Тема 14. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності

14.1. Загальні положення про зовнішньоекономічну діяльність \ сфері підприємництва.

14.2. Зовнішньоекономічні договори (контракти).

14.3. Валютне регулювання і валютний контроль.

14.4. Особливості вирішення зовнішньоекономічних спорів.

Методичні рекомендації

14.1. Базовим правовим джерелом, що регулює на сьогодні порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності, є Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Саме у ньому містяться визначення, види та принципи зовнішньоекономічної діяльності, а також визначаються особи, які можуть бути суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Особливу увагу бажано звернути на докладне засвоєння принципів зовнішньоекономічної діяльності з метою повернення до них при більш детальному розгляді відповідних питань цієї теми.

Розглядаючи суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, слід звернути увагу, що ними можуть бути, зокрема, фізичні особи. Тут можна зробити прив'язку до одного із принципів підприємницької діяльності (самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності), вказавши, що фізичні особи теж мають право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності з моменту реєстрації їх як суб'єктів підприємницької діяльності.

Далі доцільно зупинитися на тому, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності вже не підлягають спеціальній реєстрації як учасники зовнішньоекономічної діяльності у Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України. Можна винести на обговорення питання про те, чи підлягають вищезазначеній спеціальній реєстрації представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, розглянувши тим самим своєрідну колізію положень ч. 18 ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та п. 22.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Об'єкти зовнішньоекономічної діяльності фактично визначено у ст. 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Слід також звернути увагу на те, що наведений перелік не є вичерпним, проте у випадках, передбачених законодавством, може бути обмежений.

Звідси можна зробити логічний перехід до ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій (ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"). Після визначення видів ліцензій і квот, а також умов, за яких вони запроваджуються, варто зупинитися на суб'єкті встановлення режиму ліцензування і експорту та імпорту (згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" відповідне рішення приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України; на практиці — Кабінетом Міністрів України (див., паприклад: постанову Кабінету Міністрів України "Про переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню у 2002 "Піся цього можна розглянути заборону окремих видів експорту та імпорту.

14.2. Визначення зовнішньоекономічного договору (контракту) міститься у ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Згідно зі ст. 6 цього Закону суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, мають бути здатними до укладання договору відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору. Це, зокрема, означає, що на зовнішньоекопомічний договір поширюються положення Цивільного кодексу УРСР та інших актів законодавства, що встановлюють загальні вимоги до зобов'язань, в тому числі — і до їх виникнення, з урахуванням, звичайно, специфіки зовнішньоекономічної діяльності. Ця специфіка може встановлюватися не тільки законодавством України, а й міжнародними договорами та нормативними актами (класичний приклад — Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.). Доцільно також звернути увагу на те, що згідно з Конституцією України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Вимоги щодо умов, які мають бути передбачені у зовнішньоекономічному договорі та, власне, умови із відповідними поясненнями, містяться у Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Цей же документ дає перелік нормативних актів України, що регулюють питання форми, порядку укладання виконання зовнішньоторговельних договорів. На обговорення можна винести питання про те, чи є вимоги вищенаведсного Положення, зважаючи на його п. 1, обов'язковими для сторін договору. На нашу думку, умови цього акта мають рекомендаційний характер, адже згідно зі ст. 6 Закону України "Про зовнішньоековмічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України визначено типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які мають рекомендаційний характер.

Розглядаючи порядок підписання відповідного договору, слід зупинитися на тому, що для його укладення достатньо єдиного підпису директора або іншої особи, якій надано право виступати від імені підприємства. Необхідності другого підпису особи, що спеціально уповноважена на підписання договору, вже не передбачено (з 16 листопада 1999 р- — дня набрання чинності Законом «Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекнономічну діяльність").

Обов'язково слід розглянути право, що застосовується до зовнішньоекономічного договору (ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність'").

Після визначення загальних положень щодо зовнішньоекономічних договорів (контрактів), радимо зупинитися на більш докладному розгляді деяких видів договорів.

Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів, права та обов'язки сторін, а також юридичні засоби захисту їх інтересів врегульовано Конвенцією ООН яро договори міжнародної купі плі- продажу товарів 1980 р. При підготовці нього питання радимо скористатися підручниками "Міжнародне приватне право" (автор — Г.С. Фединяк) та "Коммерческое право" за редакцією В.Ф. Попопдопуло та В.Ф. Яковлевої.

