Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 ЗАПИТАННЯ ДО ІСПИТУ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
29.08.2019
Размер:
507.39 Кб
Скачать

57. Характеристика міжнародного ринку технологій.

Міжнародний ринок технологій - це комплексне яви­ще — промислові лабораторії, конструкторські бюро, технологі­чні підрозділи, механізми фінансування, методи обміну техноло­гіями та способи і форми міжнародного співробітництва у цій сфері. Сучасний стан міжнародного ринку технологій характери­зується поглибленням поділу праці між індивідуальними винахі­дниками, що пропонують нові нетрадиційні ідеї, дрібними і сере­дніми інноваційними компаніями, що доводять ці ідеї до стадії практичного застосування, і крупними корпораціями, що забез­печують використання нової технології у масовому виробництві.

Дрібні інноваційні компанії, в основному, визначають пропо­зицію на сучасних ринках технології. Найпоширенішим засобом реалізації свого продукту для незалежного винахідника або мало­го бізнесу є продаж винаходу промисловій компанії, зацікавленій в освоєнні інновації.

Ринкова структура на початковому етапі відтворювального циклу технології характеризується, з одного боку, великою кількістю дрібних інноваційних фірм та індивідуальних винахідників, що генерують нові технічні ідеї і прагнуть продати свої науково-технічні результати. З іншого боку — знаходиться значна кількість великих промислових компаній, які можуть при­дбати найбільш перспективні з них для застосування у власному виробництві шляхом купівлі патентів та ліцензій, контрактації малих фірм на умовах субпідряду, найму спеціаліста, який воло­діє технологією, або придбання підприємства, де вона успішно використовується.

Значну роль у здійсненні зв'язку між різними учасниками процесу відтворення технології відіграють посередницькі фірми. Вони є необхідним атрибутом розвинутих ринків технології. їх значення полягає в тому, що вони:

  • обслуговують науково-технічний обмін;

  • сприяють підвищенню швидкості поширення нововведень в економіці;

  • сприяють збільшенню віддачі від капіталовкладень в НДДКР.

58. Планування міжнародних нддкр.

Технологічну позицію підприємства багато в чому визначає правильне рішення стратегічних задач. У плануванні міжнародних НДДКР велику роль відіграє рішення таких типів задач:

  • розміщення науково-дослідних підрозділів;

  • рішення про те, чи розробляти самим продукт (відповідно технологію), чи закуповувати;

  • вибір майбутнього напрямку дослідження;

  • розміщення людських і фінансових ресурсів в різних країнах.

59. Технологія формування і реалізації конкурентної стратегії.

Процес формування конкурентної стратегії підприємства включає декілька етапів:

  • аналіз конкурентного середовища в галузі (на галузевому ринку);

  • оцінка стану підприємств-конкурентів;

  • аналіз конкурентоспроможності самого підприємства (з позицій його фактичного положення і потенційних можливостей;

  • висновки про рівень і якість конкурентної позиції підприємства;

  • визначення конкурентної переваги підприємства; вибір виду конкурентної стратегії підприємства;

  • розробка програми заходів (інструментів, форм реалізації) щодо досягнення конкурентної переваги;

  • остаточне узгодження й уточнення цілі (досягнення конкурентної переваги), засобів і методів (програма заходів), а також можливостей (ресурсного потенціалу).

Реалізація конкурентних стратегій супроводжується двома видами ризиків: ризиком невдалого вибору або підтримки стратегії та ризиком руйну­вання конкурентної переваги, забезпечуваного стратегією, у результаті еволюції галузі. Важливо чітко бачити ці ризики, щоб зробити кращий вибір між існуючими варіантами. Тому у разі вибору конкурентної стратегії підприємства необхідно розглянути всі існуючи ризики від її застосування.

За результатами даних аналізу факторів, які визначають особливості формування конкурентної стратегії, слід оцінити ступінь ризику та дієвість окремої стратегічної альтернативи. Загально відомо, що для кожного підприємства припустимий рівень ризику буде різним. Отже доцільно віддавати перевагу тій конкурентній стратегії, яка буде давати найбільший результат при найменшому ризику. Для оцінки стратегії підприємства на відповідність прийнятному ризику необхідно визначити ступінь очікуваного ризику, обумовленого певною моделлю дій, і рівень прийнятного ризику, що не порушує стабільне функціонування підприємства. Рівень прийнятного ризику визначаєть­ся на основі рішення керівництва підприємства щодо можливих фінансових втрат з урахуванням певної економічної вигоди від реалізації стратегії. Конкурентна стратегія з найменшим рівнем ризику, який не перевищує прийнятного ризику, може вважатися найбільш доцільною.