47. Корпоративна культура й етичні стандарти.

Корпоративна культура – це сукупність найважливіших положень діяльності підприємства, обумовлених місією та стратегією розвитку, що знаходять своє відображення в соціальних нормах і цінностях, які поділяє більшість працівників.  Така культура дозволяє відрізнити одну корпорацію від іншої, генерує прихильність цілям корпорації, створює атмосферу ідентифікованості для членів корпорації, зміцнює соціальну стабільність, є контролюючим механізмом, що направляє і формує відносини та поведінку працівників. 

Корпоративна культура є специфічною формою існування взаємозалежної системи, що включає в себе:  1) ієрархію цінностей, що домінує серед співробітників підприємства;  2) сукупність способів їх реалізації, що переважають в корпорації на певному етапі розвитку. 

Складовими корпоративної культури є:  - прийнята система лідерства;  - стилі дозволу конфліктів;  - діюча система комунікації;  - місце інваліда в корпорації;  - прийнята символіка і гасла, герби, ритуали. 

На корпоративну культуру в цілому впливають звички та вподобання окремих співробітників корпорації, їх потреби й інтереси, політичні погляди, професійні інтереси, моральні цінності, темперамент. 

Корпоративна культура відіграє винятково важливу роль. Багато компаній розповсюджують культуру, забезпечуючи тісні контакти між штаб-квартирою і філіями, між керівниками філій різних країн. Переміщення працівників з однієї країни в іншу розширює уявлення цих людей і підвищує їх відданість системі цінностей та цілям корпорації. Люди, що пройшли підготовку в штаб-квартирі компанії, як правило, думають і діють, як її співробітники. 

Етичні стандарти можуть бути сформульовані таким чином:

· дотримання чинного законодавства при продажу товару та у маркетингових прийомах, що використовуються;

· відповідна поведінка при конфліктах інтересів;

· ставлення до конфіденційності внутрішньоакціонерної інформації та про сторонні організації;

· здійснення політичної діяльності в акціонерному товаристві;

· використання ресурсів акціонерного товариства в особистих інтересах;

· керування цінами, контрактами, банківськими рахунками.

48. Суть і сфера дії міжнародного маркетингу.

Міжнародний маркетинг — сучасна теорія й інструментарій раціональної організації діяльності фірми в середовищі відкритої ринкової економіки, що знаходиться під впливом глобальних фа­кторів виробництва і споживання.

Міжнародний маркетинг передбачає розвиток підприємства за такою схемою:

—  попереднє дослідження ринків країн, які є потенційно ціка­вими;

—  вибір найбільш сприятливого регіону або країни;

—  вибір форми присутності на цьому ринку;

—  визначення комерційної пропозиції в розрізі товарів, по­слуг і цін, пристосованих, як до сприятливих так, і несприятли­вих умов ринку;

—  визначення комерційної політики, політики збуту і підбір торгового персоналу.

В умовах сучасного розвитку економіки можна виділити нові пріоритети для міжнародного маркетингу:

1.   Реструктуризація портфеля товарів. (фірмам необхідно диверсифікувати свій товарний портфель, у бік додаткової вартості на основі технологічного розвитку);

2.   Адаптований маркетинг. (фірма повинна задовольняти за­пити найбільш вимогливих споживачів за допомогою сегмента­ції, яка базується на безпосередній реакції та інтерактивній кому­нікації).

3.   Орієнтація на конкуренцію. (необхідно спрогнозувати дії конкурентів і перехитрити суперників. Здійснення цього можли­ве за умови системи стеження за конкурентами).

4.   Розробка прогностичних систем. (Традиційні методи про­гнозування продаж малоефективні, і фірма повинна розробити системи, засновані на організаційній гнучкості і плануванні з ураху­ванням непередбачених обставин).

5.   Глобальний маркетинг. Існує зростаюча взаємозалежність серед країн, індустріальне і культурне середовище яких стає більш однорідним.

6.   Відповідальний маркетинг. (екологічно чисті продукти, ко­лективне задоволення суспільства).

7.   Генеральний менеджмент. (успішна реалізація концепції маркетингу вимагає міжфункціональної координації і корпорати­вної культури).