Паралельно бажано розглянути офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "ІНКОТЕРМС", що з огляду на вимоги Указу Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" підлягають обов'язковому застосуванню при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари. Характеристика окремих правил наведена, власне, у тексті "ІНКОТЕРМС". При цьому слід мати на увазі, що з 1 січня 2000 р. набрала чинності нова редакція правил "ІНКОТЕРМС", яка застосовується з 21 квітня 2002 р. (через 10 днів після опублікування в газеті "Урядовий кур'єр").

Бажано також розглянути бартерні договори. Окрім загальних положень Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", бартерні операції регулюються Законом України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності". Оскільки загальне визначення бартеру вже розглядалося, зокрема у темі "Договори про передачу майна у власність", тут доцільно зупинитися на особливостях цього правового інституту (істотні умови бартерного договору, строки проведення бартерних операцій, відповідальність за їх порушення тощо).

Можна також розглянути обмеження на здійснення бартерних операцій, що передбачені, відповідно, п. 4 ст. 1 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" та постановою Кабінету Міністрів України "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічній діяльності", подискутувавши з приводу правомірності встановлення таких обмежень з огляду на вищенаведені принципи зовнішньоекономічної діяльності (право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, крім випадків, передбачених Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність"; заборона застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України, тощо).

14.3. Основи валютного регулювання і валютного контролю закладено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в тексті якого, зокрема, міститься власне визначення валюти (валюти України та іноземної валюти).

Розглядаючи це питання, слід чітко розмежувати поняття "резидент" і "нерезидент". При визначенні понять "резидент", "нерезидент" стосовно юридичних осіб, їх філій і представництв: рекомендуємо звернути увагу на те, що представництва нерезидентів на території України є резидентами України, а отже, до них у повній мірі застосовується правовий режим щодо резидентів України.

При визначенні понять "резидент", ''нерезидент" стосовно фізичних осіб (у тому числі — суб'єктів підприємницької діяльності), рекомендуємо зупинитися на колізії законодавства у визначенні ознаки постійності проживання (згідно із Законом України ' "Про зовнішньоекономічну діяльність" постійним вважається проживання не менше одного року; згідно із Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" постійним вважається проживання не менше 183 днів у календарному році). На нашу думку, в цій ситуації слід керуватися загальними положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", оскільки відповідне визначення ознаки постійності проживання, що його наведено у Декреті Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян'', застосовується для цілей оподаткування прибутковим податком.

Також слід зупинитися на операціях з валютними цінностями (роділ II Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). При цьому особливу увагу доцільно звернути на операції, що потребують ліцензії Національного банку України. Щодо порядку організації розрахунків у іноземній валюті слід зазначити: у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта; здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Контроль за своєчасністю надходження виручки в іноземній валюті за експортними котітрактами є своєрідною формою валютного контролю, що регулюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Тому радимо його розглядати саме в межах нього питання.

Зокрема, на обговорення можна винести питання про правову природу пені, що стягується у разі порушення строків зарахування виручки на валютні рахунки резидента, роблячи тим самим прив'язку до можливості застосування строків позовної давності за спорами про її стягнення. При цьому доцільно звернутися до листа Вищого арбітражного суду України від 7 лютого 2000 р. № 01-8/48 Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів" (також див.: Кожухов А. Кто не успел — пеняй на себя //Юридичсская практика. — 2000. — № 8).

Після цього логічно розглянути випадки зупинення термінів, що відводяться законодавством для зарахування виручки на рахунки експортери за експортними контрактами та на иідстрочку поставки товару за імпортними контрактами (ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (див . також Лапенко Т., Мосійчук С. Повернений виручки в іноземній валюті за експортовані товари//Вісник податкової служби України. - 2000. - № 13).

Доцільно зупинитися на можливості віднесення операцій до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, за якими законодавством передбачено отримання ліцензії Національного банку України на перевищення встановлених термінів (див.: Порядок віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення).

14.4. Під час розгляду питання про особливості вирішення зовнішньоекономічних спорів слід звернути увагу на відповідні положення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 р. № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій".

