Тема 15. Захист прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності

15.1. Способи і механізми захисту прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. Цивільно-правовий захист.

15.2. Кримінальїю-правовий, адміністративно-правовий і нотаріальний захист прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності.

15.3. Розгляд господарських спорів загальними судами.

15.4. Розгляд господарських спорів господарськими судами.

15.5- Розгляд господарських спорів третейськими судами.

Методичні рекомендації

15.1. Зважаючи на комплексний характер підприємницького права, що розглядався у темі "'Поняття, структура та джерела підприємницького права", захист прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється за допомогою норм багатьох галузей права: цивільного, адміністративного, кримінального, трудового та інших. Проте засоби охорони означених чотирьох галузей права можна вважати найважливішими. А з огаяду на те, що основною метою підприємницької діяльності є отримання прибутку (тобто будь-яка діяльність суб'єкта підприємницької діяльності в кінцевому підсумку зводиться до збереження та за можливості збільшення власного матеріального достатку), саме цивільно-правові засоби захисту порушених прав та інтересів підприємців можна вважати базовими.

Розглядаючи цивільно-правові засоби захисту прав підприємців, слід звернутися до ст. 6 Цивільного кодексу УРСР, яка поширюється на правовідносини у сфері підприємництва. Доцільно доладніше зупинитися на складових збитків, що підлягають відшкодуванню, випадках обмеження розміру їх відшкодування (відповідальності) (див., наприклад: ст. 363 "Розмір відповідальності автотранспортної організації за втрату, нестачу і пошкодження вантажу" Цивільного кодексу УРСР та ін.).

Бажано розглянути також інші засоби (захисту), передбачені законом. До них можна віднести, зокрема, способи забезпечення виконання зобов'язань (реалізація заставленого майна, правило про залишення завдатку у завдаткоотримувача або сплата ним завдатку у подвійному розмірі). На обговорення можна винести питання про можливість віднесення до засобів цивільно-правового захисту виплати страхового відшкодування.

У цьому питанні слід чітко розмежувати цивільно-правовий захист і захист за допомогою норм трудового права майнових прав підприємців (зокрема, за суб'єктами правовідносин, за обсягом відповідальності). Розглядаючи обсяг відповідальності, слід зупинитися на випадках обмеженої та повної відповідальності за трудовим правом, особливу увагу приділяючії порядку і суб'єктам укладення договору про повну матеріальну відповідальність, зокрема тому, що такий договір може укладатися винятово з особою, посаду якої визначено законодавством у відповідному переліку (див., наприклад: постановлений Государствепного комитета Совета Министров СССР по труду и социальним вопросам и Секретариата ВЦСПС от 28 дскабря 1977 года № 447/24 "Об утверждепии перечня должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предпринтием, учреждепием, организацией могут включаться письменные договоры о полной материальной ответственности за необеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения, обработки, продажи (огпуска), перевозки или применения в процессе производства, а также типового договора о полной инливидуальной материальной ответственности").

Механізм захисту прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності становлять об'єктивно наявні можливості для реалізації вищенаведених способів захисту. До них можна віднести: врегулювання спору у позасудовому порядку; розгляд і вирішення заяв, скарг та інших документів органами виконавчої влади у порядку підлеглості; надання захисту правоохоронними органами в межах їх компетенції; нотаріальний захист; судовий захист (в тому числі — Конституційним Судом України, загальними судами, господарськими і третейськими судами).

15.2. Кримінально-правовий захист у сфері підприємницької діяльності полягає у встановленні відповідальності за порушення прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. Розглядаючи цей вид захисту, можна виокремити захист від незаконного втручання державних органів та посадових осіб у підприємницьку діяльність (зокрема, ст. ст. 206, 364, 365 Кримінального кодексу України); захист від порушень організаційного характеру (ст. ст. 202. 203, 205, 228 Кримінального кодексу України); захист від порушень виробничо-господарського характеру (ст. ст. 225, 227 Кримінального кодексу України); захист від фінансових порушень {ст. ст. 218—222 Кримінального кодексу України) та інші види захисту. Ця градація за видами є дешо умовною, тому допускаються інші її варіанти.

Адміністративно-правовий захист у сфері підприємництва є ширшим, ніж кримінально-правовий, оскільки охоплює не тільки відповідальність за порушення прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності (див., наприклад: ст. ст. 164, 164³, 166¹—166¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення), а й встановлює; процедуру відомчого захисту (розгляд вирішення заяв, скарг та інших документів органами виконавчої влади у порядку підлеглості (див.: наприклад: Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби). Адміністративно-правовий захист може здійснюватися і спеціалізованими органами, яким надано відповідні повноваження у сфері підприємництва (наприклад: Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництві) (див.: Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва).

