17. 3. Протипожежні перепони

Щоб запобігти поширенню вогню під час пожежі по всій вироб­ничій будівлі, влаштовують протипожежні перепони. До них належать протипожежні стіни (брандмуери), зони й перекриття.

Протипожежні стіни споруджують на всю висоту будівлі із неспалимих матеріалів з границею вогнестійкості не менше 2,5 год. Ці стіни спирають на самостійні фундаменти. Якщо є потреба робити прорізи в протипожежних стінах, то вони повинні мати площу, яка не перевищує 25% площі стіни. Заповнюють прорізи неспалимими або важкоспалимими елементами з межею вогнестійкості не менше 1,2 год. Прорізи обладнують самозакривними пристроями й водяними завісами.

Матеріалом для заповнення прорізів дверей і воріт є стальні по­лотна з прошарком із повітря або мінеральної повсті. Віконне запов­нення влаштовують з порожнистих скляних блоків з армуванням швів стержньовою арматурою або з армованого скла, яке вставляють у ста­льні або залізобетонні рами.

Протипожежні стіни повинні бути вищими за покрівлю на 30-60

см.

Протипожежні зони влаштовують у тих випадках, коли з тех­нологічних міркувань про типожежні сті ни ставити не можна. Проти­пожежні зони являють собо ю неспалиму смугу (вставку) у стінах і по­криттях, обмежену виступаючими гребенями.

Неспалимі перекриття влаштовують здебільшого над підвала-ми й цокольними поверхами, а також над поверхами, в яких підвищена пожежна небезпека виробництва. Люки в таких перекриттях пе­редбачають із неспалимих або важкоспалимих матеріалів з межею вог­нестійкості не менше 1,5 год.

Контрольні запитання

1. Особливості влаштування перегородок виробничих будівель та їх види.

2. Сходи промислових будівель, особливості конструктивних вирі­шень.

3. Влаштування протипожежних перепон.

18. Суть архітектури та її завдання 18.1. Поняття про архітектуру

Архітектурою називається галузь людської діяльності, спрямо­вана на створення будівель і споруд та їхніх комплексів для задово­лення соціально - побутових та духовно - естетичних потреб суспільс­тва.

Таким чином, архітектура визначається як мистецтво проекту­вати й будувати. Разом з тим, як частина матеріальної культури суспі­льства, споруди архітектури можуть бути і творами мистецтва. У зв' язку з цим архітектуру не можна повністю ототожнювати з утиліта­рним будівництвом, яке, звичайно ж, відіграє провідну роль. Крім то­го, не можна розглядати архітектуру виключно як мистецтво.

Саме слово „архітектура" походить від старогрецького слова „архітектор", що в перекладі означає „головний будівничий". Раніше архітектор, про ектуючи будівлю, споруду чи комплекс їх, брав участь також і в будівництві їх. З урахуванням сьогоднішніх завдань при про­ектуванні архітектор посідає провідне місце, але в процесі створення проекту беруть участь також фахівці багатьох профілів, кожний із яких вирішує свої питання і вносить конкретні пропозиції щодо змісту про­екту.

Це підтверджує те, що вирішення практичних завдань створення будівель і споруд, які відповідають своєму призначенню, зручних фун­кціонально, виконаних з урахуванням технічних й економічних вимог, має відповідати й ідейно - художньому змістові. Будівля або споруда як твір мистецтва своїм виглядом повинні так впливати на свідомість і почуття людей, щоб у них з'являлись позитивні емоції.

У своєму розвитку архітектура завжди була й є під впливом роз­витку суспільства, рівня розвитку продуктивних сил, характеру проду­ктивних відносин, потреб суспільства певної доби, соціально політич­ного ладу і рівня розвитку науки, техніки й культури сучасності.

Ці умови, що впливають на зміст архітектурних творів, надають їм певних рис, характерних для архітектури й будівництва того чи ін­шого народу, в ту чи іншу історичну епоху. Сукупність цих характер­них рис та художніх прийо мів і визначає стиль і зміст архітектури.

Розвиток архітектури залежить також від природно - кліматич­них умов країни, побуту населяючого її народу, місцевих будівельних ресурсів і традицій народної художньої творчості, від вироблених бу­дівельних прийомів та ін.