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності можуть розглядатись судовими, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо не прямо не суперечить чинному законодавству України або передбачено міждержавними угодами чи договорами України. При цьому за змістом ст. ст. 12—17. 41, 123 Господарського процесуального кодексу України для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу щодо розгляду справ, підвідомчих господарським судам. Зважаючи на відсутність інституту договірної підсудності, заінтересована сторона може звернутись до місцевого господарського суду лише у відповідності з вимогами про територіальну та виключну підсудність справ, що підлягають розгляду у першій інстанції.

Слід звернути увагу на те, що господарські суди не вправі приймати до свого провадження справи за позовами до відповідачів, місцезнаходження яких за межами України, крім випадків, коли місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України або іноземне підприємство чи організація мас на території України нерухоме майно, щодо якою виник спір, а також міжнп родними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У зв'язку із вищевикладеним слід закцентувати, що суб'єкти внішньоекономічної діяльності при укладанні контрактів (догорів), зробивши відповідне арбітражне застереження, можуть до-звитись про передачу спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу (третейського суду). Це застереження має чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном. Відповідну законодавчу базу складають Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж", Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України та Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України, які є додатками до означеного Закону (докладно про інститут міжнародного комерційного арбітражу див.: Цірат Г. Міжнародний комерційний арбітраж. — К., 2002).

Практичні завдання

Задача № 1. За договором, укладеним між українським і російським контрагентами, останній протягом певного терміну зобов'язувався поставити хімікати. Зобов'язання вчасно викопано не і українська сторона звернулася до суду із вимогами про стягнення передбаченої договором неустойки і відшкодування збитків, що виникли внаслідок зупинки виробництва. Заперечуючи проти назвних вимог, відповідач надав докази, що у зазначений період він неодноразово намагався відправити товар контрагенту, але рішенням уряду Російської Федерації було введено тимчасову заборону на експорт цього виду продукції. Також він підкреслив, що продукція у значеній договором кількості перебуває на складі виробника та її буде поставлено одразу після зняття заборони на експорт.

Питання:

1. Дайте загальну характеристику зовнішньоекономічного догору та його істотних умов.

2. Чи можна притягти до відповідальності російського контрагента, який не виконав договірного зобов'язання?

3. Вирішіть ситуацію.

Задача № 2. Спільне підприємство "Лісова пісня" звернулося з проханням до свого банку про придбання іноземної валюти для розрахунку з нерезидентом за поставлену сировину. Незважаючи те, що у відповідному договорі були всі істотні умови, працівник відмовився оформити продаж валюти під нього, посилаючись на те, що в договорі міститься не два, а один підпис уповноваженої особи СП. Питання:

1. Які істотні умови зовнішньоекономічного договору (контракту)? Які нормативні акти регулюють це питання?

2 Скільки підписів необхідно для оформлення зовнішньоекомічного договору (контракті) з боку юридичних осіб?

3. Яке рішення має прийняти суд у разі звернення до нього СП?

Задача № 3. 20 лютого 1999 р. між акціонерним товариством "Релторг" та компанією "Роспродукт" (нерезидент) було укладено договір поставки обладнання для виробництва пельменів на умовах оплати продукції в 90-дснний термін або повернення її в той же термін при неможливості реалізації. 2 березня 1999 р. обладнання було відвантажено па адресу замовника, а 17 травня останній повідомив постачальника (АТ) про неможливість реалізації обладнання. 3 червня постачальник направив замовникові письмову претензію із нагадуванням про можливість судового розгляду спору, якщо замовник не перерахує кошти постачальникові або не поверне обладнання у зв'язку із неможливістю його реалізації. 18 червня замовник направив постачальникові відповідь на претензію. у якій зазначав, що поверне товар 22 червня. Реально товар надійшов постачальнику 23 червня того ж року.

Податкова інспекція стягнула 15 тис. грн. фінансових санкцій з АТ за порушення вимог Закону України "Про порядок здійснений розрахунків в іноземній валюті". АТ "Релторг" звернулося до суду із позовом про скасування рішення податкового органу.

Питання:

1. З якого моменту починається перебіг процесуального 90-денного строку, передбаченого Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"?