Можна подискутувати з приводу розмежування адміністративної і фінансової відповідальності (фінансових санкцій) суб'єкта підприємницької діяльності, зважаючи на відсутність у Конституції України такого виду відповідальності, як фінансова. Найкращим чином це робити на прикладі юридичної особи, яку було притягнуто до відповідальності за несплату податків у належному розмірі, роблячи прив'язку до строків накладення адміністративного стягнення та інших ознак адміністративної відповідальності. Обов'язково слід наголошувати на тому, що зараз це питання вирішене на рівні рішення Конституційного Суду України (див.: рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні вопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб). Особливістю нотаріального захисту є те, що йому властивий превентивний характер. Це означає, що інститут нотаріату, зокрема, сприяє дотриманню прав власності, адже нотаріуси простежують яким пройшло майно від першого власника до останнього, попереджаючи нового власника про можливі зобов'язання, які обтяжують майно, що відчужується. Слід також звернути увагу на те, нотаріат виконує функцію фіксації (за законодавчим визначенням нотаріату на відповідні органи і посадових осіб покладається зв'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, з метою надання їм юридичної вірогідності).

При розгляді цього питання більш докладно радимо зупинитись на порядку та значенні вчинення нотаріусами виконавчих написів.

15.3. Обговорення питання розгляду господарських спорів загальними судами може бути дещо скороченим, зважаючи на існування окремого курсу "Цивільний процес". Аналіз радимо почати положень ст. 124 Конституції України, згідно з якими юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. На це можна зробити посилання і при розгляді підвідомчості судам трудових спорів (немає необхідності попереднього звернення до комісії по трудових спорах).

Під час розгляду підвідомчості, правила щодо якої зазначено у Ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, доцільно закцентувати випадки підвідомчості загальним судам інших справ, віднесених законами до їх компетенції, зробивши тим самим прив'язку, зокрема, до інституту міжнародного комерційного арбітражу (можливість у випадках, передбачених законом, скасування рішення арбітражу загальним судом).

Розглядаючи процедуру пред'явлення позову, слід зауважити, що вона не передбачає обов'язковості досудового врегулювання втору, крім випадків, прямо зазначених законом (наприклад, зверненню до суду із позовом до транспортної організації має передувати пред'явлення відповідної претензії — ст. 365 Цивільного кодексу УРСР). У цьому питанні бажано також розглянути вимоги до Позовної заяви та супровідних документів.

15.4. Докладно слід розглянути питання вирішення господарських спорів господарськими судами. При визначенні підвідомчості справ цим судам можна у порядку обговорення зупинитися на питанні, в яких судах вирішуються спори, що виникають у зв'язку із оскарженням відмови у державній реєстрації приватного підприємства або приватного підприємця. Також можна знову поставити питання, в яких судах вирішуються спори між приватними підприємцями (або підприємцями і юридичними особами), не пов'язані із здійсненням ними господарської (підприємницької) діяльності (див., зокрема, вимоги шодо підвідомчості справ загальним судам — ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України та господарським судам — ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

Розглядаючи суб'єкти, що можуть подавати позовні заяви, обов'язково потрібно наголосити на праві прокурорів та їх заступників звертатися до господарського суду в інтересах держави, зважаючи на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України.

При розгляді законодавства, яке застосовується при вирішенні господарських спорів, можна зауважити, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якшо ці акти не відповідають законодавству України. Зважаючи на це, варто визначитися із поняттям "законодавство" (див.: рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. З ст. 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна "законодавство"), а також із можливістю суду не застосовувати акти Президента України та органів державної виконавчої влади (наприклад, Кабінету Міністрів України), якщо вони суперечать Конституції і законам України.

Певну увагу слід приділити положенням Господарського процесуального кодексу України стосовно досудового врегулювання господарського спору із урахуванням роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ІІ Господарського процесуального Кодексу України", зупиняючись, зокрема, на тому, що заходи досудового врегулювання господарських спорів застосовуються сторонами у випадках, передбачених цим Кодексом, а також за домовленістю між ними, якщо це обумовлено договором. На сьогодні Господарський процесуальний кодекс України передбачає обов'язкове досудове врегулювання як обов'язкову умову звернення до господарського суду для спорів, що виникають з договору перевезення, договору про надання послуг зв'язку та договору, заснованому на державному замовленні.

Слід зупинитися і на обов'язкових реквізитах претензії, зазначаючи, що за їх відсутності документ не вважається претензією, а це може спричинити, відповідно, повернення позовної заяви.

