товарний кредит".

2. Чи можна включати її договір умови про сплату підвищених відсотків у разі неналежного виконання зобов'язання? Чи є обмеження розміру таких відсотків?

3. Вирішіть ситуацію.

Задача № 19. Між споживчим товариством і банком "Ажіо" було укладено договір па розрахунково-касове обслуговування. За цим договором товариство передавало до банку платіжні доручення на перерахування грошових сум, але списання з поточного рахунку проводились із затримкою, на адресу одержувачів платежів списані суми вчасно не перераховувались. На листи та претензії, що пред'являлися, банк не реагував. Товариство звернулося до суду із вимогами про стягнення передбаченої договором пені. Банк, у свою чергу, посилаючись на ст. 205 Цивільного кодексу УРСР, вимагав, шоб суд зменшив суму неустойки.

Питання:

1. Яка природа договору на розрахунково-каеове обслуговування? Чи є цей договір грошовим зобов'язанням?

2. Який максимальний розмір неустойки за затримку зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта?

3. Яке рішення має прийнятії суд? Чи заслуговують на увагу доводи банку?

Задача № 20. Між відкритим акціонерним товариством "Дорога" та приватним підприємством "Стиль" було укладено договір доручення, за яким повірений (ПП) зобов'язувався розробити та здійснити комплекс організаційних заходів, які б забезпечили отримання кредиту довірителем (ВАТ) у розмірах, що відповідають його потребам. Повірений викопав договір, але не у повному обсязі, оскільки ВАТ було надано кредит на меншу суму, ніж та, шо була зазначена в договорі доручення. На пропозицію ВАТ про дострокове розірвання договору ПП відповіді не надало і умови договору доручення недовиконало. ВАТ звернулося до суду із позовом про розірвання договору.

Питання:

1. Що могло входити до комплексу організаційних заходів, що розроблялися ПП і забезпечили б отримання кредиту ВАТ?

2. Чи є правомірним укладання подібних договорів?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 21. Між закритим акціонерним товариством "Ясен" та приватним підприємством "Медаліст" було укладено договір, за яким підприємство "Медаліст" здійснювало пошук партнерів для реалізації продукції товариства і від свого імені укладало з ними (партнерами) договори на її поставку. Але коли відповідного партнера було знайдено, а договір укладено, виявилося, що продукція, яку виробило товариство "Ясен", є неякісною. Проте партнер погодився прийняти неякісну продукцію зі знижкою її вартості на 50% Після відвантажений продукції підприємство повідомило товариство про зниження ціни внаслідок бракованості продукції. Товариство ж наполягало на поверненні йому вартості продукції, яку було передбачено первісний договором між ним і підприємством.

Питання:

1. Чим відрізняється інститути доручення і комісії, комісії і консигнації? Який договір було укладено між товариством і підприємством?

2. Чи мало право підприємство без погодження із товариством знижувати ціну па його продукцію?

3. Яке рішення має прийняти суд у разі звернення до нього товариства?

Задача № 22. Між двома приватними підприємствами було укладено договір оренди сховища для зберігання у ньому цукру (у мішках) та борошна (у паперових пакетах) строком на 6 місяців. За договором орендодавець зобов'язувався створити належні умови для зберігання товару, а також забезпечити охорону сховища.

По закінченні строку договору представники орендаря і орендодавця прибули до сховища. Відкривши його, вони з'ясували, що внаслідок тривалих злив стіни і дах сховища протекли, через що товар повністю втратив якість і товарний вигляд. Орендодавець запропонував орендареві відшкодувати вартість товару, що була записана у договорі оренди. Орендар наполягав на відшкодуванні вартості товару з урахуванням підвищення за період зберігання курсу долара США у 2 рази.

Питання.

1. Ознаки яких зобов'язань присутні у договорі оренди сховища?

2. Чи обумовлене нормативними актами використання курсу долара (індексу інфляції) як порівняльної величини для розрахунку суми збитків?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд у разі звернення до нього орендаря?

Задача № 23. Між юридичною компанією та товариством був укладений договір, за яким юридична компанія зобов'язувалася за дорученням товариства представляти інтереси останнього в господарському суді у спорі за позовом до державної податкової інспекції.

Договором було передбачено умови оплати наданих послуг, згідно з якими для виконання зазначених зобов'язань товариство мало сплатити виконавцеві аванс, а у разі, якщо спір буде вирішено на користь товариства, воно зобов'язува.юся сплатити виконавцеві винагороду в розмірі 15% від виграної суми з вирахуванням авансу. Винагорода підлягала сплаті протягом трьох днів, починаючи з дня підписання акіа про прийняття викопаного доручення.

Із боку юридичної компанії зобов'язання за договором були викопані, про що товариству було надіслано листа і акт про надання юридичних послуг, але відповіді на лист товаристиом не було надано, акт — не підписано та винагороду у повному обсязі — не перераховано. У зв'язку з цим юридична компанія звернулася до суду із позовом до товариства про сплату обумовленої суми боргу. Товариство проти позову заперечувало, посилаючись на те, шо контрагент, на порушення вимог законодаиства та договору, виконав зобов'язання не особисто.