2. За яких умов можливе зупинення термінів, передбачених вищезазначеним Законом?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 4. Між підприємством "Екрос" та нерезидентом були укладено договір поставки партії товару. В обумовлений законодавством 90-денний термін нерезидент не зміг розрахуватися з підприємством "Екрос", у зв'язку із чим податкова інспекція нарахувала останньому пеню. Підприємство звернулося до господарського суду із позовом про визнання недійсним рішення податкової інспекції, посилаючись на те, що його не може бути визнано винним у порушенні 90-денного терміну, оскільки нерезидент не зміг вчасно розрахуватися внаслідок кризи на валютному ринку Російської Федерації.

Питання:

1. Які умови притягнення до відповідальності резидента за порушення строку розрахунку за експортним контрактом?

2. Які правовідносини склалися між резидентом і нерезидентом та між резидентом та податковою інспекцією? Яке значення має вина у цих правовідносинах?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Логос" (Україна) та компанія "Cincinnati Corp." (США) здійснювалі: взаємні торговельні операції. 22 травня 1998 р. між ними було укладено договір, за яким українська сторона поставила до США 100 тис. тонн олії соняшникової на умовах відстрочки платежу. Зважаючи на скрутне фінансове становище американського партнера, який не міг упродовж 90 днів розрахуватися за поставлений товар, сторонами було вирішено при розрахунку суми контракту на поставку в Україну автомобілів "Сhrysler", торгівлею якими займалася компанія " Cincinnati Corp.", врахувати заборгованість за контрактом на поставку олії, тим самим проводячи залік взаємної заборгованості. Питання:

1. Який порядок проведення заліку взаємних вимог? Чи допускається взаіємозалік у зовнішньоекономічній діяльності?

2. Яка природа взаємовідносин, що склалисн між сторонами у ситуації, котра розглядається?

3. Чи є взаємозалік заборгованості підставою для ненарахування санкцій за прострочку 90-дснного терміну, що встановлений Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"?

Задача № 6. На початку 1998 р. підприємство "Ринг" уклало із зарубіжним контрагентом договір, за яким здійснило йому поставку товарів. Нерезидент розрахувався за товар, але із порушенням 90-денного строку, що встановлений Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Остаточний розрахунок було здійснено лише у квітні 1999 р. У листопаді 1999 р. податкова інспекція провела перевірку дотримання підприємством "Ринг" валютного законодавства. За результатами перевірки було складено акт і прийнято рішення про накладення на підприємство штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне надходження валютної виручки. Підприємство "Ринг" оскаржило вішення господарського суду, посилаючись на те, шо податковою інспекцією було порушено скорочений строк позовної давності для стягнення пені — шість місяців (ст. 72 Цивільного кодексу УРСР).

Питання:

1. Які відносини не регулюються положеннями Цивільного кодексу УРСР?

2. Яка природа правовідносин, шо склалися між підприємством "Ринг" та податковою інспекцією з приводу стягнення пені? Чи є вони податковими, бюджетними або заснованими на адміністративному підпорядкуванні?

3. Який порядок повідомлення податкового органу про затримку розрахунків за зовнішньоекономічними договорами?

4. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 7. У травні 1998 р. науково-дослідний інститут (продавець) уклав із фірмою-нерезидентом (покупцем) контракт на поставку зубофрезерного станка. Обумовлена ціна товару становила 20 тис. доларів США, і за цією ціною товар було відправлено за кордон. Коли покупець отримав товар, виявилося, що якість станка не відповідає умовам договору. Зважаючи на це. сторони домовилися про зменшення його вартості з 20 до 10 тис. доларів США. Про що ними було складено 2 акта, підписано додаткову угоду до Контракту. Нерезидент вчасно перерахував продавцеві кошти відповідно до нової ціни станка.

У квітні 1999 р. податкова інспекцій, здійснюючи переиірк; інституту, виявила факт ненадходженіїя в Україну валютної вируч ки у розмірі 10 тис. доларів США (різниця між первісною і остаточною вартістю зубофрезерного станка) і застосувала до продавця фінансові санкції, обумовлені ст. 4 Закону України '"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Інститут не погодився із цим і подав позов до господарського суду про визнання недійсним рішення податкової інспекції.

Питання

1. У якому разі податкова інспекцій має право притягти експортера до відповідальності за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті? У якому разі пеня не сплачується?