Далі варто розглянути вимоги щодо подання позову (реквізити, ціна тощо) та відповідних документів. Обсяг подальшого розгляду господарського процесу залежить від наявності/відсутності спеціального курсу "Господарський процес", що присвячений саме цьому питанню (крім Господарського процесуального кодексу України, тут доцільно користуватися роз'ясненням президії Вишого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

15.5. Питання розгляду господарських спорів третейськими судами на сьогодні врегульовано Господарським процесуальним кодексом України та Положенням про третейський суд для вирішення господарських спорів між об'єднаннями, підприємствами, організаціями, установами.

Третейські суди можуть розглядати спори, що віднесені законодавством до компетенції господарських судів (крім спорів про визнання недійсними актів, спорів, які виникають при укладанні, зміні, розірванні й виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, пов'язаних з державною таємницею та справ про банкрутство).

Слід звернути увагу на те, що на відміну від інституту міжнародного комерційного арбітражу на вирішення третейського суду може бути передано господарський спір, незважаючи на наявність спеціального застереження про цс в договорі. Слід також зупинишся на тому, що на спір, шо передається на вирішення третейського суду, поширюються вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо досудового врегулювання господарського спору.

Розкриваючи переваги вирішення господарських спорів у третейських судах, можна вказати на відсутність необхідності сплати державного мита за розгляд таких справ.

Практичні завдання

Задача № 1. 24 березня 1999 р. на Броварському проспекті, що ум, Києві, відбулося зіткнення автомобіля "Вольво-850", який належав Посольству Російської Федерації, із автомобілем "Мазда-626", який належав громадянинові України, — приватному підприємцеві Іванову. ДТП трапилася в результаті порушення водієм автомобіля Посольства Правил дорожнього руху. Як наслідок — було пошкоджено автомобіль Іванова, а його власник отримав численні тілесні ушкодження. У жовтні 1999 р. Іванов подав до суду позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Відповідач у судовому засіданні пояснив, що він користується імунітетом від юрисдикції судів України у цивільних справах.

Питання;

1. До якого суду і до кого подав позов Іванов? Обгрунтуйте свою відповідь.

2. Хто згідно з законодавством України та міжнародними нормативними актами користується імунітетом від юрисдикції судів України у цивільних справах?

3. Чи мав право Іванов вимагати відшкодування моральної шкоди, спричиненої ДТП? Якщо мав, то якими документами повинно підтверджуватися заподіяння такої шкоди?

4. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 2. За результатами перевірки податковою інспекцією діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер" на нього було накладено значні фінансові санкції. Причиною стали численні помилки у бухгалтерському обліку, яких, в свою чергу, припустилася головний бухгалтер товариства. Директор ТОВ видав наказ про стягнення з бухгалтера повної суми штрафних санкцій. Не погоджуючись із цим, бухгалтер зазначила, що вона несе відповідальність лише в межах свого місячного заробітку. ТОВ в особі директора звернулося до суду.

Питання:

1. Які категорії осіб несуть повну матеріальну відповідальність? Яку відповідальність несуть бухгалтери підприємств?

2. Чим відрізняється матеріальна відповідальність від цивільної? Чи можна притягти головного бухгалтера до цивільної відповідальності? Якщо можна, то за яких умов?

3. До якого суду звернулося ТОВ? Яке рішення він має прийняти?

Задача № 3. На початку 1998 р. директор малого підприємства "Надія" звернувся до акціонерного комерційного банку "Ростов" із проханням про видачу кредиту строком на 4 місяці. На забезпечення виконання кредитного договору між МП та АКБ було укладено договір застави належних МП 2000 відеомагнітофонів. Кредит був наданий, а відеомагнітофони, зважаючи на відсутність у банку відповідного приміщення, залишені на зберігання заставодавця. Після спливу встановленого строку кредитного договору директор МП звернувся до банку із проханням про його подовження, яке було задоволено, а між сторонами укладена додаткова угода про зміну строків повернення кредиту та сплату підвищених відсотків за користування ним. Наступного дня директор без відома банку реалізував відеомагнітофони, отримані кредитні кошти і підвищенні відсотки не повернув. Протягом кількох місяців АКБ пред'являв претензії із проханням повернути кредит, на які боржник не реагував. Подати позов до суду банк не зміг, оскільки з огляду на скрутне фінансове становище не мав коштів для сплати державного мита.

Питання:

1. Яким нормативним актом передбачено процедуру оформлення підвищених відсотків за кредитним договором?

2. Які органи уповноважені розслідувати господарські злочини? Чи є в діяннях директора МП ознаки злочину? Якшо є — то якого?

3. Що можна порадити працівникам банку?

