Тема 11. Зобов'язання про сумісну діяльність. Договори про створення юридичної особи

11.1. Договори про сумісну діяльність.

11.2. Установчий договір про створення юридичної особи.

Методичні рекомендації

11.1. Базові поняття про інститут сумісної діяльності міститься у главі 38 Цивільного кодексу УРСР. Згідно зі ст. 430 Цивільного кодексу УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети. Подібне визначення (щоправда — вже не сумісної, а спільної діяльності) міститься у підпункті 7.7.1 п. 7.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким договір про спільну діяльність передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети. Також тлумачення деяких положень інституту спільної (сумісної) діяльності містяться у роз'ясненні президії Вищого арбітражною сулу України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність", зокрема шодо істотних умов такого договору.

Слід звернути увагу на те, що договорами про сумісну діяльність передбачаються права і обов'язки сторін щодо досягнення певної господарської мети без створення окремої юридичної особи. Грошові та інші майнові внески учасників цього договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх сумісної діяльності, є спільною частковою власністю сторін. У зв'язку із цим доцільно поставити питання про те, чи може сторона — невласник майна (наприклад, суб'єкт права повного господарського відання або оперативного управління) передати цс майно як внесок у межах договору про сумісну діяльність. За таких умов правовий статус майна, яке передасться, суттєво змінюється, що виходить за межі повноважень певласника (наприклад, орендаря, лізингоотримувача).

У порядку обговорення можна поставити питання про те, чи можуть укладатися договори про сумісну діяльність між фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності, а також між громадянами і юридичними особами з огляду на обмеження, що встановлені ст. 430 Цивільного кодексу УРСР. Адже на думку деяких фахівців, подібні обмеження суперечать ст. ст. 5, 6 Закону України "Про підприємництво" та іншим актам законодавства (див. наприклад: Теньков С. Спільна діяльність: деякі юридичні та податкові аспекти//Вісник податкової служби України. — 2000. - № 15).

Слід розглянути питання щодо порядку ведення спільних справ учасників договору та, відповідно, суб'єктів укладання різних договорів для досягнення мети сумісної діяльності. Якщо рішення приймаються радою з числа працівників сторін, договори укладаються всіма учасниками сумісної діяльності або за їх дорученням одним із них; якщо керівництво сумісною діяльністю сторони доручили одному з учасників договору, ця особа укладає договори, пов'язані з забезпеченням сумісної діяльності, від свого імені і сама набуває цивільних прав та несе обов'язки за договорами.

Схема 11. Різниня між договором про спільну (сумісну) діяльність та установчим договором

Бажано також зупинитися на необхідності реєстрації договорів про сумісну діяльність у податковому органі відповідно до вимог підпункту 7.7.7 п. 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і розглянути відповідну процедуру (див. Порядок ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи).

11.2. Створення юридичних осіб шляхом об'єднання майна і спільної підприємницької діяльності їх засновників (учасників) є специфічним різновидом сумісної діяльності, що оформляється відповідними документами. Найчастіше такими документами є установчі договори. Різницю між договорами про спільну (сумісну) діяльність та установчими договорами бажано подавати у вигляді схеми (див. схему 11).

Спеціальної правової бази, шо регламентує порядок укладання, . розірвання установчих договорів, в Україні немає. Тому в ньому разі застосовуються загальні норми цивільного законодавстві про угоди та зобов'язання, а також вимоги стосовно досудового врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні, зміні та ршірванні господарських договорів. Також реквізити устанончих договорів можна знайти у законах України "Про підприємства в Україні", "'Про господарські товариства" та ін. Тут можна знову шернутися до теми "Організація підприємницької діяльності" або подібної теми, у якій розглядалися вимоги щодо установчих документів юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.

Розглядаючи це питання, слід чітко розмежувати функції статуту (регламентація діяльності суб'єкта підприємницької діяльності) та установчого договору (регламентація відносин між засновниками суб'єкта підприємницької діяльності). Окрім того, слід підкреслити, що предметом установчого договору є створення і організація діяльності юридичної особи, що за своєю суттю не є господарською діяльністю його сторін. В установчому договорі може ставитися господарська мета, але не щодо сторін договору, а щодо створюваної ними юридичної особи.

Практичні завдання

Задача № 1. Між державним підприємством "Трактормаш" та приватним підприємством "Олена" було укладено договір про сумісну діяльність із організації центру дитячого дозвілля. За цим договором державне підприємство як внесок передавало приміщення дитячої дошкільної установи, що знаходилося на його балансі та тривалий час не використовувалося. Приватне підприємство зобов'язувалося зробити ремонт, найняти персонал і організувати роботу центру. Податкова інспекція подала позов про визнання договору недійсним, посилаючись на те, що статутом приватного підприємства не передбачено право па зайняття діяльністю із організації дитячого відпочинку. ПП проти позову заперечувало, посилаючись на те, шо його статутом передбачено право па "зайняття іншими видами діяльності, які не заборонені законом".

