15. Вікна, двері й ворота

15.1. Вікна промислових будівель та їх конструктивні вирішення

Характер заскління, форму й розміри вікон вибирають на основі світлотехнічного розрахунку, виходячи з умов забезпечення потрібно­го світлового режиму для працюючих, які обслуговують технологіч­ний процес.

Світлові прорізи можуть мати вигляд окремих вікон і стрічок. Може бути й суцільне заскління, яке, так само як і стрічкове, застосо­вують у приміщеннях, де потрібне добре природне освітлення.

Проектуючи віконні прорізи, треба обов' язково враховувати, що надмірна площа заскління є причиною перегрівання приміщень влітку й переохолодження взимку. Суцільне заскління доцільне в основному для будівель з надмірним тепловиділенням і вибухонебезпечними ви­робництвами.

Конструкції для заповнення віконних прорізів виробничих буді­вель виготовляють із дерева, сталі, залізобетону, легких металевих сплавів, пластмас і пресованих матеріалів. Використовують також склоблоки й склопрофіліт.

Заповнення віконних прорізів звичайно складається з коробок, рам із засклінням і підвіконної дошки.

Заскління може бути одинарне і подвійне. Подвійне заскління на висо ту 4 м застосовують звичайно тоді, коли робочі місця розташо­вані біля зовнішніх стін на відстані не менше 2 м, а також у районах з розрахунковою температурою зимовою - 30⁰ і нижче при будь-якому розміщенні робочих місць. Розміри віконних прорізів кратні: за шири­ною - 600 і 300 мм, за висотою - 600 мм.

За конструктивним вирішенням віконні рами бувають глухі й стулкові. Стулкові рами, що відчиняються всередину й назовні, засто­совують у будівлях, де потрібна природна вентиляція. Прорізи, при­значені тільки для освітлення, заповнюють глухими віконними рама­ми.

У будівлях з панельними стінами часто застосовують стрічкове заскління, номінальна висота якого 600 мм. Цей вид заскління може бути з стулками, що відчиняються, або стрічками стулок. Для відчи-нення стулок і стрічок застосовують пристрої дистанційного або авто­матичного керування.

Металеві рами виготовляють із прокатних і гнутих профілів (рис.15.1). Стальні рами доцільно роботи з окремих блоків-рам або панелей. Дерев' яні рами застосовують для будівель з нормальним во­лого-температурним режимом приміщень (рис.15.2).

Залізобетонні рами роблять глухими. Стулки виконують із сталі або дерева (рис. 15.3). У будівлях з стіновими захисними кон­струкціями з азбестоцементних хвилястих листів віконні прорізи запо­внюють склом або склопластиком.

Для миття і заміни шибок на рівні парапету стіни влаштовують кронштейни, до яких кріплять монорейку. По монорейці пересувається візок з підвішеною до нього колискою.

Перспективним видом заповнення віконних прорізів є безрамне із склоблоків і склопрофіліту (рис.15.4). Для заповнення прорізів до 3,6 м заввишки використовують склопро філіт 300 мм завширшки із висо­тою полиці 50 мм. Склопрофіліт швелерного типу кріплять у прорізі клямерами, а коробчастого типу - притискними накладками 1,5 м за­вдовжки на самонарізних гвинтах. Стики між склопрофілітом ущіль­нюють за допомогою стрічок або шнурів пористої гуми або герніту.

Тип заскління вибирають на основі старанного техніко-економічного аналізу.

Рис.15.3. Залізобетонні віконні рами: а - схеми рам; б - вертикальні розрізи заповнення прорізів; в - те саме горизонтальні; 1 - стержень діаметром 8 мм; 2 - закріпки