Задача № 4. Працюючи директором приватного підприємства, Петрина підготував пакет документів про фінансово-господарську діяльність очолюваної ним фірми, що були необхідні для отримання банківського кредиту. Складені бухгалтерський баланс та звіт про фінансові результати містили ззвідомо неправдиві відомості, шо приховували збитковість підприємства. На підставі сфальсифікованих документів підприємство отримало кредит у сумі 85 тис, грн. для придбання бензину. Насправді кредитні кошти було використано для погашення дебіторської заборгованості, що не передбачалося кредитним договором.

Питання:

1. Чи є в діях Петрини ознаки злочину? Якщо є — то якого?

2. Чи змінилася б ситуація, якби виконання кредитного договору було забезпечено заставою приміщення вартістю 100 тис. грн?

Задача № 5. Розпорядженням районної податкової інспекції було блоковано рахунки колективного підприємства "Чернігівтрест". Підприємство звернулося до господарського суду, який своїм рішенням скасував розпорядження як таке, що не відповідає вимогам закону. Згодом підприємство звернулося до господарського суду із позовом до тієї ж податкової інспекції про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним блокуванням рахунків. Податкова інспекція заперечувала проти позову, посилаючись на те, що позивачем не було дотримано обов'язкового порядку досудового врегулювання.

Питання:

І. На які спори поширюються вимоги щодо досудового врегулювання? Чи потрібно було дотримуватись порядку досудового врегулювання у випадку, що розглядається?

2. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 6. Між повним товариством "Вега" (замовником) та приватним підприємством "Акорд" (перевізником) було укладено договір перевезення вантажів. Оскільки приватне підприємство прострочило виконання договору на два тижні, ПТ "Вега" звернулося до нього із письмовою претензією щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. Зважаючи на те, що через місяць ПТ не отримало відзиву на неї, останнє і вирішило звернутися до господарського суду. У позові воно просило стягти з боржника суму збитків, що розраховувалася за весь термін прострочки виконання, в тому числі — і за місяць, що надавався для розгляду претензії. Але суддя повернув позивачеві заяву, вказавши, що стороною не вжито заходів досудового врегулювання.

Питання:

1. Шо розуміється під досудовим врегулюванням господарського спору? Які обов'язкові реквізити претензії?

2. Протягом якого часу замовник має право подавати претензії перевізнику? Скільки часу надається перевізникові для розгляду пред'явлених претензій?

3. Чи вірно вчинив суд? Чи має право замовник вимагати у позові відшкодування шкоди за період. що надається законодавством для розгляду претензії?

Задача № 7. Між приватним підприємством та товариством з обмеженою відповідальністю було укладено договір на виконання маркетингових досліджень. Незважаючи на перерахований ПП аванс, що було передбачено договором, ТОВ так і не розпочало виконання робіт, а гроші зі штрафними санкціями повертати відмовилось. Юрист приватного підприємства в установленому законом порядку подав позов до суду. Але у канцелярії суду, до якої він приніс пакет документів, відмовилися їх приймати, посилаючись на те, шо всупереч ч. 4 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України копії документів, якими заявник обґрунтовував свої вимоги, не були нотаріально засвідчені.

Питання:

1. Якими нормативними актами регламентується порядок оформлення і подання па розгляд копій ділових (процесуальних та інших) документів?

2. Яким актом законодавства визначено поняття "належним чином засвідченої копії"?

3. Чи є законною відмова працівників канцелярії прийняти документи із посиланням на ч. 4 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України? Що можна порадити в цій ситуації?

Задача № 8. Державне підприємство звернулося із позовом до виробничого кооперативу про відшкодування школи, заподіяної неналежним виконанням договору перевезення вантажів. У заяві позивач просив відшкодувати основну суму шкоди, суми сплаченого державного мита, а також витрати на оплату послуг юридичної консультації.

Питання:

1. Чи мало право державне підприємство звертатися до виробничого кооперативу а позовом у порядку господарського судочинства?

2. 3 чого складаються судові витрати? Чи підлягають відшкодуванню витрати на оплату послуг юридичної консультації?

3. Чи можна зарахувати кошти, витрачені на оплату послуг юридичної консультації, до складу валових витрат позивача?

Задача № 9. Приватний підприємець Хоменко, якому товариство з обмеженою відповідальністю "Ровен" заборгувало 10 тис. грн за вироблені і відвантажені ним ще півроку тому вироби з лози, вирішив звернутися до господарського суду. Державне мито він не сплачував, оскільки був віднесений до четвертої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, постійно працював і проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Але господарський суд повернув позовну заяву підприємцеві без розгляду, посилаючись па те, що громадянин не подав квитанцію про сплату державного мита.

Питання:

1. Чи мав право громадянин-підприємець звертатися до господарського суду?

2. Чи звільняються від сплати державного мита громадяни-підприємці, які беруть участь в судовому процесі, якщо вони є "чорнобильцями"?