Питання:

1. Яка природа договору, шо був укладений між товариством та юридичною компанією? Які умови виплати винагороди за подібними договорами передбачені законодавством?

2. Чи має значення у ситуації, що розглядається, особисте виконання договірного зобов'язання? Яким чином можна довести факт особистого виконання юридичною компанією зобов'язань за договором?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Перелік рекомендованої літератури, нормативно-правових джерел та судової практики

1. Конституція Украй і «//Відомості Исрховної Ради України — 1996. — № ЗО. - Ст. 141.

2. Господарський процесуальний кодекс України/Кодекси України. — К., 1998. - Кн. 1.

3. Цивільний кодекс Української РСР/Кодекси України. - К., 1998. — Юі. 2.

4. Повітряний кодекс України/Кодекси України. — К... 1998. — Кп. 2.

5. Кодекс торговельного мореплавства України/Кодекси України. — К.. 1998. - Кн. 2.

6. Закон України від 3 грудня 1990 р. № 507-ХП ''Про ціни і ціноутворення "//Відомості Верховної Ради України. — 1990. — № 52. — Ст. 650.

7. Закон України від 4 груднії 1990 р. № 509-ХІІ ''Про державну податкову службу в Україні" (в редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХП)//Біломосгі Верховної Ради України. — 1994. - № 15. -

Сі. 84.

8. Закон України віл 7 лютого 1991 р. № 698-ХП "Про підприємництво "//відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14. - Ст. 165.

9. Закон України піл 27 березня 1991 р № 887-Х11 "'Про підприємства в Україні "//В ідо моє ті Верховної Ради України. — 1991. — Ка 24. — Ст. 272._;

10. Закон України віл 25 червня 1991 р. № 1251-12 "Про систему оподаткування" (в редакції Закону від 15 лютого 1997 р. № 77/97-ВР|//Віло-мості Верховної Ради України. — 1997. — № 16. — Ст. 119.

11. Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХП "Про господарські товариства''//Відомості Верховної Ради України. — 1991- — № 49. — Ст. 6К2.

12. Закон України від 10 квітня 1992 р. № 2269-ХП "Про оренду державного та комунального манна" (п редакції Закону віл 14 березня 1995 р. № 98/95-ВР)//(іідомоси Верховної Ради України. — 1995. - № 15. -Ст. 99.

13. Закон України від 14 тратиш 1992 р. Лг 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в рс-дакнії Закону від ЗО червня 1999 р. № 784-ХІУі//Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 42-43. — Ст. 378.

14. Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХІ) "Про заставу''//Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 47. — Ст. 642.

15. Закон України від 16 листопада 1992 р. № 2782-ХІІ "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні "//Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 1. - Ст. 1.

[6. Закон України віл 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону віл 22 травня 1997 р. № 283/97-ВI^і)//Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 27. -Ст. 181.

17. України від 15 вересня 1995 р. № 327/95-ВР "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р. N5 2761-ІІІ)//Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 6. - Ст. 40.

18. Закон України від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР "Про страхуванні!" (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р. № 2745-ПІ|//Бідомосгі Верховної Ради України. - 2002. - № 7. - Ст. 50.

19. Закон України від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР "Про залізничний ірлиспорт"//Вшомосіі Верховної Ради України- — 1996. — № 40. — Ст. 183.

20. Закон України від 22 листопада 1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвосчаспс виконання грошових зо-бов'яіаін.'7/Вшомості Верховної Ради України. — 1997. — ]\а 5. — Ст. 28.

21. Закон України від 3 квітня 1997 р. № 168/97-БР "Про податок на додану вартість '"//Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 21 — Ст.'і56.

22. Закон України від 5 червня 1997 р. № 318/97-ВР "Про видавничу справу"//ВіЛомості Верховної Ради України. — 1997. — № 32. — Ст. 206.

23. Закон України від 6 квітня 2000 р. № 1641-III "Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракт)') про виконання робіт на будівництві об'сктів"//Відомості Верховної Ради України - 2000. - № 27. - Ст 212.

24. Закон України від 20 квітня 2000 р № 1699-Ш "Про планування і забудову територій"//Відомості Верховної Ради України. — 2000 — № 31. - Ст. 250.

25. Закон України віл 5 квітня 2001 р. № 2344-Ш "Про автомобільний транс порт"// Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 22. — Ст. 105.

26. Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2374-Ш "Про обіг векселів в Україні "//Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 24. — Ст. 128.

27. Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, іатв. постановою Ради'Міністрів СРСР від 15 жовтня 195? р. .V» 1801. — М., 1956.

28. Статут автомобільного транспорту Української РСР. затв. постановою Ради" Міністрів Української РСР'від 27 червня 1969 р. № 40[//Юридичний вісник України. — І999. — Хї 51.

29. Правила про доктори підряду на капітальне будівництво, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 26 грудня 1986 р. № 1550.

30. Порядок віднесення операції! реііщенііа у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, затв. посіановою Кабінеіу Міністрів України від 30 березня 2002 р. Кї 445//Офіційний вісник України. — 2002. — № 14. — С. 209.