Питання:

1. Де має міститися перелік видів діяльності, якою має право займатися юридична особа? Чи можна вважати цей перелік вичерпним? Обгрунтуйте тезу про вичерпність/невичерпність видів діяльності.

2. Чи мало право державне підприємство як внесок передавати приміщення дитячої установи? Який порядок такої передачі?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 2. 1 березня мале підприємство і акціонерне товариство уклали договір на спільне будівництво санаторію з водолікуванням, згідно з яким мале підприємство зобов'язувалося збудувати об'єкт "під ключ", а товариство надавало для цього належну на правах власності земельну ділянку і забезпечувало фінансування будівельних робіт. Доходи від експлуатації об'єкта сторони домовилися розподілити порівну. Кошторисна вартість будівництва становила 6 млн грн., з яких 2 млн. грн. товариство перераховувало малому підприємству в десятиденний термін з моменту підписання договору. Договором також передбачалося, що отриманими від товариства грошовими коштами мале підприємство розпоряджається на власний розсуд, використовуючи їх винятково па цілі будівництва і під контролем товариства.

Наприкінці липня товариепю запропонувало малому підприємству надати звіт про виконані роботи, а також про використання грошових коштів. Проте підприємство повідомило, що земельна ділянка, надана для будівництва, є непридатною через надзвичайну віддаленість від мінеральних джерел, а тому роботи не було розпочато. 5 вересня підприємство повернуло товариству отримані 2 млн грн. і запропонувало розірвати договір. Товариство, в свою чергу, наполягало на поверненні не тільки основної суми, а й компенсації у вигляді процентів за фактично наданий кредит.

Питання:

1. Яка правова природа договору на спільне будівництво санаторію?

2. Чи можна подібними договорами передбачати відповідальність за неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань? Чи містить законодавство обмеження розміру такої відповідальності?

3. Чи є правомірними вимоги товариства про стягнення процентів за фактично наданий кредит?

Задача № 3. Акціонерне товариство "Експанда" уклало договір про спільну діяльність щодо обслуговування та охорони автотранспортних засобів працівників та гостей бізнес-центру корпорації «Форум" на виліченому корпорацією майданчику. Органи державної податкової служби, проводячи перевірку діяльності АТ "Експанда", висунули вимоги обом учасникам договору щодо необхідності придбання ліцензії на здійснення такої діяльності, а також необхідності внесення до статуту корпорації положення щодо можливості зайняття такою діяльністю.

Питання:

1. Чи мають право податкові органи перевіряти наявність ліцензій на зайняття цією діяльністю та дотримання ліцензійних умов?

2. Чи відповідають чинному законодавству вимоги органів державної податкової служби?

Задача № 4. Установчим договором товариства з обмеженою відповідальністю було передбачено, що кандидатура головного бухгалтера товариства перед призначенням на посаду повинна погоджуватися із засновниками товариства на їх загальних зборах. Усупереч цьому директор товариства, який не був його засновником, призначив на посаду головного бухгалтера свою сестру, не погодивши її кандидатуру з жодним із засновників. Один із засновників почав вимагати звільнити головного бухгалтера, оскільки не було іакржапо порядку його призначення. Крім того, він посилався на 'ге. шо родичам заборонено працювати на одному підприємстві. Директор підприємства відмовився звільняти бухгалтера, посилаючись па те, що за статутом товариства він має право самостійно здійснювати адміністративно-господарську діяльність; до компетенції ж загальних зборів засновників взагалі не належить погодження кандидатури головного бухгалтера. Заборони ж родичам працювати на підприємстві установчі документи не містять.

Питання:

1. Яке значення має установчий договір і статут у діяльності господарського товариства? Якому документу надається перевага за наявності подібних суперечностей між установчим договором і статутом?

2. Чи заслуговують на увагу доводи засновника про неможні вість родичів працювати на одному підприємстві?

3. Чи мають право засновники без погодження з директором самостійно звільнити головного бухгалтера, зробившії відповідний запис у трудовій книжці?