3 Що слід робити, коли, на думку позивача, йому неправомірно повернули позовну заяву без розгляду?

Задача № 10. Фірма "Крокус" розмістила в місцевій газеті оголошення, в якому крупним шрифтом було зазначено' "РОЗПРОДАЖ ІМПОРТНОГО ВЗУТТЯ- ВЕЛИЧЕЗНІ ЗНИЖКИ", і вказувалася адреса складу-магазину. Обласне управління у справах захисту прав споживачів подало позов до господарського суду про накладення на компанію штрафу в розмірі 1200 грн. за порушення вимог щодо змісту рекламного оголошення про розпродаж товарів. У судовому засіданні представник фірми зауважив, що вона є представництвом компанії «Krokus Enterprises» (Великобританія) і надав відповідне свідоцтво про реєстрацію Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України,

Питання:

1. Які вимоги пред'являє законодавство до змісту рекламного оголошення про зниження цін на продукцію?

2. Які повноваження має представництво суб'єкта підприємницької діяльності? Чи може представництво бути відповідачем по справі?

3. Чи підлягають зараз державній реєстрації представництва іноземних суб'єктів підприємницької діяльності? Якщо підлягають — то у якому органі?

4. Якими можуть бути дії господарського суду?

Задача № 11. За договором купівлі-продажу для приватного підприємства "Літо" з Єгипту завезли пляжні велюрові рушники, які були розміщені на митному ліцензійному складі "Лани" згідно з договором на зберігання вантажів, укладеним між підприємством та відкритим акціонерним товариством "Лани". На підставі розпорядження Київської регіонаіьної митниці частина вантажу (120 місць) була передекларована на спільне підприємство "Опттранс". Постановою господарського суду м. Києва вищезазначене розпорядження Київської регіональної митниці та передекларування вантажу на СП були визнані незаконними. Але за період, коли ПП було фактично позбавлено можливості користуватися вантажем (з квітня по грудень), ціни на предмет договору па внутрішньому ринку України значно знизились, що було підтверджено експертним висновком Київської торгово-промислової палати. Приватне підприємство звернулося до суду з позовом до Київської регіональної митниці про стягнення збитків, шо становили різницю від реалізації товару за ціною, нижчою собівартості, і власне його собівартістю. Відповідач вимоги відхилив, посилаючись на їх безпідставність.

Питання:

1. Чи несуть відповідальність митні органи за шкоду, заподіяну суб'єкту підприємницької діяльності?

2. Чи мають право торгово-промислові палати проводити експертизи, аналогічні вищезазначеній?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 12. Податкова інспекція м. Сміли винесла рішення про накладення штрафних санкцій на мале підприємство "Мрія" за порушення порядку розрахунків з бюджетом. Рішення ДПІ було оскаржено МП в судовому порядку із посиланням на те, що був пропущений строк позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 72 Цивільного кодексу УРСР.

Питання:

1. Який строк позовної давності застосовується для примусового стягнення штрафних санкцій? Чи поширюється дія Цивільного кодексу УРСР на відносини між податковим органом і платниками податків?

2. Чи застосовується позовна давність у відносинах платників податків і податкової служби, зокрема, при стягненні фінансових санкцій?

3. Вирішіть ситуацію.

Задача № 13. Приватний підприємець, працюючи у м. Запоріжжі, з метою здійснення торгівлі за безготівковим розрахунком відкрив у 1998 р. поточний рахунок у комерційному акціонерному банку "Слов'янський". У 2000 р. за рішенням органу державної податкової служби рахунки банку "Слов'янський/' були заблоковані, що унеможливлювало проведення розрахунків із поточних рахунків клієнтів. Зважаючи па це, підприємець вирішив закрити рахунок і перевести грошові кошти в іншу банківську установу. Проте тимчасова адміністрація банку відмовила йому, посилаючись на те, що усі кошти банку знаходяться в податковій заставі.

У червні 2000 р. підприємець звернувся до суду із вимогою про повернення грошових коштів і відшкодування суми упущеної вигоди. Державне мито він не сплачував, посилаючись на п. 37 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито". Проте суддя повернув йому позовну заяву на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що позивач не надав доказів сплати державного мита.

Питання:

1. Який розмір державного мита передбачений законодавством для подібних позовів?

2. Чи мають вкладники (клієнти) банків пільги зі сплати державного мита у разі подання позовів із приводу неповернення їм грошових коштів, залучених банками? Чи має у цьому разі значення правовий статус клієнта (фізична чи юридична особа)?

3. Чи поширюються положення п. 37 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" на громадян — суб'єктів підприємницької діяльності? Чи правомірно суддя повернув підприємцю позов за підставою, вказаною в умовах задачі?

