- •2 Запитання до іспиту з навчальної дисципліни „міжнародний менеджмент”
- •Суть та особливості еволюції поглядів на міжнародну діяльність
- •2. Особливості міжнародної діяльності в Україні
- •3. Принципи та підходи в міжнародному менеджменті
- •Середовище міжнародного маркетингу як напрямок міжнародного менеджменту
- •Система міжнародної торгівлі
- •6. Інструменти та інститути регулювання міжнародного менеджменту
- •7. Сутність та зміст стратегічного планування.
- •8. Вибір та розробка стратегії поведінки корпорації на міжнародному ринку
- •9. Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства
- •10, Особливості прийняття рішень в міжнародних корпораціях
- •11. Вибір асортиментної політики корпорації
- •13.Види зовнішньо економічної діяльності
- •14. Ключові чинники управління міжнародною діяльністю
- •15 Культура діяльності міжнародної корпорації.
- •16. Особливості організаційної структури міжнародної корпорації.
- •17 Суть та структура управління персоналом
- •18. Контроль за людськими ресурсами
- •19. Розбіжності міжнародних ринків праці
- •21. Загальна характеристика керування у міжнародних корпораціях
- •22. Форми влади та стилі керування у міжнародних корпораціях.
- •23. Підходи до ефективного керування в міжнародних корпораціях
- •25. Загальна характеристика комунікацій та комунікаційного процесу
- •26. Сутність та основні підрозділи платіжного балансу
- •27. Необхідність, зміст та види контролю в міжнародних корпораціях .
- •28. Методи операцій з експорту товарів
- •29. Загальні принципи управління виробничо-збутовою діяльністю міжнародних корпорацій
- •30. Організація експортних та імпортних операцій
- •31. Здійснення торгово-посередницьких операцій
- •32. Особливості діяльності торгово-посередницьких фірм на міжнародному ринку
- •33. Вектори як організаційна форми торгово-посередницьких операцій
- •34. Основні чинники отримання прибутку від прямих іноземних інвестицій
- •36. Стратегічний аналіз і його використання.
- •38. Розвиток світової торгівлі і значення розвитку інформаційних систем.
- •39. Структура та діагностика торгівельних операцій.
- •40. Суть, завдання та напрямки фінансового менеджменту міжнародних корпорацій.
- •43. Етика в міжнародному бізнесі.
- •47. Корпоративна культура й етичні стандарти.
- •49. Міжнародний маркетинговий-мікс.
- •50. Міжнародні стратегічні альянси.
- •51. Транснаціональна корпорація як форма багатонаціональної компанії.
- •52. Основні організаційно-правові форми міжнародного бізнесу.
- •55. Роль міжнародних регулятивних інститутів та організацій.
- •56. Суть та типи технологічної політики.
- •57. Характеристика міжнародного ринку технологій.
- •58. Планування міжнародних нддкр.
- •62. Сутність глобального менеджменту.
- •64. Міжнародні стандарти iso серії 9000 на системи якості.
- •65. Логістичні системи як необхідні складові глобального менеджменту.
- •66. Створення логістичної інформаційної системи.
- •70. Здатність менеджерів до міжнародного бізнесу і методи їх визначення.
55. Роль міжнародних регулятивних інститутів та організацій.
Міжнародні організації відіграють усе більшу роль у міжнародних економічних відносинах. Через канали цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, купівля та продаж валюти для фінансування експорту й імпорту. У діловій практиці основні міжнародні фінансові інституції об'єднані під загальною назвою «Світовий банк». Підрозділи світового банку включають Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію та Багатостороннє агентство гарантій інвестиції.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) заснований у червні 1944 р. на валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі (США) під егідою ООН. Основною метою діяльності МБРР є сприяння економічному прогресу країн, що розвиваються. Банк надає позики цим країнам і таким чином допомагає підняти життєвий рівень, фінансуючи капіталовкладення, сприяє економічному розвитку.
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) є членом Світового банку. Була заснована у 1956 р. для сприяння приватним підприємствам у країнах, що розвиваються. Корпорація фінансує проекти приватного сектора, мобілізуючи додаткове фінансування від інших інвесторів і кредитодавців, а також забезпечує надання консультаційних послуг і технічної допомоги урядовим і діловим колам із проблем інвестицій.