2. Який документ, що оформлявся сторонами, закріплював ціну товару і мав характер правовстановлюючого?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 8. Спільне підприємство—резидент України уклало з нерезидентом бартерний договір. Свої зобов'язання перед нерезидентом воно виконало вчасно та в повному обсязі, проте нерезидент зі своєї вини не виконав зобов'язання в частині своєчасної поставки товарів в Україну, порушивши тим самим передбачені законодавством України строки проведення таких операцій. Керуючись арбітражним застереженням, що містилося у договорі, СП звернулося для вирішення спору до третейського суду. Незважаючи на це, податкова інспекція нарахувала СП пеню за порушення ним передбачених законодавством строків увезення товарів, що імпортуються за бартерним договором. СЛ подало позов щодо визнання недійсним рішення податкової інспекції про стягнення санкцій.

Питання:

1. Які строки передбачаються законодавством для проведення товарообмінних (бартерних) операцій? Які санкції застосовуються за їх порушення?

2. Звернення до яких органів зупиняє перебіг строків проведення товарообмінних (бартерних) операцій, що встановлені законодавством? Чи належать третейські суди до їх числа?

3. Чи задовольнить суд позов СП до податкової інспекції?

Задача № 9. Відкритим акціонерним товариством та фірмою — резидентами України був укладений договір купівлі-продажу товарів. Договір, а також специфікація, що була невід'ємною його частиною, зазначали ціну товару та передбачали його оплату в доларах США. Проте оплата фірмою була здійснена у національній валюті України за курсом Національного банку України на момент платежу. Згодом товариство подало позов про визнання договору недійсним, посилаючись на те, що товар підлягав оплаті в іноземній валюті, на що сторони договору, всупереч законодавству України, не мали ліцензії. Фірма проти позову заперечувала, посилаючись на те, що умови оспорюваного договору сторонами виконано, а наявність специфікації, у якііі вартість товару визначена у доларах США, не вплинула на їх визнання. Крім того, зазначення ціни товару в іноземній валюті дід розцінювати як недосягнення сторонами згоди щодо однієї істотних умов договору, шо тягне визнання договору неукладеним.

Питання:

1, Чи є порушенням законодавства вираження і оплата грошових зобов'язань в іноземній валюті? Який нормативний акт встановлює необхідність отримання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу?

2, Чи може вважатися зазначення ціни товару в іноземній валюті недосягненням сторонами згоди щодо ціни договору? Чи має значення виконання грошового зобов'язання всупереч умовам договору в національній валюті України?

3, Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 10. Спільне підприємство "Аккон" уклало з акиіоперним товариством "Дорога" договір поставки обладнання з умовою а оплати у національній валюті України за ціною, встановленою в доларах США і обчисленою за офіційним курсом Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок постачальника. Зважаючи па зміну курсу валюти, ціна обладнання на день платежу значно підвищилася, і покупець запропонував розірвати договір. Постачальник вимовився, і покупець звернувся до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що суперечить вимогам закону.

Питання:

1. Чи має правове значення різниця між правовими категоріями засіб вираження ціни продукції" і "засіб платежу"? На якій підставі використовувалася іноземна валюта у ситуації, шо розгляється?

2. Чи правомірне встановлення ціни договору в іноземній валюті?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Перелік рекомендованої літератури, нормативно-правових джерел та судової практики

1. Конституція України//Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. - Ст. 141.

2. Господарський процесуальний кодекс України/Кодекси України. — К,. 1998. - Кн. І.

■ З. Цивільний кодекс Української РСР/Кодекси України. — К., 199&. — Кн. 2.

4. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІ! "Про підприємництво "//Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14. - Ст. 168.

5. Закон України від 27 березня 1991 р. № Ш-ХІІ "Про підприємства в Україні "//Відомості Вершеної Ради України. — 1991. — X? 24. — Ст. 272.

6. Закон України лід 16 квітня 1991 р. № 959-ХП "Про зовнішньоекономічну діялі-іпсть"//Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 29. - Ст. 377.

7. Закон України від 25 червня 1991 р. № 1251-12 'Про систему оподаткування" (ь редакції Закону від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР)//Відомості Верховної Ради України. — 1997. — Лї> 16. — Ст. 119.