Задача № 14. Під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю посадовими особами податкової міліції було з'ясовано, що товариство порушує порядок проведення розрахунків із споживачами, зокрема не проводить розрахункові операції через реєстратори, не видає касовий чек. На цій підставі відповідною державною податковою інспекцією до товариства були застосовані фінансові санкції. Товариство звернулося до суду з позовом про визнання рішення недійсним, мотивуючи це тим, що був порушений порядок проведення перевірки, оскільки її проведено посадовими особами податкової міліції.

Питання:

1. Яким нормативним актом встановлена необхідність проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій?

2. Який правовий статус працівників податкової міліції? Чи мають право такі працівники проводити перевірки суб'єктів підприємницької діяльності?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 15. За наслідками перевірки діяльності комерційного банку Національний банк України виніс постанову про накладення на нього штрафних санкцій за порушення валютного законодавства відповідно до норм ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Банк оскаржив постанову до господарського суду, мотивуючи це тим, що двомісячний строк, передбачений ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення для накладення адміністративного стягнення, закінчився.

Питання:

1. Яка природа штрафних санкцій, що накладаються за порушення норм Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"? Заходами якого виду відповідальності є подібні штрафні санкції?

2. Який строк передбачений законодавством для накладення таких санкцій? Чи можна застосовувати норми Кодексу України про адміністративні правопорушення у цьому разі?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Перелік рекомендованої літератури, нормативно-правових джерел та судової практики

1. Конституція України//Відомості Верховної Ради України. — 1996 — № 30. — Ст. 141.

2. Господарський процесуальний кодекс України/Кодекси України. —

3. Кодекс України про адміністративні право по рушення/Кодекси України. - К„ 1998. - Кн. І.

4. Цивільний кодекс Української РСР/Кодекси України. - К 1998 — Кн. 2.

5. Цивільний процесуальний кодекс України/Кодекси України. — К.. ІУУо. — Кн. 2.

6. Кримінальний кодекс У країни//Відомості Верховної Ради України. —

?■ Кримінально-процесуальний кодекс України/Кодекси України. — К.,

1УУМ. —• КН- 3.

8. Кодекс законів про працю України/Кодекси України. — К., 1998. —

ІЧ-Н. З.

9. Митний кодекс України//Голос України. — 2002. — 16 серпня,

10 Закон СРСР від 26 травня 1988 р. № 8998-11 "Про кооперацію в СРСР'У/Відомості Верховної Ради Союзу РСР. - 1988. - № 19. -Ст. 350.

11. Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509-Х1І ' Про державну податкову службу в Україні (в редакції Закону нід 24 грудня 1993 р. № 3813-Хіш/Відомості Верховної Ради України. - 1994. — № 15. — Ст. 84.

12. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХП "Про п і дп рис ми питво "//Відомості Верховної Ради України. — 1991. —

№ 14. — Ст. 168.

13. Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959-Х1І "Про зовнішньоекономічну діяльність"//Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 29. - Ст. 377.

14 Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства'У/Відомості Верховної Ради України. - 1991. — № 49. —

Ст. 682.

15 Закон України під 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХН ''Про заставу '//Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 47. - Ст. 642.

16 Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425-12 "Про нотаріат'У/Відо-моеті Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383.

17. Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР)//Відомості Верховної Ради України. - 1997. — № 27. -Ст. 181.

18. Закон України від 6 липня 1995 р. К* 265/95-ВР 'Про заетосу ваннії реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, іромадсі.кого харчування та послуг" (в редакції Закону від 1 червня 2000 р. № 1776-І1Ц//ВІДОМОСТІ Верховної Ради України. — 2000. — № 38. — Ст. 315.

19 Закон України від 3 липня 1996 р. № 270/96-ВР "Про рекламу" //Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 39. — Ст. 181.

20. Закон України віл 2 грудня 1997 р. № 671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні "//Відомості Верховної Ради України. — 1998. - № 13. - Ст. 52.

21. Закон України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІП "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонлами'У/Відомості Верховної Ради України. - 2001.

- № 10. - Ст. 44.

22. Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7-93 "Про державне ми то "//Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 13.

- Ст. 113.

23. Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю "//Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 17. - Ст. 184.

24. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затв. Указом Президента України від 10 червня 1993 р. № 198/93//Урядоний кур'ср. - 1993. - 24 червня.

25. Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затв. Указом Президента України віл 25 травня 2000 р. № 721/2000//Офіційпий вісник України. — 2000. -№ 22- - С. 24.