Задача № 5. Учасник спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю прийняв рішення про вихід зі складу учасників товариства. У грудні він звернувся ло директора товариства, яким був інший учасник, із вимогами про повернення його внеску до статутного фонду товариства — квартири, про сплату йому частини вартості майна підприємства пропорційно його внеску, а також про сплату частини прибутку, що належала йому за підсумками року. Директор пояснив, шо дивіденди він зможе отримати лише у січні наступного року після складання річного балансу підприємства. Повернути ж квартиру він відмовився, запропонувавши замість неї грошову компенсацію у розмірі її вартості, встановленої довідкою бюро технічної інвентаризації; частину вартості майна товариства директор взагалі відмовився повертати без будь-якої компенсації, оскільки це не передбачено установчими документами. Під час судового розгляду' з'ясувалося, що за установчими документами товариства у разі виходу учасника зі складу ювариства його внесок до статутного фонду є власністю підприємства; особі, яка виходить, виплачується частина прибутку, що отриманий підприємством до моменту виходу учасника.

Питання:

1. Які права мають учасники товариства стосовно майна, що внесено ними до статутного фонду? Чи відповідають установчі документи, шо розглядаються, законодавству?

2. Чи має право учасник вимагати повернення його внеску до статутного фонду в натурі?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 6. За статутом товариства з обмеженою відповідальністю кожному з учасників надавалося право після сплати ним свого внеску у повному обсязі в будь-який час збільшувати суму статутного фонду із внесенням відповідних змін до установчих документів. Але коли один із учасників звернувся до районної адміністрації із проханням зареєструвати відповідні зміни, йому було відмовлено із посиланням на те, що решта учасників не повністю внесли свої внески, а тому він не може збільшувати своп частки в статутному фонді товариства.

Питання:

1. Чи відповідають законодавству установчі документи товариства?

2. За яких умов можливе збільшення статутного фонду товариства?

3. Чи правомірна відмова працівника державної адміністрації?

Перелік рекомендованої літератури, нормативно-правових джерел та судової практики

]. Цивільний кодекс Української РСР/Кодекси України. — К., 1998. — Кн. 2.

2 Кодекс законів про працю України/Кодекси України. — К., 1998. — Кн. 3.

3 Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509-ХП "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції Закону віл 24 грудня 1993 р. № 3813-ХН)//Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 15. -Ст. 84.

4. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 69К-Х11 "Про підприємництво "//Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14. - Ст. 168.

5. Закон України від 27 березня 1991 р. № 887-Х11 "Про підприємства в УкраїнґУ/Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 24. — Ст. 272.

6. Закон України піл 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства ''//Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49 — Ст. 682.

7. Закон України від 28 ірудпн 1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (п редакції Закону від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР)//Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 27. - Сі. 181.

8. Закон України від І червня 2000 р. № 1775-111 "Про ліцензування пеинич видів господарської діяльності "//Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299.

9. Постанова РНК УРСР від 4 червня 1933 р. "'Про сумісництво посад і службу родичів в установах, підприємствах і організаціях усуспільненого сектора'УЗаконодавство України про працю. — К. 1999 — Кн, 1.

10. Порядок ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затв. накатом Державної податкової адміністрації України піл 11 літня 1997 р. № 234//Офіційний вісник України. - 1997. - № 33. - С. 192.

11. РоГяснсішя президії Вищого арбітражного суду України від 28 квітня 1995 р. № 02-5/302 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорін про сумісну діяльність "//Збірник роз'яснень Вищого арбітражного суду України — К., 1998.

12. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних ч визнанням угод недійсними "'//Юридичний вісник України. — 1999. — № 16.

Бубликов В. Учредительний догонор о СП: новьіе подходн к сго со-

ставлению//Хомйство и право. — 1994. — № 8.

Козлова Н. Правовая природа учредигельного догопора в созданші

юридического лица//Государство и право. — 1993. — № 10. 15 Луць В. Контракти у підприємницькій діяльності. — К., 1999.

Ніколасва Л.В., Старнев О.В., Пальчук П.М., Івапенко Л.М.

Підприємницьке право. — К., 2001.

Омельченко А. Правовое регулирование совместлой деятєльпости на

Украйне//Юршшческая практика. — 1998. - № 24.

Підприємницьке право України/За рсд. Р.Б. Шишки. — Харків, 2000. 19. Садиков О. Учредительньїй договор и его прановьіе особенности//Го-

сударстно и право. — 1994. — № 6.

20 Саішахметова Н. Учредительньїй договор//Ьнзнес. — 1995. — № 10. 2Г Теньков С. Спільна діяльність: деякі юридичні та податкові аспек-

ти//Вісник податкової служби України. — 2000. — № 15. 22. Яблонський Б. Спільна діяльність з погляду ''цивільно-податково-

господарського" законодавства//3акоп і бізнес. — 1999. — № 48. —

С. 11.