8. Закон України від 24 лютого 1994 р. № 4002-ХП "Про міжнародник комерційний арбітраж"//Відомості Верховної Ради України. — 1994 — № 25. - Ст. 198.

9. Закон України від 23 вересня 1994 р. № ]85/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті "//Відомості Верховної IV ди України. - 1994. - № 40. - Ст. 364.

10. Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону від 22 травня 1997 р № 2X3/97-ВР)//Відомості Верховної Рад» України. - 1997. — № 27 — Ст. 181.

11. Закон України від 23 грудня І99Я р. № 351-Хіу "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності "//Відомості Верховної Ради України. — 1999. - № 5-6 -Ст. 44.

12. Закон України віл 20 травня 1999 р. № 679-ХІУ "Про Національнії» банк України "//Відомості Верховної Ради України —• 1999 —№29 — Ст. 238.

13. Декрет Кабінет)' Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян"//Відомості Верховної Рал» України. - 1993. - № 10. - Ст. 77.

14. Декрет Кабінету Міністрі!! України віл 19 лютого 1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю "//Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 17. — Ст. 184.

15. Указ Президента України під 4 жовтня 1994 р. № 567/94 "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних тсрмінів'У/Урядовий кур'єр. — 1994. — 6 жовтня.

16. Порядок піднесення операцій резидентів у разі провадження ним» зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації", консигнації, комплексного будівництва, оператипного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів І товарів спеціальною призначення, затв. постановою Кабінет}' Міністрів України від ЗО березня 2002 р № 445//0фщійниіі вісник України. - 2002. - № 14 — С. 209.

Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) (додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України під 21 червня 1995 р. Мг 444)//Зібрання постанов Уряду. - 1995. - № 9. - Ст. 243.

Постанова Кабінету Міністрів України віл І8 грудня 1998 р. № 19У8 "Про удосконалення порядку формування шн'7/Офшійішй вісник України. - 1998. - № 51. - С. 13.

19. Постанова Кабінету Міністрів України під 29 квітня 1999 р. № 756 "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності'7/Офщійний вісник України. - 1999. - № 18. - Ст. 781.

20. Постанова Кабінету Міністрів України віл 18 і рудня 2001 р. № 1703 "Про переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню у 2002 році7/0фіцінний вісник України. - 2001 -№ 51. - С. 432.

21. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201//Офіційний вісник України. - 200І. - № 39. - С. 158.

22. Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктіь господарської діяльності в Україні, затії, наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язки; і торгівлі України від ЇХ січня 1996 р № ЗО.

Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затп. постановою правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. № І36//Офщійниії вісник України. — 1999. — № 22. — С. 131. Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 р. № 23//Офіційний вісник України. — 1998. — № 5. — С. 181. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р./Международнос часіное право: Сборник нормативних доку-ментов. — М., 1994.

ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року, видання МГП № 560(//Урядовий кур'єр. — 20(12. — 10 квітня.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Відкритого акціонерного товариства "'Лубнифарм" щоло офіційного тлумачення положені, частини другої статті 6 Закону Української РСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" і статті 154 Цивільного кодексу Української РСР (справа про порядок підписання зовнішньоекономічних договорів) від 26 листопада 1998 р. № 16-рп/98//Офіційний вісник України. - 1998. - Л'ї 48. - Ст. 1767. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 16 квітня 1993 р. № 01-6/438 "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських споріи "//Збірник роз'яснень Вищого арбітражного суду України. — К., 1998.

Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 р. № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій". Лист Вищого арбітражного суду України від 21 червня 1999 р. № 01-8/292 'Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства".

Лист Вищого арбітражного суду України від 7 лютого 2000 р. № 01-8/48 "Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів".

Лиет Вищого арбітражного суду України від 10 травня 2000 р. № 01-8/204 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства".

Лист Вищого арбітражного суд} України від 20 квітня 2001 р. № 01-8/481 "'Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)". Лист Вищого господарського суду України від 27 листопада 2001 р. № 01-8/1289 ''Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням валютного законодавства (за матеріалами Вищого господарського суду України)".

Ашуркоа О. Щодо ефективності правового регулювання зовнішньоекономічних договорів//Юридичний вісник України. — 1998. — № 2. Еогун В. Валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних угод//Предприниматсльство, хозяйство и право. — 1999. — № 7. Горицкая Н. Такой загадочньїй бартср//Прсдпринимательство, хозяйство и право. — 1999. — № 7.