26. Постаьювлениє Государственпого комитета Совета Министров СССР по труду и социальньїм вопросам и Сскретариата ВЦСПС от 2К декаб-ря 1977 года № 447/24 "Об утверждении перечня должностей и работ, замещасмш или вьіполняемнх работниками, с которьіми предприяти-ем, учреждением, организациеіі могут заключаться письменньїе договори о полной материальной ответственности за необеспеченис сохран-ности цепностей, перєланньїх им для хранения, обработки, продажі! (отпуска), перевозки или применения в процессе произнодегва, а также типового договора о полной пндивидуальной материальной ответственности "/Законодавство України про працю. — К., 1999. — Кн. 3.

27. Примірна інструкція з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153//ОфіціГіний вісник України. — 1997. — № 43. — С. 85.

28. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безслірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р № 1172//Офіційнни вісник України. — 1999. — № 26. — Ст. 1241.

29. Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, іатв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 р. № 30.

30. Положення Національного банку України "Про кредитування", затв. постановою правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. № 246/Задьіхаїіло Д.В. Предпршіиматсльскос право в Украи-не. - Харьков, 1998.

31. Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 р. N° 29.

32. Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, загв. наказом Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 р. № 23//Офіііійний вісник України. — 1998. — № 5. — С. 192.

33. Віденська конвенція від 18 квітня 1961 р. про дипломатичні зносини.

34. Віденська конвенція від 24 квітня 1963 р. про консульські зносини.

35. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини 3 статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна "законодавство") від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98//Офіційний вісник України. - 199Х. -№ 32. - Ст. 1209.

36. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному сулі) від 8 квгшя 1999 р. № 3-рп/99//Офіційний вісник України. — 1999. — № 15. - Ст. 614.

37. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства '"Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30 травня 2001 р. № 7-рп/200І//Офіціґіний вісник України. — 2001. -№ 24. - С. 57.

38. Положення про третейський сул для вирішення господарських спорів між об'єднаннями, підприємствами, організаціями, установами, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від ЗО грудня 1975 р. № 121/Притика Д.М., Тітов М.1. Арбітражний процес: законодавство та практика застосування: Наач. посібник. — Харків, 1999.

39. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 21 липня 1992 р. № 01-6/856 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів автомобільним транспор-том"//3бірник роз'яснень Вищого арбітражного суду України. — К.,

40. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України віл 16 квітня 1993 р. № 01-6/438 "Про асякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів'У/Збірник роз'яснень Вищого арбітражного суду України. — К., 1998.

41. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12 травня 1995 р. № 02-5/451 "Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових орган і в "//Збірник роз'яснень Вищого арбітражного суду України. — К-, 1998.

42. Роз'яснення президії Вищого арбітражного сулу України від І листопада 1995 р. № 02-5/78! "Про деякі питання практики застосування розділу И Господарського процесуального Кодексу України "//Збірник роз'яснень Вищого арбітражного суду України. — К., 1998.

43 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/62 від 8 лютого 1996 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам "//Збірник роз'яснень Вищого арбітражного суду України. — К., 1998.

44. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18 вересня 1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання пракіики застосування Господарського процесуального кодексу України "//Збірник роз'яснень Вищого арбітражного суду України. — К., 1998.

45. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 4 березня 1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України "//Юридичний вісник України. — 1998. — № 36.

46. Лист Вишого арбітражного суду України від 14 червня 1993 р. № 01-8/672 "Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні господарських спорів".

47. Лист Вищого арбітражного суду України від 7 березня 1996 р. № 01-8/106 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів".

48. Лист Вишого арбітражного суду України від 6 квітня 1999 р. № 01-8/151 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів".

49. Лист Вищого арбітражного суду України від 9 листопада 2000 р. № 01-8/636 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів {за матеріалами справ, розглянутих арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя).

50. Лист Вищого господарського суду України від 27 листопада 2001 р. № 01-8/1289 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням валютного законодавства (за матеріалами Вищого господарського суду України)".

51. Абрамов Н. О третейских судах и ведомстненньїх арбитражах//Пред-принимательство, хозяйство и право. — 1998, — № 8.

52. Андрушко П. Фіктивне підприємництво: проблеми кваліфікації та вдосконалення відповпіальності/ДІредгіринимательство, хозяйство и право. - 1998. - №№ 10, 11.

53. Бабий Я. Правовьіе основания разрешения хозяйственньїх споров третейскими судами//Предпринимательство, хозяйство и право. — 1997. - № 10.

54. Бабій Я. Чи варто звертатися до третейського суду?//Предпринима' тельство, хтяйство и право, — 1998. — № 3.

55. Бринцев О. Господарська сутність правового спору: кваліфікуюча ознака чи данина минулому/Діідприсмництво, господарство і право. — 2001. - № 3. - С. 16.