Багатостороннє агентство гарантій інвестицій (БАГІ) було засноване в 1988 р. для допомоги інвесторам. Його основна мета — сприяння поширенню потоку іноземних інвестицій шляхом їх страхування від некомерційного (політичного) ризику і створення сприятливого клімату для інвесторів.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) був заснований у 1944 р. на конференції світових лідерів у Бреттон-Вудсі (США). Головний напрям діяльності МВФ полягає у розробці економічної політики. Фонд слідкує за монетарною та фінансовою політикою та надає позики країнам-членам, які мають короткочасні проблеми, пов'язані із зовнішніми платіжними проблемами.
Міжнародна асоціація розвитку (МАР) заснована в 1960 році як філія Світового банку. Головна особливість її діяльності в тому, що вона надає безвідсоткові позики найбіднішим країнам світу.
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) створений у 1991 р. для фінансування малого та середнього бізнесу в країнах Центральної та Східної Європи. Банк здійснює інвестиції переважно у приватний сектор. ЄБРР працює лише з конкретними самоокупними проектами.
Крім того, існує ціла низка міжнародних інститутів регулювання ЗЕД: економічні органи системи ООН, регіональні економічні комісії, галузеві спеціалізовані установи ООН, регіональні економічні союзи тощо. Всі вони відповідним чином регулюють, координують та спрямовують міжнародну господарську діяльність.
56. Суть та типи технологічної політики.
Технологічна політика підприємства або організації — це сукупність принципів і дій, на основі якої вибираються, розробляються і впроваджуються нові продукти і технологічні процеси. Основні задачі технологічної політики фірми:
1) моніторинг науково-дослідних досягнень у світі, а також загальних технологічних тенденцій;
2) стимулювання постійного підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня персоналу компанії;
3) визначення факторів, які сприяють інноваціям (нововведенням);
4) формування організаційної структури підприємства, найбільш сприятливої для здійснення безперервного інноваційного процесу, забезпечення мотивації персоналу;
5) координація і досягнення узгодженості дій різних підрозділів компанії з проведення НДДКР. Технологічна політика слугує двоєдиній глобальній цілі фірми — по-перше, знизити ризики і вижити, по-друге, підвищити ефективність власної діяльності, стати більш прибутковою.
Глобальний характер конкуренції не лише робить нововведення більш значними для ТНК, але обумовлює необхідність пошуку нових шляхів створення інновацій. Традиційно більшість МНК застосовувала один з двох класичних типів проведення технологічної політики:
— політика глобального центру («center-for-global»);
— політика поліцентризму («local-for-local»). Політика глобального центру полягає в пошуку нових технологій у країні базування для створення нових продуктів і процесів за рахунок використання централізованих ресурсів материнської компанії і поширенні інновацій по світових відділеннях МНК.
Другий традиційний тип здійснення технологічних змін, політика полі центризму «local-for-local», передбачає, що дочірні компанії МНК використовують свої можливості і ресурси для розробки нових технологій, які забезпечують їх власні потреби. Ця модель дозволяє враховувати унікальні потреби різних країн, в яких діють МНК. У сучасних умовах, незважаючи на поглиблення тенденції глобалізації у багатьох галузях, необхідність врахування особливостей місцевого попиту і національних відмінностей не зникає, а часто навіть зростає.
Крім основних двох типів технологічної політики варто згадати ще два проміжні варіанти, а саме розподілена та інтегрована системи технологічного розвитку.
Технологічна політика типу «locally-leveraged» включає використання ресурсів національного відділення в цілях створення інновацій не лише для місцевого ринку, але й для поширення їх на світовій основі. Це дозволяє менеджменту МНК об'єднати інноваційні ресурси всіх дочірніх фірм і використовувати їх для всієї корпорації. Даний спосіб проведення технологічної політики вимагає від менеджменту розвивати і контролювати процес навчання кадрів дочірніх фірм корпорації, координувати їх діяльність в області НДДКР, проте дає можливість значно підвищити ефективність використання інноваційних ресурсів.
Останній тип проведення інноваційної політики — «globally- linked» — передбачає об'єднання ресурсів і можливостей всіх елементів МНК як на рівні головної компанії, так і на рівні дочірніх фірм для спільного створення і впровадження інновацій. Цей тип технологічної політики краще інших підходить в умовах, коли потреба в інноваціях не відповідає дослідницьким можливостям даного внутрішньодержавного відділення або коли об'єднані ресурси і можливості декількох організаційних одиниць можуть сприяти більш ефективній розробці потрібної технології.