Давиденко О. Долгосрочньїе виділ внешнезкопомической дсятельно-сти и роль сунеренитета государства в международном частном пра-ве//Юридическая практика — 2000. — № 9.

Дрсгулнс Е. Инкотермс 2000//Юридическаи практика. — І999. — № 19.

Живагип А. Призпапис и исполнеиие инострапньїх судебньіх (арбит-ражішх) рсшепий//Юридическая практика. — 1999. — № 10. Закон України "Про нормативно-правові акти" (проект] від 27 січня 2000 р.

42. Зкірчовська С. Між на роди о-правова відповідач ьшсть//Юридичниі-вісник України. — 1999. — № 12.

43. Ковальчук О., Юров С. Бартер как нашональное '"ерелетно" межлл¹-народньїч расчетов//Все о бухгалієрском учете. — 1999. — № 6.

44. Кожухон Д. Кто не успел — пепяй на ссбя//Юріідическая практика. —

2000. - № 8.

45. Коломиеи А. Комиссия или консишашін. А какая разі їй ц а?// В се п бунгалтерском учетс. — 1999. — № 6.

46. Крат В. Разрешите представиться//Юрядическая практика. — 2000. — № 47. - С. 7.

47. Криьолапов В. Исковая давность в междупаролном частном лра-нс//Прсдпринимаіельстгю, хозяііство и право. — 1996. — № II.

48. Криволапов Б. Исковая давность во висшкежономической деятелі,-лости/Діредгіринимательстно, хозяйство и право. — 1996. — № 7.

49. Лапеико Т., Мосійчук С. Повернення виручки н іноземній валюті ч,і експортовані то вари//Вісник податкової служби України. — 2000. -№ ІЗ.

50. Малиновська В. Захисне застереження як особлива умова зовнішньоекономічного конгракту//Підприємництво, господарство і право. —

2001. - № 3. - С. 7.

51. Малиновська В. Проблеми використання форс-мажорного застереження у зовнішньоекономічному контракту/Підприємництво, господарство і право. — 2001. - № 3. - С. 37.

52. Наіаренко В. Використання договору комісії у зовнішньоекономічнії! діяльності/Дірсдпринимательство, хозяйство и право. — 1999- — № 1.

53. Павлон А. Сущность и значение банковских корреспондентских отпо-шений во впешпезкономнческой деяте.]ьности//Юриди'іеская практика. - 2000. - Де 7.

54. Тснькоп С. Догопорьі не тоііько для того, чтобьі их нарушать (договор 6артера)//Бсс о бухгалтерском учете. — 1999. — № 79.

55. Ткаченко Н., Доктор А. Договор (контракт) кушш-лродажи во внеш-

НЄЗКОНОМИЧЄСКОЙ ДЄЯТСЛЬНОСТи//ПрЄДПрИНИМатСЛЬСТВО. ХОЗЯЙСТПО ][

право. - 1996. - № 4.

56. Ткаченко И.. Доктор А. Контракт (договор) кушіи-продажи во виєш незкономической деятельпости//Предпринимательство, хозяйство и право. - 1996. - № 12.

57. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. — К.. І997.

58. Филипов А. Исковая давность в международном частном праве: кун-ля-продажа//Предпринимательство, хозяйство и право. — 1997. — № 8.

59. Хахулин !і. Прсдели диспозитивно ста в международном коммерчес-ком арбитраже//Предпринимательетво, хозяйство и право. — 1998. — № 6.

60. Хахулин В., Кравченко В., Мальїга В. Проблеми правового обеспече-ния безопасности Украиіш во внешнезкономической деятельнос-ти//Предпринимательство. хозяйство и право. — 1998. — № 8.

61. Цірат Г. Міжнародний комерційний арбітраж. — К., 2002.

62. Шевченко О. Бартер во внешпезкономической деятельности//Все о бухгалтерском учете. — 1999. — № 52.

63. Шишкин В. Арбитрвіжньій институт торгової! палати Стокгольма и порядок разрешения им коммерческих споров//Предпринимательство. хозяйство и право. — 1997. — Хе 1.