56. Вінник О. Проблеми майнової відповідальності посадових осіб органів акціонерного товариства//І1редпринимательство. хозяйство и право. - 1999. - № 3.

57. Грек Г. Сроки исковой давкости//Все о бухгалтерском учете. — 1999. - № 19.

58. Дудоров О., Богушко О. Шахрайство з фінансовими ресурсами: врахування банківської специфіки при кваліфікації злочину//Прсдпри-нимательство, хозяйство и право. — 1999. — № 6.

59. Ковальчук О. За парушения сушествует ответствснность//Все о бухгалтерском учете. — 1999. — № 115.

60. Лисанский 10. "Юрилическая ответственность лина имеет индивиду-альньій характер" (часть 2 ст. 61 Конституції и)//Все о бухгалтерском учете. - 1999. - № 38.

61. Лобза И. Примененисуголовной отвстственности кучредителям (фи-зическим лицам)//Все о бухгалтерском учете. — 1999. - № 57.

62. Папаика А.. Филиппов В., Лобан В., белинский С. Ответствепность должностнмх лий предприпимательских структур и частньїх предпри-пимателеП за преступлепия, связаннме с налогообложением//Прсд-приниматсльство, хозяйство и право. — 1997, — № 6.

63. Посполітак В.. Ханик-Посполітак р. Адміністративна відповідальність за порушення, пов'язані з діяльністю на ринку пінних паперІв//Прсдпринимательство, хозяйство и право — 1997 — № 9,

64. Притика Д.М., Тітов М.І. Арбітражний процес; законодавство та практика застосування: Навч. посібник. — Харків, 1999.

65. Притика Д. Досудсбнос урегулирование хозяйственньїх споров — залог стабильности зкономических снязей//Юридическая практика — 2000. - № 6.

66. Саніахмстова Н. Правовий захист підприємництва в Україні. — К..

67. Сахарова Е. Возможности прелупреждепия прєступлений, связанньгх с подделкой вскселей//1Ірсдпринимательство, хозяйство и право —

1998. - № 10. ^Р

68. Семснов Г. Встрсчний иск в арбитражном судопроизводстве//Пред-припимательство, хозяйство и право. — 1997. — № 6.

69. Талан Л. Пуги разрешения налоговмх споров арбитражньгми и третейскими судами//Предпринимательство, хозяйство и право. — 1999

— № 6.

70. Фесенко Є, Проблеми відповідальності за зловживання в сфері при-ватизаці] об'єктів державної власності//Предпринимательство, хозяй-стко її право. — 1999. — № 1.

71. Хавронюк М. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про якість продукішУ/Предприпимательство, хозяйство и право

— 1996. — № 5.

72. Хавронюк М. Підприємницьке шпигунство І розголошення комерційної таємниці: юридичний аналіз складів злочинів, питання удосконалення вшпоаілальності//Прсдпринимательство. хозяйство и право, - 1999. - № 9.

73. Чимшит О. Применение административной ответственности за нару-шение палогового законодательстна//Все о бухгалтерском учете —

1999. - № 86.

74. Чимщит О. Применение финансовмх санкций органами налоговой службн//Все о бухгалтерском учете — 1999. — № 86.

75. Шишкин В. Зарубежпьгй опьгт оргаиизации судопроизводства по коммертеским делам//Предпринимательство, хозяйство и право. —

76. Шишкин В. Судопроизводство в Европейском Содружестве//Пред-принимательство, хозяйство и право. — 1997. — № 3.

Додаток

Орієнтовна тематика дипломних робіт із курсу "Підприємницьке право"

І. Організаційно-правове регулювання підприємницької діяльності

1. Правове регулювання діяльності суб'єктів підприємництва без створення юридичної особи.

2. Правовий статус підприємств: засади їх функціонування.

3. Правове регулювання діяльності приватних підприємств.

4. Особливості етворення і функціонування господарських товариств.

5. Акціонерне товариство як суб'єкт підприємницької діяльності.

6. Правовий статус відкритого акціонерного товариства.

7. Правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю.

8. Юридичні аспекти створеііня і функціонування об'єднань підприємств.

9. Правові засади функціонування малого бізнесу в Україні.

10. Правовий статус неприбуткових організацій в Україні.

11. Правові аспекти діяльності кредитних спілок як неприбуткових організацій.

12. Правове регулювання рекламної діяльності в Україні.

13. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності.

14. Проблеми правового регулювання припинення підприємств України.

15. Банкрутство суб'єктів підприємництва (процесуально-правові аспекти).

16. Правові проблеми запобігання банкрутству підприємств.

17. Правові проблеми відновлення платоспроможності боржника під час провадження справ про банкрутство.

18. Правове регулювання процедури банкрутства державних підприємств.

19. Правовий статус майна підприємства.